ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2006 р. | 17:15 | Справа № 15/237 |
м. Миколаїв
За позовом: Відкрите акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18) До відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (54029 м. Миколаїв, вул.. Галини Петрової, 2-А) Про: визнання недійсним рішення |
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача | Лук’янова О.В. довіреність від 16.01.2006 р. Тимченко Л.М. довіреність від 11.07.2005 р. |
Від відповідача | Єленич О.В. довіреність від 27.03.2006 р. Годунова О.В. довіреність від 20.06.2006 р. |
В судовому засіданні присутня експерт Форкалюк В.В.
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 17 лютого 2004 року № 0000232301/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 53 739 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає, в своїх запереченнях зазначає, що позивач порушив вимоги підпункту 4.1.1. статті 4, підпункту 5.2.8. статті 5, підпункту 6.3. статті 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
Дослідивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної експертизи, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд –
в с т а н о в и в:
відповідач здійснив планову комплексу документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 року по 01.10.2003 року, про що склав акт перевірки від 13.02.2004 року № 173/65/23-01/30083966.
За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2004 року №0000232301/0, яким визначив позивачу податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 53 739 грн. і застосував штрафну санкцію в сумі 34 150 грн., яке позивач просить визнати недійсним.
Рішенням господарського суду від 20.04.2004 року, за результатами розгляду апеляційної і касаційних скарг оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині застосування штрафної санкції в сумі 34150 грн.(а.с.19, 41-42, 58-61, 70-72), в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення податковим зобов’язанням по податку на прибуток в сумі 53 739 грн. справа передана на новий розгляд.
В процесі розгляду справи позивач усно уточнив підстави для визнання повідомлення-рішення щодо визначення податковим зобов’язанням по податку на прибуток в сумі 53 739 грн., а саме: ним не включено до валових доходів і валових витрат вартість придбання і реалізації товарів для своїх працівників; відповідачем невірно визначена сума валових доходів підприємства, оскільки не враховані всі документи первинного бухгалтерські і податкового обліку(враховувались лише дані Головної книги).При визначенні валових витрат відповідачем не включена вартість придбання продуктів і товарів для їдальні.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
за 1-й квартал 2002 року відповідач донарахував позивачу податок на прибуток у сумі 53 739 грн., про що зазначено в акті перевірки від 13.02.2004 року № 173/65/23-01/30083966 на сторінці 82.
Підставою для визначення податку в сумі 53 739 грн., як зазначено в акті перевірки на сторінці 46-47, стало порушення позивачем підпункту 4.1.1. статті 4 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме не включення до складу валового доходу сум реалізації матеріалів, продуктів та харчування працівників в їдальні, яка здійснювалась в рахунок заробітної плати за 2001 рік в сумі 158 997 грн., 1 квартал 2002 року на 33 465 грн.(що в подальшому вплинуло на зменшення суми від’ємного значення об’єкту оподаткування, що переноситься на наступні податкові періоди).
При визначенні валових витрат, сум приросту(убутку) балансової вартості запасів за перевіряємий період, амортизаційних відрахувань відповідачем порушень не встановлено.
Разом з тим, висновки акту перевірки в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповідності з підпунктом 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
В судових засідання позивач надавав пояснення, що ним дійсно не включалось до складу валових доходів суми реалізації матеріалів, продуктів та харчування працівників в їдальні, яка здійснювалась в рахунок заробітної плати.
Разом з тим позивач пояснив, що й до складу валових витрат він не відносив вартість придбання товарів(продуктів харчування) для працівників через їдальню.
Розділ 2.1.2. акту перевірки на сторінці 47 свідчить що відповідач не перевіряв правильність визначення позивачем суми валових витрат, що є порушення підпункту 5.2.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Пункти 1.4 –1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями відділеннями та іншими відокремленими підрозділами передбачають, що:
акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Так, констатуючи в акті перевірки факти заниження суми валового доходу , в порушення вище вказаного нормативного акту, відповідач не дослідив документи первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача при визначенні валових витрат за перевіряємий період.
22 серпня 2005 року господарським судом була призначена судово-економічна експертиза з питання визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток за 2001рік - 9 місяців 2003 року(а.с.114, 126).
Як свідчить Висновок № 3298-3300 судово-економічної експертизи від 28 квітня 2006 року, валові витрати позивача за перевіряємий період підлягають збільшенню на 351 509 грн. Експерт також зазначає, що це сталося внаслідок того, що відповідач не включив витрати по придбанню продуктів і товарів для їдальні за весь перевіряємий період.
За висновком експерта за перший квартал 2001 року позивач не мав оподатковуваного прибутку, а мав збитки у сумі 3 773 грн.
В судове засідання 12.07.2006 року був викликаний експерт для дачі пояснень по висновку від 28.04.2006 року. Експерт пояснив, що його дослідження було здійснено на підставі первинних документів бухгалтерського і податкового обліку, в тому і числі і тих, які не були використані відповідачем.
Суд вважає висновок експерта від 28.04.2006 року щодо відсутності у позивача податкового зобов’язання по податку на прибуток за 1-й квартал 2002 року обґрунтованим, відповідаючим фактичним обставинам справи.
Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, встановлених судом.
Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доказано правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлена невідповідність його чинному податковому законодавству.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2004 року № 0000232301/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 53 739 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18) судові витрати в сумі 85 грн. державного мита, 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя Л.І. Васильєва
Суддя | Л.I.Васильєва |