Справа № 310/1835/16-ц

2/310/1426/16

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2016 року Бердянський міськрайонний суд

У складі: головуючого – судді Троценко Т. А.

При секретарі: Корнієнко М. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Бердянський МВ УДМС України в Запорізькій області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому вказав, що він є власником домоволодіння № 7/169, яке розташоване по вул. І. Богуна /Очаківська в м. Бердянську Запорізької області.

У будинку зареєстровані ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які з 2007 року не проживають в ньому, за місцем реєстрації не з»являються, свого особистого майна та речей в приміщенні не тримають, грошових коштів на оплату комунальних послуг не надають, але знятися з місця реєстрації не бажають.

Це створює йому перешкоди у користуванні своїм майном, тому просить визнати їх, колишніх членів його сім»ї, такими, що втратили право користування жилим приміщенням у зв’язку з їх не проживанням більше 1 року та стягнути з них понесені ним судові витрати у вигляді судового збору -551, 21 грн. та витрат на правову допомогу 1500 грн.

В судовому засіданні позивач з представником за договором і свідоцтвом адвокатом ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги і просить задовольнити. Не дивлячись на те, що відповідачки виписалися з будинку, він просить позов задовольнити, щоб стягнути з них судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що ОСОБА_1 – це колишній чоловік їх матері та бабусі. Вони мешкали усі разом в будинку, що належить ОСОБА_1, були в ньому зареєстровані. Після смерті матері у 2007 році виїхали на постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, але ОСОБА_1 ніколи не просив їх знятися з реєстрації. Про це його бажання вони дізналися лише коли отримали позовну заяву, і на день слухання справи виписалися. Якщо б він попросив їх це зробити раніше, вони б не заперечували, і тепер не згодні оплачувати судові витрати ОСОБА_1, оскільки він міг би без цього обійтися.

Представник 3- ї особи до суду не явився, про день слухання справи сповіщений належним чином, у заяві повідомив, що у відповідності до змін до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» УДМС України реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання не здійснюють.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тобто, виходячи з положень закону, до звернення до суду права особи повинні бути порушені іншою особою, яка притягується до розгляду справи.

У даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_5, як власник домоволодіння № 7/169, яке розташоване по вул. І. Богуна /Очаківська в м. Бердянську Запорізької області, у якому зареєстровані колишні члени його сім»ї - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, повинен був вимагати від останніх знятися з місяця реєстрації у зв»язку з їх не проживанням у будинку, отримати від них відмову, і тільки після цього можна вважати, що його права, як власника будинку, порушені.

В судовому засіданні позивач не заперечував проти того, що не звертався до відповідачів з вимогою про зняття з реєстрації, хоча точно знав місце їх фактичного проживання, а вирішив відразу звернутися до суду.

Відповідачі, як доказ того, що вони ніколи не заперечували проти зняття їх з реєстрації, у день розгляду справи у попередньому судовому засіданні 4 травня 2016 року з реєстрації в будинку ОСОБА_1 знялися, що підтверджує їх позицію про відсутність з їх боку порушення права позивача, і що вони це зробили за його першою вимогою, що підтверджується копіями їх паспортів з відмітками про зняття з реєстрації в будинку № 7/169 по вул. І. Богуна /Очаківська в м. Бердянську Запорізької області.

Не дивлячись на це, позивач наполягав на задоволенні його позовних вимог, посилаючись на понесення їм судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Проте суд звертає увагу на те, що хоча зняття з реєстрації відповідачів відбулося після звернення ОСОБА_1 до суду з відповідною позовною заявою, але це не дає підстави для стягнення з них судових витрат, оскільки до звернення до суду до них така вимога не пред’являлася, а позивач від позову не відмовлявся.

Суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у зв’язку з відсутністю предмету спору, а також у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України відмовляє і у стягненні з відповідачів судових витрат.

Керуючись ст. 391, 405 ЦК України, ст. ст. 3,10, 60,88,89, 212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_6