ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2016 рокусправа № П/811/35/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

           суддів:                     Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:          Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016р. у справі № П/811/35/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до прокуратури Кіровоградської області, в якому просила:

-          визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області №785к від 14.12.2015 р. про звільнення з посади прокурора Знам'янської міжрайонної прокуратури;

-          поновити на посаді прокурора Знам'янської місцевої прокуратури з 15.12.2015 р.;

-          стягнути з прокуратури Кіровоградської області на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.12.2015 р. по день фактичного поновлення на роботі;

-          стягнути з прокуратури Кіровоградської області на її користь середній заробіток за час затримки виплати належних їй при звільненні сум по день фактичного розрахунку, а саме з 15.12.2015 р. по 27.12.2015 р. (включно);

-          стягнути з прокуратури Кіровоградської області грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 1 ст. 83 КЗпП та ст. 19 Закону України "Про відпустки" за період роботи з 2002 по 2012 р., а саме за 100 календарних днів;

-          допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що згідно наказу прокурора Кіровоградської області №785к від 14.12.2015 р. її звільнено з посади прокурора Знам'янської міжрайонної прокуратури у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Підставою звільнення зазначено наказ Генерального прокурора України №83-ш від 23.09.2015 р. та письмове попередження про майбутнє звільнення із займаної посади. Вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, оскільки 02.10.2015 р. її ознайомлено з попередженням про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі. Як на підставу звільнення в попередженні вказано, що наказом Генерального прокурора України №83ш від 23.09.2015 р. з 15.12.2015 р. вносяться зміни до структури та штатного розпису прокуратури Кіровоградської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівня та затвердження штатних розписів новоутворених місцевих прокуратур. Проте, відповідно до наказу Генерального прокурора України №83-Ш від 23.09.2015 р. проведено не ліквідацію (як вказано в попередженні), а реорганізацію міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур органів прокуратури.

Позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП, якою передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Так, прокуратурою Кіровоградської області не враховано, що вона має переважне право на залишенні на роботі та їй не пропонувалась інша робота.

Також зазначала, що наказ про звільнення з посади прокурора Знам'янської міжрайонної прокуратури №785к від 14.12.2015р. підписано неуповноваженою приймати рішення про її звільнення особою, а саме прокурором Кіровоградської області, а не керівником регіональної прокуратури.

Вказувала, що ні в день звільнення, ні наступного дня з нею не було проведено повний розрахунок. Так 18.12.2015р. їй було виплачено 9651 грн. 69 коп. і в подальшому лише 28.12.2015 р. сплачено 2068 грн. 28 коп. Тобто, фактичний розрахунок проведено 28.12.2015р. Затримка з моменту звільнення по день фактичного розрахунку становить 9 робочих днів, тоді як у відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України прокуратура Кіровоградської області зобов'язана виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати всіх сум, що належали їй в день звільнення.

Крім того, за час роботи в Знам'янській міжрайонній прокуратурі їй було надано право на отримання додаткової відпустки у відповідності із ст. 19 Закону України "Про відпустки", як одинокій матері, лише два рази. Тому прокуратура Кіровоградської області, на її думку, повинна була виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 10 років роботи, а саме за 100 календарних днів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідач діяв в межах і на підставі Закону України "Про прокуратуру", Порядку проведення тестування, а наказ про звільнення) прийнято ним у відповідності до п.3 ч.3 ст.2 КАС України – обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення по справі, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 року, адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог особа, що подала апеляційну скаргу, зазначала, що, по-перше, вважає своє звільнення незаконним, оскільки 02.10.2015 р. її ознайомлено з попередженням про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі. Як на підставу звільнення в попередженні вказано, що наказом Генерального прокурора України №83ш від 23.09.2015 р. з 15.12.2015 р. вносяться зміни до структури та штатного розпису прокуратури Кіровоградської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівня та затвердження штатних розписів новоутворених місцевих прокуратур. Проте, відповідно до наказу Генерального прокурора України №83-Ш від 23.09.2015 р. було проведено не ліквідацію (як вказано в попередженні), а реорганізацію міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур органів прокуратури.

