Cправа  № 2 „А”- 1719/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                   20  березня  2009 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючої -судді Луньової Т.М.,   розглянувши в приміщенні Ковельського міськрайонного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в м.Ковелі   Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

    ВСТАНОВИЛА:

      ОСОБА_1   звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в  м.Ковелі  Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період  з  2006  по січень 2009 роки включно в сумі 4620,60  грн.

 Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років позивачеві така допомога не нараховувалася та не виплачувалася, з січня 2008 року по січень 2009 року виплата проводилась у неповному обсязі, що суперечить нормам діючого законодавства.  . Просить стягнути  з відповідача недоплачене підвищення до пенсії за період  з 2006 року по січень 2009 року включно виходячи із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком.

В  судове засідання позивач не з'явилася , подала до суду заяву про слухання справи у її  відсутності, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про слухання справи у його відсутності та письмові заперечення проти позову , яких у заперечення позову покликається на наступні обставини:   управління Пенсійного фонду України в  м.Ковелі  проводило позивачу підвищення пенсії як дитині війни відповідно до чинного законодавства та в межах виділених коштів. Верховною Радою України на виконання Рішень Конституційного Суду України, відповідні зміни у Закон України „ Про соціальний захист дітей війни”  та у Закони України „ Про державний бюджет України на 2007-2008 роки” не внесені ,а тому вважає ,що вказана допомога позивачеві виплачена у повному обсязі. Також вказує на пропущення позивачем строку позовної давності  звернення до суду із адміністративним позовом  щодо вимог за 2006-2007 роки та просить відмовити у задоволенні позову з мотивів його безпідставності.  

Вивчивши доводи сторін, дослідивши письмові докази,  приходжу  до висновку, що адміністративний позов  підлягає до часткового задоволення .

Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області, протягом 2006-2007 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в січні 2009 року позивачу виплачено 49,80 грн. допомоги, як дитині війни, що підтверджується довідкою відповідача № 263 від 27.02.2009 року та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1  року, із проставленим у ньому штампом «Дитина війни» .

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на  30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено   порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, то  приходжу  до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від19.12.2006     року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість   пенсії,   відповідно  до  статті   6  Закону  України  «Про  соціальний  захист дітей   війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте,  рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення пункту   12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з   09.07.2006 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, то  приходжу  до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині зобов'язання відповідача провести  нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від   22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того,було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей  війни»  в редакції,  яка передбачає  виплату дітям  війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для  осіб, які  втратили  працездатність, то  приходжу  до  висновку про  часткове задоволення   позовних   вимог   про   зобов'язання   відповідача   провести   нарахування   позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

Закон України „Про державний бюджет України на 2009 рік не містить обмежень дії ст.6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” і не зупиняє дії зазначеного Закону. Згідно довідки відповідача № 263 від 27.02.2009 року, у січні 2009 року позивачеві, як особі що має статус дитини війни нараховано  підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб ,які втратили працездатність ,що не відповідає вимогам ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Враховуючи наведене приходжу до висновку ,що позов підлягає до задоволення   в частині зобов'язання відповідача  провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі ,визначеному ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  за січень 2009 року.  

Враховуючи , відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином  приходжу  до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня  по січень 2009 року.

Відповідно до ч. 2, ч. З ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 9 ч. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).  

    Керуючись ст.160 ч.3,ст. 163 КАС України, та на підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, -

П ОС Т А Н О В И Л А:

          Адміністративний позов   ОСОБА_1   задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі   Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1    недоплаченого підвищення до пенсій за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по січень 2009 року  відповідно до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”.

  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд в наступному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня підписання постанови, апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Головуюча:                                                                                             Т.М.Луньова