АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3875/16 Справа № 199/4391/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Сенчишин Ф. М. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Калиновського А.Б., Міхеєвої В.Ю.,

за участі секретаря - Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив №174 «Спорт» про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право власності на майно, довіреності та договору дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковська І.Ю., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова О.І., ОК «Житлово-будівельний кооператив №174 «Спорт» про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право власності на майно, довіреності та договору дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилався на те, що його матері та його батьку на праві власності належала

кооперативна квартира АДРЕСА_2, за яку ними у повному обсязі було сплачено пайовий внесок. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_11., після смерті якого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняли спадщину він та його мати, оскільки вступили у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його мати, після смерті якої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР він прийняв спадщину, оскільки вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_2. Оскільки за життя його батьки не зареєстрували своє право власності на спірну квартиру, постановою Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 05 червня 2015 року йому було відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом. Також посилався на те, що у свідоцтві про смерть матері помилково було вказано прізвище ОСОБА_12. замість правильного - ОСОБА_12 Крім того в нотаріальній конторі йому стало відомо, що 06 листопада 2014 року було незаконно виготовлено свідоцтво про право власності на його ім'я відносно спірної квартири. 15 листопада 2014 року від його імені укладено договір дарування спірної квартири на ім'я ОСОБА_17 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. за № 2060. 24 грудня 2014 року укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_17 та ОСОБА_18., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. за № А377 та 07 квітня 2015 року укладено договір купівлі-продажу тієї ж квартири між ОСОБА_18. та ОСОБА_19., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О.І. за № 397, а тому просив суд встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_12., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року є його матір'ю; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на квартиру АДРЕСА_2 визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06 листопада 2014 року на квартиру АДРЕСА_2, видане на його ім'я; визнати недійсною довіреність від 14 листопада 2014 року, видану ним на ім'я ОСОБА_5., посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. та зареєстровану в реєстрі № 1256; визнати недійним договір дарування квартири АДРЕСА_5 посвідчений 15 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., зареєстрований за № 1260, який був укладений між ОСОБА_17 та ОСОБА_4., від імені якого на підставі довіреної від 14 листопада 2014 року діяв ОСОБА_5.; витребувати від ОСОБА_19. на користь ОСОБА_4. квартиру АДРЕСА_9

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_4 06 листопада 2014 року Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за індексним номером: НОМЕР_1, на квартиру АДРЕСА_1. Визнано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. 14 листопада 2014 року та зареєстровану в реєстрі за № 1256, недійсною в частині уповноваження ОСОБА_4 ОСОБА_5 подарувати квартиру АДРЕСА_2 Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 15 листопада 2014 року між ОСОБА_5, діючим по довіреності від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1260. Витребовано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Скасовано захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження квартири АДРЕСА_3, вжитий ухвалою суду (справа № 199/4391/15-ц, провадження № 2/199/2247/15) від 27 липня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3 просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року скасовано. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_10,

померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_4, який є її сином. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено (т.2 а.с.215-217).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.3 а.с.38-41).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 21 грудня 1972 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_11 видано ордер на заселення квартири АДРЕСА_4 сім'єю з трьох осіб (дружина - ОСОБА_12, та син - ОСОБА_4.) (т.1 а.с. 8).

Позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (т.1 а.с. 10).

Батьки позивача перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 1957 року, що вбачається з копії актового запису про їх шлюб (т.1 а.с.151).

Згідно з довідкою ОК «Житлово-будівельний кооператив № 174 «Спорт» пайовий внесок за квартиру був внесений подружжям ОСОБА_11 у сумі 4844,07 крб. (т.3 а.с.72).

ОСОБА_11 та ОСОБА_10 як такі, що в період шлюбу сплатили пайовий внесок на квартиру, на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» набули право власності на квартиру АДРЕСА_4 і квартира згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС була їхньою спільною сумісною власністю.