По-друге, відповідачем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП, якою передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Так, прокуратурою Кіровоградської області не враховано, що вона має переважне право на залишенні на роботі та їй не пропонувалась інша робота.

Позивач вважає, що їй належить переважне право на залишення на роботі, оскільки вона має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Крім того, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Вказує, що впродовж 13 років роботи в Знам'янській міжрайонній прокуратурі їй чотири рази оголошувались подяки прокурорами Кіровоградської області, тричі заохочувалась Генеральним прокурором України. Крім того, в 2013 р. нею пройдено чергову атестацію по посаді старшого прокурора Знам'янської міжрайонної прокуратури Кіровоградської області, за результатом якої її атестовано на вказаній посаді. З 11 листопада по 10 грудня 2013 р. вона пройшла курс підвищення кваліфікації в Національній академії прокуратури України, за результатом якого успішно склала іспит. Упродовж 2009 та 2011 р. була зарахована до резерву на посаду прокурора та старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави у судах прокуратури Кіровоградської області. На момент її звільнення вона була наставником восьми стажистів на посадах прокурорсько – слідчих працівників. Зазначає, що за час роботи в Знам'янській міжрайонній прокуратурі вона не мала жодного дисциплінарного стягнення, що свідчить про її переважне право на залишення на роботі у зв'язку з більш високою кваліфікацією.

Крім того зазначає, що в її сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком. Вона самостійно виховує сина, який навчається у юридичному коледжі, з чоловіком шлюб розірвала, матеріальної допомоги колишній чоловік на забезпечення сина не надає, аліментів на утримання сина не сплачував.

По-третє вказує, що не оскаржувала рішення про результати проведеного тестування, оскільки результати тестів їй були невідомі, а відтак не було чим обґрунтовувати скаргу і неможливо було звернутися до суду із відповідним позовом про визнання недійсними результатів тестів з причин відсутності доказів, що позбавило її права на оскарження результатів тестування на загальні здібності.

Також вважає, що спірний наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою. Так, наказ №785к від 14.12.2015р. підписано не керівником регіональної прокуратури, а прокурором Кіровоградської області.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що ні в день звільнення, ні наступного дня з нею не було проведено повного розрахунку. Так 18.12.2015р. позивачу було виплачено 9651 грн. 69 коп. і в подальшому 28.12.2015 р. сплачено 2068 грн. 28 коп. Тобто, фактичний розрахунок проведено лише 28.12.2015р. із затримкою у 9 робочих днів. А відтак, з урахуванням положень ч.1 ст. 117 КЗпП України, прокуратура Кіровоградської області зобов'язана виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати всіх сум, що належали їй в день звільнення.

Також вказує, що за час роботи в Знам'янській міжрайонній прокуратурі ОСОБА_1 було надано право на отримання додаткової відпустки у відповідності із ст. 19 Закону України "Про відпустки", як одинокій матері, лише два рази. Тому прокуратура Кіровоградської області, на її думку, повинна була виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 10 років роботи, а саме за 100 календарних днів.

Позивач вказує, що судом першої інстанції наведене вище до уваги прийнято не було, що призвело до невірного встановлення обставин справи та прийняття незаконного рішення.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Вказав, що із набуттям чинності новим Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-У11 (надалі Закон) розпочато процес системного реформування органів прокуратури України, у тому числі запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури. Відповідно до п. 5-1 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" прокурорами місцевих прокуратур призначаються особи, які на день набрання чинності Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Тестування забезпечує умови для об’єктивного і неупередженого з’ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистими якостями виконувати службові обов’язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур.

