КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа№ 927/1515/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участі представника:

ПАТ "Банк "Київська Русь" - Левчук О.О., діє на підставі довіреності № 82 від 01.03.2016

розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Банк "Київська Русь"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016

у справі № 927/1515/15 (суддя Івченко С.М.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясо-виробничий

комплекс "Панвітек"

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 927/1515/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "М'ясо-виробничий комплекс "ПАНВІТЕК" визнано вимоги: Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": 50096479,19 грн - основний борг (4 черга задоволення), 19905133,54 грн - неустойка (6 черга задоволення), 2756 грн - судовий збір (1 черга задоволення); Менської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області: 847419,47 грн - основний борг-недоїмка (3 черга задоволення), 114018,05 грн - неустойка (6 черга задоволення), 2756 грн - судовий збір (1 черга задоволення); ТОВ "ТАНДЕМ-2002": 1186419 грн - основний борг (4 черга задоволення), 25901,84 грн - неустойка (6 черга задоволення), 2756 грн - судовий збір (1 черга задоволення); ТОВ "СІБ-АГРО": 4601068,80 грн - основний борг (4 черга задоволення), 878623,08 грн - неустойка (6 черга задоволення) 2756 грн - судовий збір (1 черга задоволення); приватного підприємства (далі - ПП) "ВІКТОРІА": 2756 грн - судовий збір (1 черга задоволення), 203711,54 грн - основний борг (4 черга задоволення), 9779,06 грн - неустойка (6 черга задоволення); ТОВ "БІОВАК УКРАЇНА": 20548,75 грн - основний борг (6 черга задоволення), 5620,17 грн - неустойка (6 черга задоволення) 2756 грн - судовий збір (1 черга задоволення); ТОВ "АЛЬФА-ВЕТ": 190083,72 грн - основний борг (6 черга задоволення), 44651,77 грн - неустойка (6 черга задоволення); 2756 грн - судовий збір (1 черга задоволення); ТОВ "АГРОВЕТСИСТЕМИ": 23847,60 грн - основний борг (6 черга задоволення); ПАТ "Банк "Київська Русь" у сумі: 18482887,66 грн - основного боргу (позачергове задоволення як забезпечені заставою майна боржника) та у сумі 3518373,29 грн - неустойки (6 черга задоволення), 2756 грн - судового збору (1 черга задоволення).

Вирішено інші процесуальні питання, пов'язані з подальшим розглядом справи.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду першої інстанції, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 927/1515/15 в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" в сумі 18482887,66 грн основного боргу (позачергове задоволення як забезпечені заставою майна боржника) та у сумі 3518373,29 грн неустойки (6 черга задоволення), 2756 грн судового збору (1 черга задоволення) та постановити нову ухвалу відповідно до якої визнати кредиторські вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" у справі № 927/1515/15, про банкрутство ТОВ "М'ясо-виробничий комплекс "Панвітек" на суму 63660647,66 (шістдесят три мільйони шістсот шістдесят тисяч шістсот сорок сім гривень 66 копійок. Включити ПАТ "Банк "Київська Русь" до реєстру кредиторських вимог на суму 63660647,66 (шістдесят три мільйони шістсот шістдесят тисяч шістсот сорок сім) гривень 66 копійок з врахуванням черговості, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу кредитор зазначає, що оскаржувана ухвала в частині часткового визнання кредиторських вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" є такою що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, і не є прийнятою на підставі всебічного та повного розгляду матеріалів справи і за таких умов підлягає скасуванню.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, відсутнє жодне посилання на Законодавство, судову практику з приводу часткового визнання кредиторських вимог апелянта.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 927/1515/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Верховця А.А., суддів: Доманської М.Л., Шипка В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2016.

17.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від розпорядника майна ТОВ "М'ясо-виробничий комплекс «Панвітек» арбітражного керуючого Закорко В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено заперечення відносно вимог апеляційної скарги. Арбітражний керуючий Закорко В.В., посилається на те, що протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднені оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство заяви від забезпеченого кредитора щодо внесення вимог до реєстру кредиторів ні на адресу боржника, ні на адресу розпорядника майна не надходило, а тому відомості про майно, яке є предметом застави були внесені до реєстру вимог кредиторів згідно відомостей з державного реєстру застав.

