У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Парінова І.К., розглянувши касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», треті особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця»), обґрунтовуючи вимоги тим, що 30 вересня 2013 року сталося дорожньо-транспорта пригода (далі - ДТП), в результаті якої йому було спричинено тілесні ушкодження. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки «ЗІЛ-431412», державний номерний знак НОМЕР_1, є ДТГО «Львівська залізниця». Постановою слідчого СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 24 грудня 2014 року закрито кримінальне провадження від 01 жовтня 2013 № 12013150030000792 року за фактом ДТП, у зв'язку із відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Відповідно до протоколу допиту водія ОСОБА_3, місцем його роботи є відокремлений підрозділ «Львівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», а автомобіль марки «ЗІЛ-431412» є його службовим автомобілем. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 440/2013 внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, депресивний злам лобної пазухи та лобної кістки, закритий перелом малогомілкової кістки справа, перелом коронок двох зубів, закритий перелом правої малогомілкової кістки, які були йому спричинені 30 вересня 2013 року під час ДТП - лобового зіткнення із вантажним автомобілем. Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 22897 його повний діагноз: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма; забій головного мозку середнього ступеня тяжкості; депресивний злам лобної пазухи, лобної кістки; перелом основи черепа; травматичний САК; забійна рана лобної ділянки справа, лівої брівної ділянки; забійна рана крила носа справа; верхньої губи зліва, травматичний злам коронки 22 зуба; перелом нижньої третини малогомілкової кістки справа. Внаслідок зазначеної ДТП, ним було понесено витрати на лікування на загальну суму 6 805 грн 79 коп. Крім того, йому було завдано моральних страждань, що виразилися у відчутті нестерпного фізичного болю від отриманих травм; щоденному спогляданні свого понівеченого обличчя; усвідомленні того факту, що замість того, щоб піклуватися про близьких та рідних, він змушений просити допомоги в них; душевних стражданнях у зв'язку із значними матеріальними витратами на повернення життя у звичний ритм, так як ці гроші мали наперед заплановане призначення; страху, пережитого під час ДТП, оскільки існувала реальна загроза його загибелі; втраті психологічної рівноваги та хвилювань за своє майбутнє, оскільки отримані ним травми могли позбавити його повноцінного життя в подальшому. Посилаючись на вищевказане, позивач просив стягнути з відповідача 6 805 грн 79 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 30 000 грн - моральної шкоди.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_2 4 000 грн матеріальної та 8 000 грн моральної шкоди, а всього 12 000 грн. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДТГО «Львівська залізниця» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник також порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційної суду.

Клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником підставипропуску процесуального строку є поважними.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).

Так, задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України), з урахуванням фактичних обставин справи та вимог статей 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходили із того, що винні дії ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв'язку із завданою позивачу майновою та моральною шкодою, тому відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодовувати шкоду.

При цьому, визначаючи розмір шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, судами правильно враховано положення ст. 1193 ЦК України, щодо грубої необережності потерпілого.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи заявника стосовно застосування вимог ст. 1188 ЦК України, оскільки відсутні підстави вважати, що ДТП відбулась за участю кількох джерел підвищеної небезпеки у зв'язку з тим, що відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справу від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» велосипед, як транспортний засіб не є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки він не має двигуна, рухається внаслідок дії мускульної сили людини та експлуатація його є повністю контрольованою.

Також, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок щодо суми стягнення на користь відшкодування моральної шкоди, оскільки судами було враховано характер заподіяної позивачу шкоди, глибину його фізичних та душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Доводи касаційної скарги і зміст рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Клопотання державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задовольнити.

Поновити державному територіально-галузевого об'єднанню «Львівська залізниця», строк на касаційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», треті особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2016 року.

Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ І.К.Парінова