На виконання вищевказаних вимог наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 р. №83ш у зв’язку з утворенням з 15.12.2015 р. місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, виключено із штатного розпису прокуратури Кіровоградської області ряд міських, районних, міжрайонних прокуратур та встановлено чотири місцеві прокуратури, у тому числі Знам’янську місцеву прокуратуру, під територіальну юрисдикцію якої підпадають м.Знам'янка, Знам'янський район, Маловисківський район, Новомиргородський район, Олександрійський район, м. Світловодськ, Світловодський район. Всім працівникам міських, міжрайонних та районних прокуратур Кіровоградської області вручено попередження про звільнення. ОСОБА_1 02.10.15р. вручено попередження про майбутнє звільнення у разі не проходження або не успішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14.12.2015 р. За результатами проходження тестування загальний бал позивача становив 90,7. Правом на оскарження порядку проходження тестування та їх результатів вона не скористалася. Розділом VІІІ Порядку визначено порядок формування рейтингу та призначення кандидата на посаду прокурора місцевої прокуратури. Відповідно до вимог п.9.1 Порядку рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого. Згідно з рейтинговим списком Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області за результатами підсумкового балу ОСОБА_1 займає 32 позицію.

Відповідно до положень п.9.5 Порядку керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурора конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури, який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата та кількості штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі. З урахуванням штатної чисельності місцевої прокуратури із кількістю 20 штатних одиниць посад прокурора та результатів проходження тестування ОСОБА_1 була звільнена 14.12.2015р. із займаної посади згідно з наказом прокурора Кіровоградської області №785-к від 14.12.2015р. за ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

На твердження позивача щодо підписання спірного наказу неуповноваженою особою, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури – прокурор області, а відтак підписання наказу прокурором Кіровоградської області відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо своєчасності виплат належних ОСОБА_1 сум, то 15.12.2015р. їй проведено нарахування вихідної допомоги і компенсації за невикористану відпустку. Платежі до виконання прийняті ГУ ДКС України в Кіровоградській області 16.12.2015р. Кошти в сумі 2024,28 грн. надійшли на рахунок ОСОБА_1 24.12.2015 р. в результаті додаткового нарахування премії працівникам органів прокуратури Кіровоградської області за грудень 2015 року згідно наказу прокурора Кіровоградської області від 24.12.2015р. №959ц пропорційно відпрацьованому у грудні 2015 р. часу. Щодо виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, то ОСОБА_1 в період роботи з 2002 по 2012 роки до прокуратури Кіровоградської області не надавалися заяви про надання соціальної додаткової відпустки як одинокій матері чи її компенсацію та відповідні документи на підтвердження свого статусу.

У судовому засіданні сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пропрацювала в Знам'янській міжрайонній прокуратурі Кіровоградської області з 31.10.2002 р. на посаді помічника Знам'янського міськрайонного прокурора, в подальшому старшого помічника, старшого прокурора і у зв'язку зі змінами в структурі та штатному розписі прокуратури Кіровоградської області наказом прокурора Кіровоградської області №556к від 03.08.2015 року переведена на посаду прокурора Знам'янської міжрайонної прокуратури.

02.10.2015 р. її ознайомлено з попередженням про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі. Як на підставу звільнення в попередженні вказано, що наказом Генерального прокурора України №83ш від 23.09.2015 р. з 15.12.2015 р. вносяться зміни до структури та штатного розпису прокуратури Кіровоградської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур районного рівня та затвердження штатних розписів новоутворених місцевих прокуратур.

Згідно наказу прокурора Кіровоградської області №785к від 14.12.2015 р. позивача звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Підставою звільнення зазначено наказ Генерального прокурора України №83-ш від 23.09.2015 р. та письмове попередження про майбутнє звільнення із займаної посади.

18.12.2015р. з ОСОБА_1 було проведене частковий розрахунок та виплачено 9651 грн. 69 коп., а 28.12.2015 р. сплачено 2068 грн. 28 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про законність спірного наказу та правомірність дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1, а відтак і щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі, регулюються Законом України "Про прокуратуру". Новим законом запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного та кадрового складу (розд.V Закону).э

Так, згідно ст.28 Добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч.1 та 5 ст.27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.

Пунктом 5-1 розд.V111 Перехідних положень Закону передбачено, що прокурорами місцевих прокуратур призначаються особи, які на день набрання чинності Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Пунктом 1.1 наказу Генерального прокурора України №83ш від 23.09.2015 р., у зв’язку з утворенням з 15.12.2015 р. місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, штатний розпис Знам'янської міжрайонної прокуратури виключено (а.с.22).

На виконання п.5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЗУ "Про прокуратуру", з метою кадрового наповнення місцевих прокуратур, Генеральним прокурором України виданий наказ №98 від 20.07.2015 р. "Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах". Відповідно до п.1.2 Порядку, на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування. Пункт 3.16 визначає, що на підставі відомостей про результати тестування, робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, форма якого наведена у додатку 2 Порядку, по кожній місцевій прокуратурі окремо. Рейтинговий список кандидатів оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідної регіональної прокуратури після закінчення тестування (п.3.18 Порядку). Рішення щодо результатів тестування може бути оскаржене до робочої групи, а рішення робочої групи може бути оскаржене до суду (п.8.1-8.7 Порядку).

За результатами проведеного щодо ОСОБА_1 тестування, прийнято рішення. Відповідно до рейтингового списку на заняття посад у Знам'янській місцевій прокуратурі Кіровоградської області ОСОБА_1 займає 32 позицію у списку з загальною сумою набраних балів - 90,7. Як пояснив в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача, штатна чисельність місцевої прокуратури складає 20 штатних одиниць посад прокурора ( а.с.101). Між тим, позивачем у суді першої інстанції підтверджено, що зазначене рішення, прийняте Одеською робочою групою за результатами тестування, нею не оскаржувалося.

Доводи позивача щодо того, що їй не запропонували іншу роботу, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки претендувати на посаду в іншій місцевій прокуратурі може працівник, який раніше працював в цій прокуратурі до її реформування, а вакантні посади в апараті прокуратури області були відсутні. Так, згідно довідки прокуратури Кіровоградської області в період з 02.10.2015р. по 14.12.2015р. згідно штатного розпису прокуратури Кіровоградської області вакантні прокурорсько – слідчі посади відсутні (а.с.209).

Щодо посилання ОСОБА_1 на підписання наказу про її звільнення неуповноваженою особою, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури – прокурор області, а відтак підписання спірного наказу саме прокурором області повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи позивача про наявність в неї переважного права, в порівнянні з іншими працівниками, у прийнятті на посаду за результатами тестування, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає та вказує, що така обставина мала б місце у випадку, коли ОСОБА_1 набрала б рівну кількість балів з іншим працівником прокуратури і проходила по рейтингу до Знам’янської місцевої прокуратури.

Щодо вимог позивача про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як одинокій матері за період 2002-2012 роки загальною тривалістю 100 календарних днів, колегія суддів зазначає, що позивачем не подавалися письмові заяви про отримання такої відпустки, а також не надавалися підтверджуючі документи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (за винятком 2014 р.), які потрібно надавати кожного року до заяви для підтвердження статусу одинокої матері (а.с.168-188). Такий пакет документів надавався ОСОБА_1 лише у 2014 р., що не заперечувалось позивачем (т.1, а.с.47-55, 68).

Згідно статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України).

Тобто, одинокій матері додаткова оплачувана відпустка повинна надаватися щорічно за умови підтвердження відповідними документами статусу одинокої матері.

Позивачу для отримання додаткової соціальної відпустки необхідно було звернутися до відповідача з заявою про надання такої відпустки та надати відповідачу документи, які підтверджують, що одноосібно виховує дитину, оскільки сам факт розірвання шлюбу і стягнення аліментів на дитину не є підтвердженням статусу одинокої матері.

Накази про надання позивачу такої відпустки відповідачем до 2014 року не приймалися, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявами про надання такої відпустки і не надавав відповідних документів щодо статусу одинокої матері.

Відповідно до статті 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, а конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, узгоджується між працівником і власником.

До 2014 року позивач не включався в графіки щодо надання додаткових відпусток і відповідач не відмовляв в наданні таких відпусток, оскільки у останнього не було підстав для надання позивачу цих відпусток.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є безпідставними.

Аналогічна правова позиція міститься у рішенні Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року № К/9991/69395/12.

Проте, дійшовши вірного висновку про законність спірного наказу, суд першої інстанції припустився хибних висновків щодо відсутності підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки виплат, що належать при звільненні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 47 та ст. 116 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті і 16 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Між тим, наказом прокурора Кіровоградської області № 785к від 14.12.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади з 14.12.2015 року. Проте, ні в день звільнення, ні наступного дня повного розрахунку з позивачем проведено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2015 року ОСОБА_1 було виплачено 9651 грн., 69 коп., і в подальшому 28.12.2015 року сплачено 2068 грн. 28 коп. Тобто, фактичний розрахунок з позивачем проведено лише 28.12.2015 року.

Доказів стосовно того, що затримка у проведенні повного розрахунку, яка складає 9 робочих днів, пов’язана з діями позивача, матеріали справи не містять.

На даний час чинним є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Так, у відповідності до довідки, виданої прокуратурою Кіровоградської області № 18-7вих-16 від 12.01.2016 року, середній місячний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням складав 7951 грн. 23 коп.

Таким чином, середньоденний заробіток відповідно до п. 8 Порядку складає 378 грн. 63 коп. ( 15902 грн. 76 коп. (нарахована заробітна плата за останні два місяці перед звільненням) : 42 дні (фактично відпрацьовані за два місяці робочі дні) = 378 грн., 63 коп.).

А відтак, у відповідності до наведених вище положень ч.1 ст. 117 КЗпП України, прокуратура Кіровоградської області зобов’язана виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати сум, що належали сплаті в день звільнення. Згідно розрахунків сторін, названа сума складає 3 407 грн. 67 коп. (378 грн. 63 коп. х 9 днів = 3407 грн. 67 коп.).

Доводи відповідача стосовно того, що виплата сум пов’язана з діяльністю органів Державного казначейства та часом винесення наказу прокурора області преміювання, щодо не приймаються судом, оскільки будь-яких нормативних актів, що зумовлювали час вчинення названих дій прокуратурою не наведено.

Отже відповідач мав змогу узгодити свої дії щодо здійснення розрахунку із працівниками, які підлягають звільненню, з вимогами чинного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 23.03.2016 року у справі № 6-365ус16, підставою для звільнення власника або уповноваженого ним органу від сплати сум, визначених у ч.1 ст.117 КЗпП України, є обставини визначені у ст.. 617 ЦК України, тобто випадок або непереборна сила. Доказів щодо наявності таких обставин відповідачем не надано.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки виплат, що належать при звільненні, є необґрунтованим та таким, що спростовується викладеним вище. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 р. скасувати, частково задовольнивши позов та стягнути на користь позивача з Прокуратури Кіровоградської області 3407 грн. 67 коп. середнього заробітку за час затримки виплат, що належали при звільненні, у задоволенні решти позову відмовити.

керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 р. у справі № П/811/35/16 - скасувати. Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1, 27406, АДРЕСА_1) з Прокуратури Кіровоградської області (ЄДРПОУ 02910025, 25006, м.Кіровоград, вул.Велика Пермська,4) 3407 грн. 67 коп. середнього заробітку за час затримки виплат, що належали ОСОБА_1 при звільненні.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

          Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                      Л.П. Туркіна

Суддя:                                                                      Ю.В. Дурасова

Суддя:                                                                      А.О. Коршун