Крім того арбітражний керуючий посилається на те, що за результатом спільного розгляду боржником та розпорядником майна заяви ПАТ "Банк "Київська Русь" про визнання кредиторських вимог у справі № 927/1515/15 за № 9031 від 11.02.2016 у сумі 63660647,66 грн, було встановлено, що заява містить вимоги, які грунтуються на кредитних договорах № 69613-20/13/1 від 13.08.2013 та № 69576-20/13-1 від 13.08.2013, укладених між заявником та ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек» і ПП "Артбудінвест" додатком до якої були додані інші кредитні договори, договір іпотеки, договір застави. Відповідно до кредитного договору № 69576-20/13-1 від 13.08.2013 позичальником є ПП "Артбудінвест"( м. Київ, вул. В. Липківськоп буд.45, кім.932, код ЄДРПОУ 35489425). Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку "повне найменування" відомостей щодо ПП "Артбудінвест", за критерієм пошуку "код ЄДРПОУ" містяться відомості щодо ПП "ЕВРО-ВЕТ". Договору поруки в забезпечення виконана зобов'язання ПП "ЕВРО-ВЕТ" між банком та ТОВ "М"ясо-виробничий комплекс «Панвітек» не укладалося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 задоволено клопотання арбітражного керуючого Закорко В.В. про продовження строків розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд апеляційної скарги ПАТ "Банк "Київська Русь" на 31.05.2016 о 15:20.

31.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, перед початком судового засідання від арбітражного керуючого Закорко В.В. надійшло письмове електронне повідомлення № 15 від 31.05.2016 у якому викладено інформацію про те, що Закорко В.В. не може бути присутнім на засіданні 31.05.2016 та просить суд: розглянути справу № 927/1515/16 про банкрутство ТОВ "М'ясо-виробничий комплекс «Панвітек» без його участі; залишити ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 - без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 31.05.2016 присутній представник скаржника Левчук О.О. навів свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо в апеляційній скарзі.

По закінченні судового засідання, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 5 згаданої статті передбачено, що розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. (абз. 3 ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник в апеляційному порядку оскаржив ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у даній справі виключно в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Банк "Київська Русь".

У даній справі норми ст. 101 ГПК України повинні застосовуватись, судом апеляційної інстанції з урахування вимог ст. 4-1 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства, відповідно до яких право суду апеляційної інстанції на перегляд судового рішення у справі про банкрутство в повному обсязі (незалежно від вимог апеляційної скарги) стосується виключно конкретного відокремленого провадження, а не судового акта в цілому. Зазначена правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України: від 22.02.2012 у справі № 50/1-б та від 18.11.2015 у справі № Б8/180-10.

У зв'язку з чим, а також з метою уникнення порушень прав інших учасників даної справи про банкрутство на її оскарження в іншій (неоскаржуваній) частині, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 про банкрутство ТОВ "М'ясо - Виробничий комплекс "Панвітек", підлягає перегляду виключно у частині тих грошових вимог, які є предметом апеляційного оскарження.

Розглядаючи кредиторську заяву ПАТ "Банк "Київська Русь", місцевим судом встановлено наступне.

Вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" розпорядником майна боржника внесено до реєстру кредиторів окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника, однак визнання цих вимог - часткове. У заяві Банком заявлено кредиторські вимоги на суму 63660647,66 грн, боржником же визнано вимоги у сумі 18482887,66 грн основного боргу (позачергове задоволення) та у сумі 3518373,29 грн неустойки (6 черга задоволення), які стосуються невиконання безпосередньо боржником зобов`язань по поверненню кредиту згідно договору № 69613-20/13-1 та відхилено вимоги у сумі неповернення кредиту іншим позичальником ПП "Артбудінвест" за кредитним договором № 69576-20/13-1, у забезпечення виконання якого згаданим позичальником Банком з боржником було укладено договір іпотеки від 14.08.2013 та договір застави від 13.08.2013.

Обставини щодо виникнення заборгованості ТОВ "М'ясо - Виробничий комплекс "Панвітек" згідно кредитного договору № 69613-20/13-1 були предметом дослідження суду першої інстанції та вказані вимоги були визнані боржником та арбітражним керуючим, а також визнані ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016, не оскаржувалось іншими учасниками у справі, крім того матеріалами справи, вказані обставини не спростовуються, отже згідно ст. 35 ГПК України вказані обставини не потребують повторного доведення.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку, що кредиторські вимоги скаржника у сумі неповернення кредиту іншим позичальником - ПП "Артбудінвест" за кредитним договором № 69576-20/13-1, у забезпечення виконання якого згаданим позичальником Банком з боржником було укладено договір іпотеки від 14.08.2013 та договір застави від 13.08.2013, які було відхилено арбітражним керуючим та боржником, а також не визнано судом першої інстанції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 серпня 2013 року, між ПАТ «Банк «Київська Русь», та ПП "Артбудінвест" (далі - Боржник 2) було укладено Кредитний договір № 69576-20/13-1, відповідно до умов якого, Кредитор відкрив Боржнику 2 відновлювальну кредитну лінію з лімітом 20800000,00 грн з кінцевим терміном повернення кредиту 12.08.2015 з процентною ставкою за користування кредитом 21 % річних уклали Договір про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору № 69576-20/13-1 та 01.09.2014 було укладено Договір про внесення змін і доповнень № 2 до даного договору, 29.09.2014 було укладено Договір про внесення змін і доповнень № 3 до згаданого договору.

