Cправа № 2-352/2009

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                 25 червня 2009  року            Миронівський районний суд Київської області в складі   головуючої  судді                     –       Капшук Л.О.

                   при секретарі       –       Скринській І.В.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3, третя особа Малобукринська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання права власності на жилий будинок  та земельну ділянку в порядку спадкування,

                                                 В С Т А Н О В И В :

                     позивачі  звернулися  до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.09.2008 року помер їх батько ОСОБА_4. Після його смерті  залишилась спадщина у виді жилого будинку,  розташованого в селі Великий Букрин Миронівського району Київської області по вулиці Запорізька, 16  та  земельної ділянки  площею 5,3808 га, що знаходиться на території  Малобукринської  сільської ради Миронівського району Київської області.  Вони,  являючись спадкоємцями померлого за заповітом,  в установлений законом строк звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.   Оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом  не мають змоги, оскільки ОСОБА_4  не отримав правовстановлюючого документу на належний йому жилий будинок, а  виготовлений на його ім»я державний акт на право власності на земельну ділянку, який  в установленому законом порядку було зареєстровано  та видано власнику земельної ділянки, містить виправлення.  Зазначені обставини перешкоджають позивачам  в даний час отримати свідоцтво про право на  спадщину та  отримати державний  акт на земельну ділянку, а тому просили  визнати за ними  право власності в порядку спадкування на земельну ділянку розміром  5,3808 га  та  жилий будинок  під номером 16 по вулиці Запорізька  села  Великий Букрин  Миронівського району Київської області.

                     В судовому засіданні  позивачі  заявлені  позовні  вимоги  доповнили  вимогою  про визнання  державного  акту  серії  ЯА  № 570832 на право власності на земельну ділянку розміром  5,3808 га, виданого на ім»я  ОСОБА_4,  недійсним,  оскільки  державний акт було видано власнику земельної ділянки з виправленням в написанні його по батькові,  в  поясненнях зіслались на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

 Представник третьої особи Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області в судове  засідання не з»явився.  В надісланій до суду заяві сільський голова   просить слухати справу у відсутності  представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

                    Заслухавши  позивачів , дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

                    Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не заборонені законом. Однією  з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом  відповідно до ст. 1217 ЦПК України.

                    У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).  До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

                   Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину  на  нерухоме  майно.   Дане зобов»язання встановлено законодавством у зв»язку з тим, що  право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєсстрації цього майна.

                    В судовому засіданні  встановлено, що 28.09.2008  року помер ОСОБА_4,  що підтверджується  свідоцтвом про смерть  серії 1-ОК  № 134223, виданим 29.09.2008 року Малобукринською сільською радою Миронівського району Київської області.

                   Позивачі є спадкоємцями  померлого ОСОБА_4  за заповітом,  посвідченим 10.01.2000 року секретарем  Малобукринської  сільської ради Миронівського району Київської області  та зареєстрованим в реєстрі за № 2.  В підтвердження вказаних обставин в матеріалах спадкової справи зберігається заповіт та витяг зі Спадкового реєстру.

                 У встановлений ст. 1270 ЦК України строк позивачі  звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняли її,  що підтверджується матеріалами спадкової справи.  Спадкоємців, що мають право на обв»язкову частку у спадщині та спадкують незалежно від змісту заповіту,  померлий не мав .

 При   зверненні  до нотаріуса за видачею  свідоцтва  про право на спадщину на будинок та земельну ділянку  позивачам  було  відмовлено  в зв»язку з відсутністю  документа, який підтверджує право власності спадкодавця  на  будинок та з тих підстав, що у  державному акті, що є правовстановлюючим документом на земельну ділянку,  по батькові  померлого  помилково вказано «Нечипорович» замість «Ничипорович», як зазначено в його  свідоцтві про смерть, та виправлено.

                    Встановлено, що померлий  ОСОБА_4  був  власником будинку,   розташованого в селі Великий Букрин  Миронівського району Київської області по вулиці Запорізька,16   відповідно до запису погосподарського обліку  (форми №4, затвердженої наказом  Державного комітету  статистики  України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України  11.05.2005 року за № 487/10767), що підтверджується довідкою № 95, виданою 27.05.2009 року  Молобукринською  сільською радою Миронівського району Київської області.

                    Запис ОСОБА_4  в книзі погосподарського обліку в якості власника   підтверджує  факт належності будинку під номером 16 по вулиці Запорізька  села Великий Букрин  Миронівського району Київської області саме йому.  Даним будинком померлий  ОСОБА_4 володів та користувався на праві власності.

                  Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами  першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 ЦК України, як це передбачено ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державним комітетом України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року передбачено, що заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп»ютерної техніки.

Оскільки зміст державного акту на право приватної власності на землю, виданого померлому  ОСОБА_4, через допущену помилку в написанні його по батькові   суперечить вимогам закону щодо недопущення в ньому помилок та виправлень, то даний акт необхідно визнати недійсним.

                  Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

                  Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

                  Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

                   Оскільки позивачі  успадкували  право на земельну ділянку, належну спадкодавцю, та в установленому порядку не можуть  одержати правовстановлюючий документ на вказане майно, оскільки правовстановлюючий документ,  який  виготовлено на ім»я померлого, містить помилку та виправлення, а тому не являється дійсним,   то успадковане  право позивачів на земельну ділянку  підлягає захисту в судовому порядку.

                   В судовому засіданні встановлено, що на підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на спадкове  майно померлого ОСОБА_4 набули  позивачі.

                  Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

                  На підставі ст.ст. 203, 213, 215, 328, 373, 1216, 1218, 1223, 1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України,  ст.ст. 25, 81, 116, 125, 158 ЗК України,  постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ»,  Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державним комітетом України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року,  керуючись ст.ст. 10, 15,  212, 213, 214, 215, 256, 259   ЦПК України, суд

                                                    В И Р І Ш И В :

                    позов задоволити.

                   Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  в порядку спадкування за заповітом  після смерті ОСОБА_4,  померлого 28.09.2008 року,  право спільної часткової  власності в рівних частках  по 1/3 частині  на  жилий  будинок під номером 16 по вулиці Запорізька  села  Великий Букрин Миронівського району Київської області.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,3808га, розташовану на території Малобукринської  сільської ради Миронівського району і призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії ЯА  № 570832,  виданий  Миронівською районною державною адміністрацією 17 березня 2006 року на ім»я «Масини Василя Нечипоровича»,  недійсним.

                   Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4,  померлого 28.09.2008 року,  право спільної часткової  власності в рівних частках по 1/3 частині  на земельну ділянку  кадастровий номер 3222984000:04:010:0019  згідно плану меж до державного акту серії ЯА  № 570832 площею 2,3808 га,  розташовану на території Малобукринської  сільської ради Миронівського району Київської області  та призначену для ведення товарного  сільськогосподарського виробництва.

                  Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви про  апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                      Суддя                                            Л.О. Капшук