Справа №345/1137/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2016 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого- судді Якиміва Р.В.

секретаря Рибчук Ю.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння майна, суд,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння майна – січкарні. Свої вимоги мотивує тим, що у ОСОБА_1 була в наявності січкарня, яка була придбана нею в 1996 р. ОСОБА_4 був цивільним чоловіком, а згодом був одружений з дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_7. Шлюб був зареєстрований 14.03.2014 р. та розірваний 25.02.2016 р.

В 2013 р. ОСОБА_4 - зять ОСОБА_1 - взяв (позичив) у неї січкарню з умовою, що поверне її на першу вимогу та передав січкарню в користування своїй матері - ОСОБА_3, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

На неодноразові звернення про повернення січкарні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не реагували, січкарню не повернули.

02.12.2015 р. ОСОБА_8 подала заяву до Калуського відділу поліції про застосування заходів до ОСОБА_3 про повернення січкарні.

Інспектором Калуського відділу поліції проведено перевірку заяви, відібрано пояснення, встановлено, що січкарня знаходиться у ОСОБА_3 та 10.12.2015 р. складено висновок, відповідно до якого факти наведені в заяві знайшли своє підтвердження, рекомендовано звернутись до суду для вирішення даного питання.

Посилаючись на ЦК України вказує, що відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, просять суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майно - січкарню та суду пояснили, що ОСОБА_1 дійсно позичила та передала безоплатно ОСОБА_4 січкарню для користування без встановленого строку, та усно домовилися про те, що на її вимогу він мав повернути січкарню. ОСОБА_4 дану січкарню передав у користування ОСОБА_3 Однак після її вимоги про повернення січкарні, січкарню їй не повернули, а тому просить позов задовольнити та витребувати з чужого незаконного володіння січкарню.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що вона не брала у ОСОБА_1 січкарню, та не зобов'язувалась її повернути на її вимогу. Із позивачкою ОСОБА_1 в жодні договірні відносини не вступала, жодного договору позички (письмового чи усного) між ними не укладалось, а тому жодних вимог до неї позивачка не може ставити, оскільки вона в неї нічого не брала, а відповідно нічого повертати не зобов'язана. Також ствердила, що в неї в дійсності є електрична січкарня, яку вона купила у колишньої дружини її сина - ОСОБА_8 Так приблизно в 2013 р. її син ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_8 сказали, що у ОСОБА_8 вдома є електрична січкарня, якою вона не користується, і яка їй не потрібна, тому вона може її віддати. Вона погодилась на це, але сказала, що вона її купить в неї. Вони домовились із ОСОБА_8 про те, що вона купляє січкарню за 500 доларів США, але ці кошти буде їй сплачувати по мірі можливості, на що остання погодилась. Після досягнутої домовленості ОСОБА_4 та ОСОБА_8 привезли їй додому січкарню, а вона на протязі нетривалого часу (3-4 місяці) віддала ОСОБА_8 обумовлену суму за січкарню.

Дану січкарню вона купила, є її добросовісним набувачем та володільцем, і вона повідомляла ОСОБА_8, що якщо вона хоче забрати назад січкарню, то нехай поверне гроші, які отримала від неї за січкарню. А тому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 та представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. ОСОБА_4 суду пояснив, що січкарні у нього немає, і ніколи її у ОСОБА_1 не брав. Січкарня, яка знаходиться у його мами ОСОБА_3, то дану січкарню вона не позичала у ОСОБА_1, а купила у ОСОБА_8

Його мама ОСОБА_3 хотіла придбати електричну січкарню, про це дізналася його дружина ОСОБА_8, та сказала, що в неї вдома є січкарня, якою вона не користується, тож мама може її забрати. Він повідомив про це маму, але мама сказала, що просто так брати не хоче, а краще вона її купить. Його дружина погодилась на це та узгодивши з мамою, що січкарня буде коштувати 500 доларів США, погодилась продати січкарню. Оскільки мама не мала коштів, щоб зразу заплатити за січкарню, то ОСОБА_8 сказала мамі, що вона може розраховуватись з нею частинами.

Він разом із своєю дружиною ОСОБА_8 та знайомим ОСОБА_9 який мав вантажного буса, поїхали у с.Верхня додому до його жінки, де і взяли січкарню. Допомагав їм завантажувати січкарню у бус брат жінки ОСОБА_10 Під час того, як вони завантажували січкарню у буса, ОСОБА_1 на двір не виходила, хоча дома була, і жодних домовленостей між ними не було, що вона його мамі позичає січкарню. Він знав, що січкарня купується у ОСОБА_8, жодних зауважень з боку ОСОБА_1 куди вони забирають січкарню не було, то ж після того, як вони завантажили січкарню у буса, то він разом із своєю дружиною ОСОБА_8 поїхали в смт. Войнилів, де й залишили січкарню у його мами.