Батько позивача - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер та після його смерті, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняли спадщину позивач ОСОБА_4 та мати позивача ОСОБА_10, оскільки вступили у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.9).

Мати позивача - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, після смерті якої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняв спадщину позивач ОСОБА_4, оскільки вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_2 Прізвище матері позивач в свідоцтві про смерть було зазначено - ОСОБА_10 (т.1 а.с.34).

З матеріалів справи вбачається, 01 жовтня 2014 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. за реєстром № 1-1109 посвідчена довіреність, за якою позивач ОСОБА_4 уповноважив відповідача ОСОБА_6 представляти його інтереси у всіх державних, громадських, приватних організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності,

в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Державному земельному агентстві м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Державній реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, усіх правоохоронних та судових органах та установах, а також в місцевих, апеляційних судах та Верховному Суді України з питань оформлення в відповідних органах свідоцтва про право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_5, отримання зареєстрованого на його ім'я свідоцтва про право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_6, подачі свідоцтва про право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_7 на реєстрацію в відповідні органи та отримання зареєстрованого на його ім'я вищезазначеного свідоцтва (т.2 а.с.4).

На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_6 09 жовтня 2014 року звернулася до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_4. До заяви була додана довідка, видана ОК «Житлово-будівельний кооператив №147 «Спорт» на ім'я ОСОБА_4, згідно з якою вартість зазначеної квартири сплачена у сумі 4 392 крб. ( т.2 а.с.97, 118).

06 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_14 було прийняте рішення № 17020942 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_4 та видано на ім'я позивача свідоцтво про право власності на спірну квартиру (т.2 а.с. 115, 116).

14 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. посвідчена довіреність, за якою позивач ОСОБА_4 уповноважив відповідача ОСОБА_5 розпоряджатися (продати за ціну та на умовах на свій розсуд без будь-яких обмежень, обміняти, укладати та підписувати попередні договори), подарувати на ім'я ОСОБА_6 та/або ОСОБА_15 квартиру АДРЕСА_4, з правом укладання та підписання договорів про внесення змін, додаткових договорів, договорів купівлі-продажу, міни, попередніх договорів (т.1 а.с.153).

15 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. посвідчено договір дарування квартири, за яким ОСОБА_5., діючий за довіреністю, посвідченою 14 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., від імені ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_9 (т.1 а.с.84).

24 грудня 2014 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю. за реєстром № 1379, продала зазначену квартиру за 304 735 грн. ОСОБА_7 (т.1 а.с.85).

07 квітня 2015 року за договором купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О.І., ОСОБА_7 продала зазначену квартиру ОСОБА_3 за 149 983 грн. (т.1 а.с.82).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 залишається зареєстрованим власником квартири на час розгляду справи в суді та є зареєстрованою у вищевказані квартирі (т.1 а.с. 13, т.3 а.с.61).

В п. 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону України «Про власність» від 26 березня 1991 року роз'яснено, положення статті 15 Закону України «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

З довідки ОК «Житлово-будівельний кооператив №147 «Спорт» вбачається, що пайовий внесок за квартиру був внесений повністю батьками позивача ОСОБА_4 у сумі 4 844,07 крб., отже на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» батьки позивача набули право власності на квартиру АДРЕСА_10 і квартира згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС була їхньою спільною сумісною власністю (т.3 а.с.72).

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, після смерті якого на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняли спадщину позивач ОСОБА_4 та мати позивача - ОСОБА_10, оскільки вступили у володіння спадковим майном - спірною квартирою (т.1 а.с.9).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, після смерті якої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР прийняв спадщину позивач ОСОБА_4, оскільки вступив у володіння спадковим майном(т.1 а.с.34).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР позивач ОСОБА_4 вступив у володіння спадковим майном - квартирою АДРЕСА_2.

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 05 червня 2015 року позивачу було відмовлено у вчинені нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру після смерті його батьків (т.1 а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 не є особою, яка сплатила пайовий внесок на квартиру, який був сплачений його батьками, а тому у державного реєстратора були відсутні підстави для реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру. ОСОБА_6, як представник ОСОБА_4 за довіреністю, при зверненні із відповідною заявою до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про реєстрацію за позивачем права власності вийшла за межі наданих їй повноважень. Реєстрація за позивачем права власності на квартиру всупереч його волевиявленню з підстав, не передбачених законом, обмежила право позивача на реалізацію його спадкових прав на набуття права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 листопада 2014 року на квартиру АДРЕСА_11, видане на ім'я ОСОБА_16 та визнав за позивачем право власності на 3/4 частини спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері, відповідно до ст.548 ЦК України (в ред.1963 року) та в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Крім того, слід зазначити, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно із ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Частиною 1 статті 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має

помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

З роз'яснень, які викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Визнаючи недійсною довіреність від 14 листопада 2014 року в частині уповноваження ОСОБА_4 ОСОБА_5 подарувати спірну квариру, видану позивачем на ім'я ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., та договір дарування, укладений між ОСОБА_5, діючим по довіреності від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та правильно виходив з відсутності волевиявлення позивача під час надання повноважень на укладення договору дарування квартири, яка є його єдиним житлом. Позивач помилявся щодо обставин, які мають значення, а саме щодо прав, які були надані повіреному за довіреністю. Після подальшого безоплатного відчуження його квартири особам, які не були йому ні членами його сім'ї, ні родичами, позивач залишився взагалі без житла. Державним реєстратором за відсутності у відповідній довідці ОК «Житлово-будівельний кооператив № 147 «Спорт» відомостей щодо особи, яка сплатила пайовий внесок, безпідставно був зроблений висновок про наявність визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2014 року № 868, підстав для реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру.

Судом встановлено та не заперечувалося стронами, що позивач ОСОБА_4 мав намір продати свою квартиру та придбати інше, дешевше житло. Житла, крім спірної квартири, позивач не має, і після подальшого безоплатного відчуження його квартири особам, які не були йому ні родичами, ні членами його сім'ї, він залишився взагалі без житла.

Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2953цс15 від 13 квітня 2016 року.

Таким чином, ОСОБА_4, надаючи довіреність ОСОБА_5, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між ним та відповідачем.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно, відповідно до ст.ст. 15 ЗУ «Про власність», ст.22 КпШС України, ст.ст. 203, 215, 217, 229, 230, 388, 524, 529, 548, ЦК України задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право власності на майно, довіреності та договору дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача в частині встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції посилався на те, що відсутні підстави ставити під сумнів те, що позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, однак, повістю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

З матеріалів справи вбачається у свідоцтві про народження позивача, яке було видано російською мовою, прізвище позивача - «ОСОБА_4», матері та батька позивача прізвище - ОСОБА_20Згідно копії паспорта громадянина України прізвище позивача - ОСОБА_4 (т.1 а.с.14).

З копії свідоцтва про смерть батька позивача, який померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вбачається, що прізвище батька позивача вказано - ОСОБА_4 (т.1 а.с.9).

З копії свідоцтва про смерть матері позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, вбачається, що прізвище матері позивача вказано - ОСОБА_10 (т.1 а.с. 9).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність того, що померла ОСОБА_10 є матір'ю позивача ОСОБА_4, але помилково відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на те, що встановлення факту родинних відносин щодо того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_10 є матір'ю позивача ОСОБА_4 є надмірним.

Враховуючи вищевикладене рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог позивача про встановлення факту родинних відносин.

Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності помилки з боку ОСОБА_4 під час підписання довіреності на ім'я ОСОБА_5 та посилання на те, що ОСОБА_4 нотаріусом було роз'яснено наслідки укладання такої довіреності будь-якими належними доказами по справі не підтверджуються.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог позивача про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_10, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яка є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернова Ольга Іванівна, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив №174 «Спорт» про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право власності на майно, довіреності та договору дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_10, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яка є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді