Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 березня 2010 року Дніпровський райсуд

м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Кір’яка А.В.,

при секретарі Кулік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна та Президента України ОСОБА_2 про захист власності, усунення причин, які перешкоджають користуванню власністю, стягнення матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Держави Україна, Президента України ОСОБА_2 і доповнивши свої позовні вимоги в ході попереднього розгляду, просить суд постановити рішення, яким зобов’язати державу Україна:

- повернути йому зі свого незаконного володіння його власність, його майно – 533 гривні 48 коп.;

- виплатити заподіяну йому матеріальну шкоду – 318 гривень 49коп.;

- виплатити заподіяну йому моральну шкоду – 300 гривень;

- судові витрати по справі – 113 гривень 50 коп.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що має 38 років трудового стажу, але отримує мізерні пенсію і не має змоги оплачувати комунальні послуги. Вважає, що борги по комунальним платежам за минулі роки повинні списуватися. ОСОБА_3 суд м.Дніпродзержинська порушує вимоги закону і не списує борги. Крім того, за рішенням Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська від 24.03.2005 року №2-144-2005 він має власність у вигляді матеріальної та моральної шкоди у сумі 533,48 гривні, заподіяної йому ВАТ «Дніпрохімбуд» несвоєчасною виплатою заробітної плати. Ці роші йому присуджені за вказаним рішення суду, але до цього часу не виплачені. Вважає, що Баглійський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ порушив ст..7 ЗУ "Про державну виконавчу службу" та ч.2 ст.11 ЗУ "Про судоустрій України", ч.1 ст.14 ЦПК України і не виконав судове рішення. Баглійський райсуд м. Дніпродзержинська ухвалою від 23.03.2007 року у задоволенні його скарги на бездіяльність ВДВС відмовив, а апеляційний суд ухвалою від 24.09.2007 року та Верховний Суд України ухвалою від 09.11.2007 року залишили ухвалу Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська без зміни. Свої вимоги до відповідачів заявляє на підставі ст.ст. 1, 14 Європейської Конвенції „Про захист прав та основних свобод людини”, а також на підставі ст.ст. 3, 102,124 Конституції України, ст.ст. 174, 176, 1074, 1163-1167,1177 ЦК України, так як вважає, що держава Україна не виконує свої законні функції по забезпеченню йому права людини на власність, не захистила і не зберегла його власність, а сама заволоділа його власністю. В зв’язку з несвоєчасним поверненням йому власності його кошти знецінені інфляцією. Він душевно переживає з-за пошкодження його майна, чим йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 300 гривень. Просить його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів, який допитаний Печерським райсудом м.Києва проти задоволення позову заперечує та в своїх исьмових поясненнях пояснив, що згідно ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Однак, Президент України майном позивача не заволодівав, а спірне майно перебуває у володінні ВАТ «Дніпрохімбуд». Вимоги по відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки Президент України у будь-які правовідносини з позивачем не вступав, неправомірних рішень, дій, чи бездіяльності, не вчиняв. Просить справу розглядати у відсутності представника Президента України та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача, та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Згідно ст..3 Конституції України Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно статті 13 Конституції України Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання... Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Згідно статті 318 ЦК України суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом.

В силу ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна та інші суб’єкти публічного права.

Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно статті 170 ЦК України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а згідно статті 173 ЦК України у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими ормативно-правовими актами, від імені держави, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, та органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 174 ЦК України Держава відповідає за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська від 24.03.2005 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ „Дніпрохімбуд” і постановлено стягнути з цього підприємства на користь позивача 33 гривні 48 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 500 гривень у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, що підтверджується копією вказаного рішення (а.с.8). Бездіяльність державного виконавця була оскаржена позивачем у 2007 році, але ухвалою Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська від 23.03.2007 року у задоволенні його скарги на бездіяльність ВДВС було відмовлено, а апеляційний суд ухвалою від 24.09.2007 року залишив ухвалу Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська від 23.03.2007 року без зміни. Верховний Суд України ухвалою від 09.11.2007 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його скаргою. Це також підтверджується копіями вказаних ухвал (а.с.10-12). Це свідчить про те, що дії державного виконавця по виконанню рішення Баглійського райсуду м. Дніпродзержинська від 24.03.2005 року були правильними, а виконавче провадження за цим рішенням було зупинено відповідно до законодавства України у зв’язку з порушенням провадження про банкрутство стосовно боржника ВАТ „Дніпрохімбуд”.

В силу ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових ци службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України... Це означає, що вказані вище ухвали районного, апеляційного та Верховного Суду України, постановлені за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, обов’язкові і для суду, який розглядає дану справу. Тому суд не вбачає у діях державних судових органів жодного порушення прав позивача на його власність.

Крім того позивач в позовній заяві та у судовому засіданні стверджує, що його грошима заволоділа держава Україна, але не вказав у якому саме державному органі знаходяться ці гроші, та ніяких доказів заволодіння державою або передачі державі Україна цих коштів він суду не надав.

В силу ст. 319 ч.1,2,6 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а Держава не втручається у здійснення власником права власності.

В силу ст. 386 ЦК України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності, а власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою,може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Крім того, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. А відповідно до ст 387 ЦК України, на яку посилається позивач, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Але в судовому засіданні позивач не доказав, що його гроші, які присуджені йому судом, перейшли до держави Україна, або до Президента України. Тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення йому відповідачами 533 гривень 48 коп. є безпідставними.

Згідно зі ст.ст.1173-1177, 1205,1207 відшкодування шкоди державою можливо у разі,коли шкода завдана:

- органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою;

- в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований;

- фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;

- фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі і в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили;

- майну фізичної особи внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною;

- каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину - потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною, а у разі припинення юридичної особи, зобов’язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.

Але в позовній заяві та в судовому засіданні позивач не посилався на вказані вище обставини, на заподіяння йому шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, а також конкретним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою чи в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, - не вказував.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку, що в силу ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, але в судовому засіданні доказів про те, що держава Україна або Президент України як відповідачі здійснили якісь неправомірні дії чи бездіяльність по відношенню до позивача, ОСОБА_1 суду не надав, а тому згідно зі ст. 1167 ЦК України підстав для відповідальності за моральну шкоду суд не вбачає, а стало бути в задоволенні позову в цій частині також має бути відмовлено.

На підставі викладеного і ст.3, 13, 41 Конституції України, ст.ст.2, 170-174, 318-319, 386-387, 1173-1177, 1205,1207 ЦК України та керуючись ст. ст. 15, 27, 30,57,60, 213-218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна та Президента України ОСОБА_2 про захист власності, усунення причин, які перешкоджають користуванню власністю, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення або з дня його отримання та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кір'як А.В.