Справа № 127/17887/15-ц

Провадження № 2/127/820/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Єгорової Марини Євгеніївни, приватного нотаріуса Сазонової Олени Миколаївни, приватного нотаріуса Заєць Інни Олександрівни, про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 30.07.2015 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Єгорової Марини Євгеніївни, приватного нотаріуса Сазонової Олени Миколаївни, приватного нотаріуса Заєць Інни Олександрівни, про визнання договору недійсним.

23.03.2016 року позивач ОСОБА_1 надала суду уточнену позовну заяву до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання недійсним договору факторингу, заяву мотивувала тим, що рішенням Оратівського районного суду від 14.03.2012 року по справі № 2-414/11 було задоволено вимогу кредитора, ВАТ «СведБанк» до позичальника ОСОБА_1, ОСОБА_5, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року, задовольнивши своє право дострокової вимоги, передбачене п.3.9 та 3.10 кредитного договору, також реалізував умови договору передбачені п. 9.3, тобто вирішив питання про зміну строків виконання зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 36 ЗУ «Про Іпотеку» сторони іпотечного договору № 0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року, що був укладений як забезпечення виконання зобов'язання, можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в п. 12.2 та 12.3 іпотечного договору.

Оскільки після завершення позасудового врегулювання, у відповідності до ч.6 ст. 36 ЗУ «Про Іпотеку», встановлюється недійсність будь - яких наступних вимог іпотеко держателя щодо виконання боржником основного зобов'язання, а вартість забезпеченого майна на момент звернення до суду, не могла задовольнити вимогу кредитора у повному обсязі, кредитор звернувся до суду про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором, тим самим відмовившись від звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Рішенням Оратівського районного суд від 14.03.2012 року реалізовано в повному обсязі право вимоги за грошовим зобов'язанням, кредитним договором, кредитора ПАТ «СведБанк» змінивши його правовий статус кредитора на стягувача; забезпечено в повному обсязі виконання позичальником грошового зобов'язання шляхом стягнення з нього повної суми боргу змінивши його правовий статус позичальника на боржника.

05.04.2012 року отримавши виконавчі листи стягувач ВАТ «СведБанк» не звернув їх до виконання, а натомість за договором факторингу № 15 від 28.11.2012 року відступив ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року.

Також, відповідно до договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року стягувач ВАТ «СведБанк» відступив право вимоги за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року, що було нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за № 6970 від 28.11.2012 року та проведена державна реєстрація обтяження, № 6319020 від 29.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.

Просила суд визнати недійсним договір факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, який був укладений між публічним акціонерним товариством «СведБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року. Визнати недійсним договір № 6970 від 28.11.2012 року про відступлення прав за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «СведБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

В судове засідання представник позивача ОСОБА_6 не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимого підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, не заперечував, щодо заочного розгляду справи.

Представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник ПАТ «Омега Банк» в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що 24.12.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «СведБанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ «ТАС - Комерцбанк», був укладений кредитний договір №0101/1207/71-093, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 52200, 00 доларів США на строк з 24.12.2007 року по 23.12.2037 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ «СведБанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ «ТАС - Комерцбанк» та ОСОБА_1

24.12.2007 року був укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16-18 Т.1).

Рішенням Оратівського районного суду від 14.03.2012 року по справі № 2-414/11 було задоволено вимогу кредитора, ВАТ «СведБанк» до позичальника ОСОБА_1, ОСОБА_5, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року (а.с.150-153).

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року ПАТ «СведБанк» відступив ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором №0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року (а.с.169-176).

Також, відповідно до договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року стягувач ВАТ «СведБанк» відступив право вимоги за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року, що було нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за № 6970 від 28.11.2012 року (а.с.177-179).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно п.1.1 Договору факторингу 3 15 від 28.11.2012 року , що був укладений між ПАТ «СведБанк» та ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» визначено поняття «дійсного права вимоги», яке може бути предметом даного договору. Під «дійсним правом вимоги» у п.1.1 договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року розуміється право вимоги щодо якого відсутнє судове рішення.

Стаття 512 ЦК України передбачає можливість заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема передбачає можливість відступлення права вимоги кредитора у зобов'язанні, а не відступлення права стягнення грошових коштів на підставі судового рішення.