Згідно договорів про внесення змін та доповнень № 1 та № 2 до Кредитного договору № 69576-20/13-1, сторони домовилися про внесення змін до п.4.1. розділу, та виклали його в наступній редакції "Повернення Кредиту Боржником здійснюється шляхом перерахуванні коштів із свого поточного рахунку на Позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Боржником у відповідності до Графіка. Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до Договору окремими частинами Кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій Боржник зобов'язаний здійснити не пізніше Кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п.1.1.2 Договору.". Процентна ставка за користування кредитом - 21% річних, а починаючи з 01.04.2014-23% річних.

Згідно договору про внесення змін та доповнень змін та доповнень № 3 від 29.09.2014 до Кредитного договору № 69576-20/13-1, сторони домовилися внести зміни та доповнення у розділ 1.1.5 цього договору, зокрема процентна ставка за користування кредитом - 23% річних, а починаючи з 01.10.2014 - 25% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек» за Кредитним договором № 69613-20/13/1 від 13 серпня 2013 року із змінами та доповненнями та ПП "Артбудінвест" за Кредитним договором № 69576-20/13-1 від 13 серпня 2013 року із змінами та доповненнями, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек» 14 серпня 2013 року було укладено Договір іпотеки.

Відповідно до умов Договору іпотеки, ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек», з метою належного виконання зобов'язань ТОВ «М'ясо -Виробничий комплекс «Панвітек» за Кредитним договором № 69613-20/13/1 від 13 серпня 2013 року із змінами та доповненнями та зобов'язань ПП "Артбудінвест" за Кредитним договором № 69576-20/13-1 від 13 серпня 2013 року із змінами та доповненнями передав в іпотеку нерухоме майно, яке визначено у п. 1.1. Договору іпотеки (надалі - предмет іпотеки).

Відповідно до п.1.3 погоджена сторонами вартість предмету іпотеки, яка визначена Договором іпотеки становить 5321659,00 грн (арк. мат.оск. - 44).

Реєстрацію обтяження проведено належним чином (арк. мат.оск. - 84-85). Також, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек» за Кредитним договором № 69613-20/13/1 від 13 серпня 2013 року із змінами та доповненнями і ПП "Артбудінвест" за Кредитним договором № 69576-20/13-1 від 13 серпня 2013 року із змінами та доповненнями, між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек» 14 серпня 2013 року було укладено Договір застави № 69619-20/13-6 із змінами та доповненнями відповідно до укладеного 28.04.2014 Договору про внесення змін та доповнень №1 до Договору застави № 69619-20/13-6 та укладеного 29.09.2014 року Договору про внесення змін та доповнень №2 до Договору застави № 69619-20/13-6 (все разом надалі - Договір застави).

Згідно умов Договору застави, ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек», з метою належного виконання зобов'язань ТОВ «М'ясо -Виробничий комплекс «Панвітек» за Кредитним договором № 69613-20/13/1 від 13.08.2013 із змінами та доповненнями та зобов'язань ПП "Артбудінвест" за Кредитним договором № 69576-20/13-1 від 13.08.2013 із змінами та доповненнями передав в заставу рухоме майно, яке визначено у п. 1.1. Договору застави (надалі - предмет застави).

Відповідно до п.1.3 погоджена сторонами вартість предмету застави, становить 512510,00 грн (арк. мат. оск. - 58).

Реєстрацію обтяження проведено належним чином (арк. мат. оск. - 86-88).

Задовольняючи частково апеляційну скаргу, колегія суддів враховує наведене нижче.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Правовідносини між ТОВ "М'ясо - Виробничий комплекс "Панвітек" та ПАТ "Банк "Київська Русь", реалізуються в провадженні у справі про банкрутство, врегульовані нормами цивільного законодавства, а саме Цивільного Кодексу (надалі - ЦК) України, Законами України "Про заставу", "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 552 ЦК України). Згідно ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч.1 ст. 583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" : - іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; - майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 у справі № 5023/6981/11).

