Справа №2-3756/09  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 липня 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Злотнікова В.Я.,

при секретарі – Зудіновій К.С.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ СКБ „Дністер” в особі Сімферопольської філії ВАТ СКБ „Дністер” про повернення банківського вкладу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ СКБ „Дністер” в особі Сімферопольської філії ВАТ СКБ „Дністер” про повернення банківського вкладу у сумі 12 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 02.04.2009 р. уклав з відповідачем договір банківського вкладу в сумі 12 000 грн. 27.04.2009 р.  позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про повернення вкладу у зв’язку з закінченням строку дії договору, однак у поверненні вкладу йому було відмовлено з посиланням на постанову Національного банку України N 229 від 16.04.2009 року, якою в ВАТ СКБ „Дністер” призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців до 16.10.2009 р.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами погодився, не заперечував проти задоволення позову та розгляду справи у попередньому судовому засіданні.

Судом не встановлені обставини, які відповідно до ч.2 ст.174 ЦПК України, перешкоджали би прийняттю судом визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги не підлягаючими задоволенню по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 02 квітня 2009 року між позивачем та ВАТ СКБ „Дністер” в особі Сімферопольської філії ВАТ СКБ „Дністер” укладено договір №77 строкового банківського вкладу на суму 12000 грн. строком до 02 травня 2009 року з нарахуванням 22 % річних за користування депозитними коштами. Сторони погодили, що позивачем 02.04.2009 року внесено на рахунок №26305200263 вклад в розмірі 12000 грн. 27.04.2009 р.  позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про повернення вкладу у зв’язку з закінченням строку дії договору, однак у поверненні вкладу йому було відмовлено з посиланням на постанову Національного банку України № 229 від 16.04.2009 року, якою в ВАТ СКБ „Дністер” призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців до 16.10.2009 р. Пункт 4.3.2 Договору передбачає, що вкладник має право при закінченні терміну розміщення депозиту за Договором отримати суму депозиту та нарахованих процентів.

  Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував тієї обставини, що дата закінчення терміну розміщення депозиту за Договором настала. Із письмової відповіді банку вбачається, що у поверненні депозитних коштів позивачу було відмовлено з посиланням на постанову Національного банку України № 229 від 16.04.2009 року, якою в ВАТ СКБ „Дністер” призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 17.04.2009 р. до 16.10.2009 р.

Відповідно до ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" встановлена обов'язковість державної реєстрації в Міністерстві юстиції України нормативно-правових актів Національного банку.

Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року № 493/92 із змінами та доповненнями від 21.05.1998 року № 493/98 та постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" також визначено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського контролю та управління і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено іншого пізнішого строку надання чинності.

Таким чином, постанова Національного Банку України № 229 від 16.04.2009  року обмежуючи право власності фізичних осіб щодо банківських вкладів, суперечить загальним положенням про право власності, не пройшла державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Таким чином, вимога позивача про дострокове розірвання договору банківського вкладу та повернення внесених коштів є правомірною і підлягає задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд вважає, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані, та з відповідача на користь позивача повинна бути стягнута сума вкладу за договором банківського вкладу від 02.04.2009 р. у сумі 12 000 грн., а також, відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, понесені позивачем та документально підтверджені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн.

З відповідача також необхідно стягнути на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 120 грн.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, ч. 2 ст. 1060 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,130,174,209,212-215,294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:  

Позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ СКБ „Дністер” в особі Сімферопольської філії ВАТ СКБ „Дністер” на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 12 000 грн. за договором банківського вкладу №77 від 02.04.2009 р., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., а всього у сумі 12 250 (дванадцять тисяч двісті п’ятдесят) грн..

Стягнути з   ВАТ СКБ „Дністер” в особі Сімферопольської філії ВАТ СКБ „Дністер” на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 Суддя:

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті в одному примірнику

Суддя