Йому відомо, що мама віддала ОСОБА_8 гроші за січкарню, оскільки остання сама неодноразово йому про це говорила.

Вважає, що його мама ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна, заплатила за нього кошти, а тому ОСОБА_1 не має права вимагати назад січкарню, оскільки вона її не давала, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухавши доводи сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними і в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Відповідач ОСОБА_4 в минулому до 25.02.2016 р. був зятем ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтвом про шлюб (а.с.11) та копією рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.02.2016 р., яким шлюб між ними розірвано. (а.с.10).

ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердила, що вона позичила та передала безоплатно ОСОБА_4 січкарню для користування без встановленого строку.

Також сторони в судовому засіданні ствердили, що У 2013 році ОСОБА_11 дійсно приїжджав до господарства ОСОБА_1 та взяв січкарню, яку відвіз до своєї матері ОСОБА_3, якою вона користується по сьогоднішній день.

Також в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що між сторонами укладався договір купівлі продажу і сторони будь яких доказів цьому не надали. Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні стверджувала, що дану січкарню вона купила у ОСОБА_8 за 500 доларів США, однак згідно довідки Консалтингового підприємства «Фінсервіс» від 17.03.2016 р. станом на даний час період часу могла б (повинна би) становити орієнтовно – 3 709 гривень (а.с.8), що є неспіврозмірним 500 доларам США.

Згідно висновку інспектора Калуського відділу поліції від 10.12.2015 року, який проводив перевірку заяви ОСОБА_8 про повернення січкарні, яку ОСОБА_3 позичила у її мама ОСОБА_1 та на даний час відмовляється повернути, вбачається, що близько двох років тому ОСОБА_4 привіз до дому січкарню, яку позичив у ОСОБА_1 Однак ОСОБА_3 відмовляється повертати вище вказану січкарню, посилаючись на те, що близько півтора роки тому вона дала ОСОБА_8, на вимогу її сина ОСОБА_12, грошові кошти у сумі 500 доларів США, для її власних потреб. ОСОБА_3 стверджує що дану січкарню поверне тільки за умови, коли ОСОБА_8 поверне їй вказані вище грошові кошти, які вона їй раніше позичала.

Свідок ОСОБА_9, товариш ОСОБА_4, суду пояснив, що ОСОБА_4 попросив його поїхати у с.Верхня до дому до його дружини та привезти звідти січкарню до нього до дому. Дружина помагала завантажувати січкарню, після чого вони разом поїхали до ОСОБА_3 Також вказує, що на подвір’ї була ОСОБА_1, про будь яку домовленість про купівлю чи ціну за купівлю січкарні він не чув.

Свідок ОСОБА_13, товариш ОСОБА_4, суду пояснив, що бачив як ОСОБА_3 давала ОСОБА_8 долари США, але скільки грошей і за що він не чув і не знає. Згодом десь через пів року ОСОБА_4 повідомив йому, що ті гроші мама давала за січкарню.

Свідок ОСОБА_10, син ОСОБА_1, суду пояснив, що йому зателефонувала ОСОБА_1 та сказала, що треба допомогти погрузити січкарню. Він допомагав грузити січкарню. Стверджує, що ОСОБА_4 забрав січкарню і домовленість була про взяття січкарні у користування без оплати.

Свідок ОСОБА_8, донька ОСОБА_14, суду пояснила, що дану січкарню купила її мама разом із татом, який помер 8 років тому. ОСОБА_15 із товаришем приїхали та забрали січкарню. Чоловік домовився із мамою про користування січкарнею і мама позичила йому січкарню, він запевнив, що згодом поверне січкарню. Будь які гроші ОСОБА_3 за січкарню їй не давала. Також вона неодноразово говорила чоловікові про повернення січкарні, однак січкарню відповідачі не повертали. Тому змушена була звертатися до директора школи де працює ОСОБА_3 та у відділ поліції, щоб посприяли у поверненні відповідачами січкарні.

За змістом п.1 статті 60 Цивільно-процесуальго кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, є безпідставним, оскільки, в судовому засіданні ОСОБА_1 ствердила, що вона дану січкарню позичила у користування без встановленого строку, і на її вимогу січкарню їй не повернули.

У зв’язку з цим до даних правовідносин неможливим є застосування норм ст.ст.386 та 387 ЦК України щодо витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, суд встановив у судовому засіданні, що між сторонами укладений усний договір позички січкарні. ОСОБА_1 безоплатно передала січкарню для користування на невизначений час з умовою, що дану січкарню їй повернуть на першу вимогу, також судом не встановлено, що відповідачі незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи майном, а тому за таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.386, 387 ЦК України керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 – 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене  в  Апеляційний суд Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний  суд шляхом подачі в десятиденний строк апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя