Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

Справа №2 – 121/2010

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2010 року Дніпровський райсуд

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кір'яка А.В.

при секретарі Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс» про захист прав споживача, визнання договору купівлі-продажу таким, що порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», зобов’язання виконати певні дії та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і, уточнивши свої позовні вимоги шляхом подачі до суду уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати договір купівлі-продажу, укладений між нею та магазином «Комфі», таким, що порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» - про достовірність наданої покупцеві інформації як споживачу торгових та фінансових (банківських) послуг про ціну товару, про добросовісну рекламу та справедливий кредит;

- зобов’язати ТОВ «Віст-Сервіс» відшкодувати їй матеріальні збитки у вигляді заподіяної шкоди – внесення предоплати у розмірі 665 гривень;

- стягнути з ТОВ «Віст-Сервіс» у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди 10 000 гривень.

Обґрунтовуючи позов, позивачка в позовній заяві та судовому засіданні зазначила, що 29 грудня 2006 року в магазині «Комфі», який належить відповідачу, вона придбала відеокамеру «Соні», вартістю 2 207,36 гривень і карту памяті, вартістю 187,34 гривні. Загальна вартість покупки становила 2 394,70 гривень. Вона повірила яскравій рекламі у вигляді радіопередач та плакатів біля входу в магазин про передноворічні знижки та безпроцентний кредит і вирішила зробити неоворічний подарунок доньці-випускниці. Представник ЗАО «Агро банка», яка знаходилась в магазині, запропонувала їй оформити кредит під заставу покупки, сплативши лише третю частину вартості товару, чим ввела її в оману, не попередивши про значну переплату за покупку. Вона задавала питання працівникам магазину та банку, але ніхто з них достовірну інформацію стосовно фактичної вартості товару і умов кредитування не надав. Від її імені була заповнена заява позичальника, листи інформації та накладні, які їй дали підписати зразу. Вивчити все, що вона підписала, в магазині було нереально. Вона сплатила в касі передплату в сумі 665 гривень, а на останню суму 1 729,70 гривень оформила кредит. Договір вона не підписувала. Дома вона помітила неточності в оформлених документах, а головне – необхідність переплати за товар «зі знижкою» більше 600 гривень, і 30 грудня 2006 року знову пішла до магазину. Вона вимагала розірвання договору купівлі-продажу та кредитування, але їй роз’яснили, що 665 гривень поверненню не підлягають. Представник банку надав їй бланк, в якому вона написала заяву про розірвання договору. Пізніше було з’ясовано, що банк договору не розірвав, а почав нараховувати проценти. Її спроби вирішити питання мирним шляхом не дали результатів. Магазин відмовився прийняти товар. На її численні запити ні магазин, ні банк не відповідали. Вважає, що відповідачем порушені її права споживача, так як реклама про знижки та безпроцентний кредит не відповідала дійсності, а відповідач заманював таким чином покупця, а банк потім нараховував кабальні проценти за позику. Від цього вона відчувала моральні страждання, змушена була змінювати свій уклад життя. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату судового засідання був належним чином сповіщений судовою повісткою. Клопотання ТОВ «Віст-сервіс» про відкладення розгляду справи у зв’язку з найнятістю представника у іншому судовому процесі у іншому місті судом не задоволено, а неявка представника відповідача визнана неявкою без поважних причин. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо даних про права та обов’язки сторін і тому згідно зі ст.169 ч.4 ЦПК України справу може бути розглянуто та ухвалено рішення у відсутність відповідача за наявних у справі доказів, а вимоги позивачки не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна, крім даних про назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються, найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція, даних про основні властивості продукції, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт, - містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції. А згідно зі ст.21 ч.1 п.п. 5,7 цього Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 7) ціну продукції визначено неналежним чином.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач 29.12.2006 року уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким відповідач продав, а позивачка купила у нього відеокамеру «Соні», вартістю 2 207,36 гривень, і карту пам’яті, вартістю 187,34 гривні. Загальна вартість покупки становила 2 394,70 гривень. Також в судовому засіданні встановлено, що позивачці перед тим, як укласти договір, було роз’яснено умови придбання цього товару, за якими вона сплачувала за вказаний вище товар: готівкою - 665 гривень, а на останню суму - 1 729,70 гривень оформлює кредит в ЗАТ «Агробанк», що підтверджує в своїй позовні заяві та в судовому засіданні позивачка, а також підтверджується письмовими доказами, які є у справі: копією кредитно-заставного договору між позивачкою та ЗАТ «Агробанк» (а.с.5-6); копією товарного чеку від 29.12.2006 року (а.с.22), згідно з яким вказані вище суми були сплачені 29.12.2006 року готівкою 665 гривень та безготівково – 1729,7 гривень. Ці письмові докази повністю спростовують доводи позивачки, що вона не була проінформована про фактичну ціну і умови придбання відеокамери та карти пам’яті, так як сама фактично внесла певні суми за цей товар.

Це значить, що дії відповідача ТОВ «Віст-Сервіс» повністю відповідають вимогам ст. ст. 15, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» про право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, у

даному випадку – саме про його ціну. Крім претензій про недостовірність інформації про фактичну ціну на товар позивачка ніяких доводів та доказів на свою користь у обгрунтування позову суду не надала, а значить в частині її позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між нею та магазином «Комфі», таким, що порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» - а саме: про достовірність наданої покупцеві інформації як споживачу торгових послуг про ціну товару, - не підлягає задоволенню.

Що стосується доводів позивачки про недобросовісну рекламу в частині «знижок» на товар, то суд не приймає їх до уваги, так як доказів про недобросовісну рекламу вона суду не надала, а наданий суду рекламний буклет магазина «Комфі» (а.с.10-17, 29-38) датований груднем 2007 року і тому не може бути доказом недобросовісної реклами відповідача у грудні 2006 року.

Доводи позивачки про несправедливі умови кредитування, а також її пояснення про те, що вона не могла прочитати та вивчити умови кредитного договору в магазині, а також її ствердження про те, що вона не підписувала договору кредиту, спростовуються копією кредитного договору, де вказані всі умови кредитування та суми, які повинна вносити банку позивачка, розмір процентів, які вона повинна сплатити за користування кредитом, а також говориться: «Позичальник підтверджує свою згоду з тим, що дана Заява(договір), невід’ємною частиною якого є «Повідомлення», складає кредитно-заставний договір між ним та Банком» (а.с.6). На цьому ж аркуші договору є підпис позивачки, який в судовому засіданні вона не заперечувала. Що їй заважало, перебуваючи у магазині, детально вивчити умови цього договору, або відкласти покупку товару, наприклад, на один день для того, щоб більш детально розібратись в умовах кредитування, позивачка суду пояснити не змогла.

Крім того, на думку суду позивачка помиляється в об’єкті та суб’єкті позову і протирічить сама собі, коли стверджує, що фактична ціна товару їй була невідома саме тому, що відповідач в особі магазину «Комфі» заманював покупців інформацією про знижки, а банк потім нараховував кабальні проценти за позику. Насправді ж відповідач у особі магазину «Комфі» проінформував позивачку про дійсну ціну на товар і ніякого відношення до кредитно-заставного договору, який уклала позивачка з ЗАО «Агробанк», не має, а на ціну на товар ніяким чином не можуть впливати умови кредитного договору, який покупець може укладати з банком, а може і не укладати, придбавши товар без укладення кредитного договору.

В своїй уточненій позовній заяві позивачка ніяких вимог до банку не заявляє, і відповідачем ЗАО «Агробанк» або його правонаступника ЗАТ «Хоум ОСОБА_2» не вказує, заявивши позовні вимоги тільки до ТОВ «Віст-Сервіс».

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання ТОВ «Віст-Сервіс» відшкодувати їй матеріальні збитки у вигляді заподіяної шкоди – внесення предоплати у розмірі 665 гривень та стягнення з ТОВ «Віст-Сервіс» у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди 10 000 гривень, то суд вважає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а в силу ч.2 цієї статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За думкою суду ця сума не може законно і обгрунтовано вважатись матеріальними збитками позивачки, так як, по-перше: права позивачки ніяким чином не були порушені відповідачем; по-друге: 665 гривень, які позивачка внесла як предоплату за куплений нею товар, є саме частиною плати за товар, яку за умовами договору купівлі-продажу позивачка внесла продавцю сама, і тому ця сума не може вважатись ні реальними збитками, ні упущеною вигодою.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позивачка та ТОВ “Віст-сервіс” в силу укладеного між ними договору купівлі-продажу товару перебували між собою в правовідносинах, які регулюються Законом України “Про захист прав споживачів”, а згідно ст.22 цього Закону при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У даному випадку суд вважає, що у задоволенні вимог позивачки як споживача повино бути відмовлено, а це значить, що вирішувати питання про відшкодування моральної шкоди немає законних підстав. Крім того, вирішуючи позов в цій частині позовних вимог, суд виходить з вимог як ст. 23 ЦК України, згідно з якими особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, так і вимог ст. 1167 ЦК України, згідно з якими моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому суд вважає, що порушення прав споживача відповідачем не мало місця так само як дії відповідача були правомірними і в його діях була відсутня вина. Підстав же для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини, передбачених ст. 1167 ч.2 ЦК України суд не вбачає, так як безпосередньо цією статтею розглянутий випадок відшкодування моральної шкоди не передбачений. Тому у задоволенні позову в цій частині також повинно бути відмовлено.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст.11, 15, 18, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», та ст.ст.10,11, 57, 60, 209, 212-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст-Сервіс» про захист прав споживача, визнання договору купівлі-продажу таким, що порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», зобов’язання виконати певні дії та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, - відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу рекомендованим листом не пізніше п’яти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кір'як А.В.