Відповідно до преамбули Договору іпотеки від 14.08.2013 ПАТ "Банк "Київська Русь" є іпотекодержателем. Відповідно до п.1.1. даного договору ТОВ "М'ясо - Виробничий комплекс "Панвітек" - іпотекодавцем, який виступив як майновий поручитель позичальника (ПП "Артбудінвест") з метою належного виконання зобов`язання за Кредитним Договором № 69576-20/13-1 на відкритя відновлювальної кредитної лінії від 13.08.2013.

Згідно преамбули Договору застави № 69619-20/13-6 від 13.08.2013 ПАТ "Банк "Київська Русь" є заставодержателем. Відповідно до п.1.1. згаданого договору ТОВ "М'ясо - Виробничий комплекс "Панвітек" - заставодавцем, який виступив як майновий поручитель позичальника (ПП "Артбудінвест") з метою належного виконання зобов`язання за Кредитним Договором № 69576-20/13-1 на відкритя відновлювальної кредитної лінії від 13.08.2013.

Крім того, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ "Банк "Київська Русь" посилається на те, що починаючи з грудня 2014 року ПП «Артбудінвест», як боржник за основним зобов'язанням не виконує умови укладеного кредитного договору, що призвело до прострочення останнього, виникнення заборгованості та, як наслідок, порушення прав та законних інтересів Кредитора отримати те, на що він розраховував при укладенні такого договору.

Отже, з урахуванням вище наведеного ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулось із кредиторськими вимогами до боржника - ТОВ "М'ясо - Виробничий комплекс "Панвітек" як до майнового поручителя.

ТОВ "М'ясо - Виробничий комплекс "Панвітек", в даному випадку, не є позичальником за Кредитним Договором № 69576-20/13-1 на відкритя відновлювальної кредитної лінії від 13.08.2013, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти.

Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Однак, згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією, що висловив Верховний Суд України у постанові № 14/030 від 03.06.2014 року у справі № 25/5005/6641/2012 та у постанові від 26.08.2014 року справі № 5024/948/2012. У наведених постановах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст.45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Вказані вище Постанови Верховного Суду України не містять висновку про те, що майновий поручитель повинен нести відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання у розмірі більшому, ніж вартість предмета іпотеки.

Так, в Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

При іншому тлумаченні (відповідальність майнового поручителя, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, перед іпотекодавцем у розмірі понад вартості предмета іпотеки) не досягається мета Закону про банкрутство - відновлення платоспроможності боржника, оскільки штучно збільшується розмір його кредиторської заборгованості.

При цьому, апеляційний суд також не погоджується із доводами скаржника, відносно заявлення грошових вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек» за договорами застави та іпотеки, в повному обсязі боргових зобов'язань в сумі: 636609647,66 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що аналіз наведених вище законодавчих положень та правової позиції Верховного суду України спростовує висновок скаржника про те, що норми чинного законодавства та положення укладених між ТОВ «М'ясо - Виробничий комплекс «Панвітек» та ПАТ «Банк «Київська Русь» іпотечного договору та договору застави надають право Банку вимагати боргових зобов'язань та інших фактичних вимог, а відповідно у майнового поручителя виникає право солідарних з основним боржником в повному обсязі боргових зобов'язань, а не у межах узгодженої вартості предмета іпотеки.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи докази у справі, керуючись ст. 43 ГПК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведеність та обґрунтованість вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» у сумі: 18482887,66 грн - основного боргу (позачергове задоволення як забезпечені заставою майна боржника) та у сумі 3518373,29 грн - неустойки (6 черга задоволення), 2756 грн - судового збору (1 черга задоволення), однак вважає, що сума даних вимог кредитора підлягає збільшенню з врахуванням погодженої сторонами вартості предмету іпотеки, яка визначена Договором іпотеки та становить 5321659,00 грн, а також погодженої сторонами вартості предмету застави, яка становить 512510,00 грн, за Кредитним Договором № 69576-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 13.08.2013.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 927/1515/15 частковій зміні, а саме ч. 1 п. 9 резолютивної частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 32-34, 43, 86, 91, 94, 99, 101-105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» задовольнити частково.

2. Змінити ч.1 п. 9 ухвали Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 927/1515/15 виклавши його в наступній редакції «Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» у сумі 24317056,66 основного боргу (позачергове задоволення як забезпечені заставою майна боржника) та у сумі 3518373,29 грн. неустойки (6 черга задоволення), 2756 грн. судового збору ( 1 черга задоволення).».

3. В решті ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 927/1515/15 в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» залишити без змін.

4. Матеріали оскарження ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі № 927/1515/15 повернути до господарського суду Господарського суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 02.06.2016.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді М.Л. Доманська

В.В. Шипко