Справа № 22-ц-1062/09р. Суддя першої інстанції Кушнірова Т.Б.
Категорія 45 Суддя-доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Власенка С.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 березня 2009 року за позовом
ОСОБА_1
до
приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Злагода»
(далі-підприємство «Злагода»)
про повернення земельної ділянки та відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
17 жовтня 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до підприємства «Злагода» про повернення належної йому на праві власності земельної ділянки площею 24,96 га., розташованої на території Новою`ївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, та відшкодування 16 437 грн. 10 коп. збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та погіршення якості ґрунтового покриву, 52 974 грн. збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки і 20 000 грн. моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 01 квітня 2003 року уклав з відповідачем договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, тобто до 01 квітня 2008 року. 28 березня 2007 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням не обробляти земельну ділянку після збору врожаю у 2007 році, так як мав намір навесні 2008 року засіяти ділянку ячменем. Але відповідач самовільно зайняв, обробив його ділянку та засіяв насіннями соняшника. Внаслідок таких дій відповідача йому були заподіяні вищезазначені збитки та моральна шкода.
Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення про стягнення 16 437 грн. 10 коп. збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та погіршення якості ґрунтового покриву, 16 195 грн. збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки і 20 000 грн. моральної шкоди. На думку апелянта, рішення суду постановлено без з'ясування всіх обставин по справі та є незаконним і необґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що порушене право позивача було поновлено відповідачем поверненням йому земельної ділянки у придатному для цільового використання стані та про недоведеність позивачем всіх умов цивільно-правової відповідальності для стягнення збитків. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи позовні вимоги, пов'язані з відшкодуванням збитків, суд правильно розподілив між сторонами обов'язок доказування, тобто вірно визначив, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 60 ЦПК України).
Так, судом встановлено, що позивач пред'явив позов до відповідача про відшкодування матеріальних збитків завданих у формі упущеної вигоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та погіршення якості ґрунтового покриву та заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у придатному для використання стані та обмежень щодо подальшого використання земельної ділянки не було виявлено та не встановлено (а.с. 89). Тобто погіршення якості ґрунтового покриву зазначеної земельної ділянки виявлено не було.
Використання відповідачем земельної ділянки у 2008 році компенсовано останнім позивачу у вигляді отриманої орендної плати за договором оренди.
Крім того, упущена вигода заподіяна внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише умовним припущенням про можливість отримання ним доходів. Але наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу, а саме: намір купити насіння ячменю та провести оранку земельної ділянки, ще не є підставою для його стягнення.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування.
Доводи апеляційної скарги, що рішення суду постановлено без з'ясування всіх обставин по справі та є незаконним і необґрунтованим - безпідставні та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Таким чином, висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам, наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права та рішення суду є законним і обґрунтованим.
Керуючись статтями 305, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити , а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із зустрічного позову, вимоги ОСОБА_3. зводились до усунення перешкод, які стали причиною попадання стічних вод з даху новозбудованого сараю і споруди позивача на його, відповідача, земельну ділянку, що викликає руйнування його капітальних будівель. В зв'язку з чим ОСОБА_3. просив стягнути матеріальну і моральну шкоду.
Однак, з мотивувальної частини вбачається, що суд вирішив вимоги щодо поновлення межі суміжного землекористування, тоді як такі вимоги ОСОБА_3. не були заявлені, про що свідчить протокол судового засідання (а.с. 83-84) і зміст зустрічної позовної заяви (а.с. 12-13).
Разом з цим, що стосується вимог про усунення перешкод, які викликають руйнування капітальних будівель ОСОБА_3. та привели до матеріальної та моральної шкоди, то вони взагалі не були розглянуті.
Згідно зі ст. 215 ЦПК України у рішенні суду зазначаються встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, назва, стаття і її частина, абзац, пункт, підпункт закону, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався, і мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.
Аналіз тексту рішення суду першої інстанції, що стосується зустрічного позову, свідчить про те, що воно не відповідає вимогам вищезазначених норм ЦПК, оскільки в ньому немає відомостей щодо встановлених судом фактів, які стосуються спірних правовідносин, доказів, якими вони підтверджуються, не названа норма матеріального права, відповідно до якої вирішено спір.
Дана обставина позбавляє апеляційну інстанцію можливості перевірити законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині.
Відповідач в зустрічній заяві, в апеляційній скарзі заперечує проти визначення порядку користування земельною ділянкою за 1 варіантом, посилаючись на порушення його права користуватися частиною земельної ділянки, яке йому забезпечує вільний доступ до будівлі літера А-1 і горища цієї споруди.
Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на ці обставини, не з'ясував на підставі допустимих доказів можливість залишення частини земельної ділянки в спільному користуванні сторін, хоча це має суттєве значення для вирішення спору в цій частині.
Задовольняючи первісний позов, суд в основу свого рішення поклав висновок будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня 2005 року і запропонував співвласникам порядок користування земельною ділянкою загальною площею 572 кв. метра за 1 варіантом експертизи.
Суд виходив з 1 варіанту експертизи і вважав, що даний варіант не порушує прав сторін щодо користування спільною земельною ділянкою та належними ним будівлями та спорудами.
Проте такий висновок не є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його без урахування всіх обставин по справі.
Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи, в фактичному користуванні сторін знаходиться земельна ділянка, яка на 6 кв. метрів перевищує площу земельної ділянки відведену ім в установленому законом порядку.
Між тим, цей висновок експертизи не дає відповіді на питання, за рахунок яких земель збільшена спірна земельна ділянка.
Ці обставини ні суд, ні експерт не перевірили на підставі матеріалів інвентарної справи комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП ММБТІ).
Зважаючи на наведене, а також на положення п. 5 ст. 311 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи районному суду необхідно врахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, в тому числі перевірити площу спірної земельної ділянки на підставі матеріалів КП ММБТІ та обговорити питання щодо необхідності призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, вирішити вимоги зустрічного позову і в залежності від встановленого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.