У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

               26 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюка Б.Ю.

суддів -  Куцина М.М., Павліченка С.В.

при секретарі - Медяник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 29 жовтня 2008 року по справі за заявою ОСОБА_4 до зацікавлених осіб Тячівської райдержнотконтори, Тячівський райвідділ РАЦСу, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Вказаним рішенням заява ОСОБА_4 задоволено: визнано, що вона є дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З цим рішенням представник ОСОБА_2. -ОСОБА_1 не погодилась, порушила питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення вимог заявниці.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянтка та другий представник ОСОБА_2. скаргу з наведених підстав підтримали.

Заявниця та її представник вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь в судовому засіданні та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Невідповідність висновків суду обставинам справи апелянтка вбачає в тому, що заявниця не навела достатніх та допустимих доказів, якими б підтверджувались її вимоги та не усвідомленням ОСОБА_3 того, що з нього стягувались аліменти на утримання заявниці.

Такі доводи не можуть бути прийняті до уваги.

Так, твердження апелянткою відсутності достатніх та допустимих доказів того, що мама заявниці проживала разом  з ОСОБА_3. є суб'єктивним та голослівним: судом досліджено всі докази, які йому були надані особами, які приймали участь у справі і після їх належної оцінки і було прийнято рішення.

Що ж стосується другого доводу апеляційної скарги, то, крім твердження апелянтки факту незнання ОСОБА_3 того, що з нього стягуються аліменти на утримання заявниці, жодного доказу не надано. І саме це твердження є нікчемним: аліменти стягувались по постанові суду з 1988 року  по 2003 рік і за цей час боржник, який помер у 2004 році, не міг не знати про це. Тобто він про це знав і не робив жодних дій, які б свідчили про його небажання сплачувати аліменти, що, в свою чергу, слід тлумачити як визнання ним свого батьківства стосовно заявниці.

При таких обставинах колегія суддів констатує про безпідставність доводів апеляційної скарги та ухвалення судом першої інстанції рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права.

 Керуючись ст.ст.307,308,314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 29 жовтня 2008 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її ухвалення.

Головуючий:        

    Судді :