УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Справа № 876/1691/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Керод Х.І.,

та за участі осіб:

від позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2016 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Замагарської сільської ради про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Замагарської сільської ради, в якому просив визнати недійсним рішення ХХХІV сесії шостого демократичного скликання Замагорівської сільської ради від 20.01.2015, яким затверджено проект землеустрою земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства площею 0,55 га. та передано йому у приватну власність.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2016 року провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Замагарської сільської ради, заінтересована особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ХХХІV сесії шостого демократичного скликання від 20.01.2015 року в частині затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у приватну власність ОСОБА_3 закрито. Роз’яснено позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу, в якій покликаючись на те, що оскаржувана ухвала є неправильною, необґрунтованою і незаконною, просить таку скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на сьогоднішній день іншого порядку судового провадження для оскарження зазначеного рішення, не встановлено, крім як оскарження в порядку КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації

Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб’єктного складу та предмету заявленого позову.

Так, предмет позову – матеріально – правова вимога позивача до відповідача викладена у позовній заяві. У справі адміністративної юрисдикції вимога адміністративного позову повинна ґрунтуватися на публічно – правових відносинах позивача із відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є суб’єктом владних повноважень –органом місцевого самоврядування, проте спір виник не у зв’язку із реалізацією ним владних управлінських функцій.

Земельні відносини, суб’єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об’єктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб’єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144,146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

За таких обставин вимоги позивача не є публічно – правовими, відтак, розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства виключається.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права та прийнято вірне рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 лютого 2016 року про закриття провадження у справі № 340/702/15-а – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                      В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя                                         З.М. Матковська