ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 912/667/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К.,

за участю представників:

позивачапредставник,

відповідачаКошутська О.С., в.о.керівника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Комунальник-96"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015

у справі№ 912/667/13 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш"

доКомунального підприємства "Комунальник-96"

простягнення 104 000,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кіровоградлітмаш" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Комунальник-96" грошових коштів в сумі 104000,96 грн у якості відшкодування заборгованості по орендній платі за користування нежитловим приміщенням.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2013 (суддя Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (судді: Березкіна О.В. - головуючий, Джихур О.В., Чус О.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Комунальник-96" на користь Приватного акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш" 101676,96 грн боргу та 2080,02 грн судового збору; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

31.05.2016 представником скаржника через канцелярію суду подано клопотання стосовно долучення до матеріалів справи додаткових документів (копій наказу, листка непрацездатності, висновку експерта).

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, які визначені у частині другій статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями збирати та досліджувати нові докази, суд касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги ці додаткові документи до уваги не приймає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно є власником будівлі гуртожитку загальною площею 4695,6 кв. м. у м. Кіровограді, смт. Нове по вул. Металургів, 21.

12.06.2009 між Закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" (орендодавець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Кіровоградлітмаш", та Комунальним підприємством "Комунальник-96" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежиле приміщення, площею 192,57 кв. м, за адресою: м. Кіровограді, селище Нове, вул. Металургів, 21 на першому поверсі для офісного приміщення адміністрації.

В п.3.1 Договору сторони обумовили, що розмір орендної плати сторони за один календарний місяць складає 4236,54 грн (з ПДВ) без врахування інфляції.

Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в розрахунку на один місяць в термін до 25-го числа поточного місяця за поточний місяць згідно з виставленим орендодавцем на передплату рахунком (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.11.1 Договору він набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 11.06.2010. У випадку, якщо одна із сторін у 10-денний термін до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу сторону про його розірвання, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове приміщення по вулиці Металургів, 21 у селищі Нове міста Кіровоград площею 192,57 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 12.06.2009.

Листом за № 125 від 08.06.2010 відповідач просив продовжити термін дії Договору до 10 червня 2011 року.

Посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору в частині сплати орендних платежів, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 104000,96 грн за період з червня 2009 по червень 2011 року.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а орендарем не спростовано факт порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем за період з 12.06.2009 по 10.06.2011 у розмірі 101676,96 грн (з урахуванням перевірки розрахунку судом першої інстанції та тієї обставини, що у червні 2009 року та червні 2011 року приміщення використовувалось неповний місяць).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 101676,96 грн боргу.

Доводи скаржника стосовного того, що актом від 04.09.2009 про відмову в прийнятті орендованого офісного приміщення по вул. Металургів, 21 в м.Кіровограді засвідчений факт звільнення офісного приміщення 01.09.2009 та відмови представників позивача в прийнятті приміщення і підписання акта приймання-передачі, не приймаються до уваги, оскільки це питання було предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені.

Так, суди встановили, що зазначений акт не є належним доказом, оскільки він складений в односторонньому порядку, доказів повідомлення позивача про необхідність участі у складанні акта або направлення такого акта для підпису позивачу, відповідач не надав. Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1155, належним доказом направлення листів є опис вкладення, складений та завірений відповідним відділенням поштового зв'язку або касовий (фінансовий) чек чи квитанція про направлення поштових відправлень. Проте, таких доказів відповідач не надав.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання відповідача на порушенням вимог процесуального права зводяться лише до безпідставного, на його думку, відхилення господарським судом апеляційної інстанції клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Проте, наведені твердження відповідача визнаються неспроможними. Відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Таким чином нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу не обов'язково тягне за собою такі наслідки, як відкладення розгляду справи.

Відхиляючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд визнав можливим розглянути справу без участі представника відповідача та врахував те, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника; доказів неможливості такої заміни представника не надав. Відтак, розгляд даної справи відбувся з дотриманням принципів господарського судочинства, передбачених статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про порушенням судом цих норм процесуального права.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Комунальник-96" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі №912/667/13 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк

С. Могил