Чинним законодавством України не передбачена можливість відступлення виконання судового рішення іншій особі.

Так, зокрема, Цивільне зобов'язання ґрунтується на вільному волевиявленні учасників цивільно - правових відносин щодо визначення ними істотних умов договору. Відтак, якщо сторони в договорі передбачили можливість відступлення прав кредитора іншій особі, первісний кредитор вправі відступити свої права за договором іншій особі, але за умови, що первісним кредитором права за кредитним договором не були реалізовані ним самим, зокрема, в порядку звернення з позовними заявами до суду щодо захисту та реалізації своїх прав за кредитним договором.

До моменту укладення між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, кредитор у кредитному зобов'язанні - ПАТ «Сведбанк» вже реалізувало своє право вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, шляхом звернення з позовною заявою до суду.

Рішенням Оратівського районного суду від 14.03.2012 року по справі № 2-414/11 було задоволено вимогу кредитора, ВАТ «СведБанк» до позичальника ОСОБА_1, ОСОБА_5, про дострокове стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року (а.с.150-153).

Таким чином, ПАТ «СведБанк», до укладення з ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» спірної факторингової угоди від 28.11.2012 року, вже реалізувало своє право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року шляхом пред'явлення відповідного позову, який в подальшому був задоволений судом. Внаслідок чого кредитор - ПАТ «СведБанк» отримало процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов'язанні.

З ухваленням Оратівським районним судом рішення від 14.03.2012 року та набрання ним законної сили, не припинив своєї дії кредитний договір між ПАТ «СведБанк» та ОСОБА_1, проте в частині задоволення грошових вимог (стягнення кредитної заборгованості) змінилися суб'єктивний склад правовідносин, підстави їх виникнення та метод їх правового регулювання.

Так, з ухваленням та набранням законної сили судовим рішенням, правові відносини щодо повернення заборгованості за кредитним договором між ПАТ «СведБанк» та ОСОБА_1 ґрунтується вже не на підставі кредитного договору, а на підставі судового рішення, відповідно цивільно - правові відносини змінилися на адміністративні, а управленою стороною в них є вже на ПАТ «СведБанк», як кредитор, а ПАТ «СведБанк» як стягувач, зобов'язаною стороною є не ОСОБА_1, як позичальник, а ОСОБА_1, як боржник.

В подальшому, правове регулювання відносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі ухваленого з цього приводу судового рішення, здійснюється вже не за допомогою норм ЦПК , а в порядку визначеному ЗУ «Про виконавче провадження» та ЦПК України.

З вище викладених підстав, після ухвалення та набрання законної сили судовим рішенням, ПАТ «СведБанк», в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, мало можливість передати іншій особі лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України та ЗУ «Про виконавче провадження» відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі, здійснюється у порядку правонаступництва - заміни стягувача його правонаступником.

Разом з тим, відступлення права на стягнення за судовим рішенням іншій особі нормами ЦК України не регулюються.

В свою чергу, процесуальне правонаступництво є можливим лише за умови передачі новому кредитору матеріального права, щодо якого спір вирішується або є вирішеним у судовому порядку.

При цьому, новий кредитор може реалізувати відступлене йому матеріальне право (в т.ч. і право грошової вимоги), щодо якого спір вирішено в судовому порядку за участю первісного кредитора та на його користь. Лише в порядку, що визначений нормами ЗУ «Про виконавче провадження» та ЦПК України.

Водночас, новий кредитор позбавляється можливості на умовах, визначених кредитним договором, реалізувати відступлене йому право грошової вимоги, щодо якого спір вирішено в судовому порядку, оскільки в протилежному випадку це призводить до можливості притягнення боржника (позичальника)двічі (або більше разів) до відповідальності за вчинення одного й того самого правопорушення, що прямо суперечить нормам ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Разом з тим, щодо грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року, що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 є таким, що набрало законної сили рішення Оратівського районного суду від 14.03.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в розмірі 469 933, 97 грн.

З огляду на вище викладене, ПАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» недійсне право грошової вимоги (стягнення заборгованості) за кредитним договором від 24.12.2007 року укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

Недійсність відступленого права грошової вимоги (стягнення заборгованості )за кредитним договором від 24.12.2007 року укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 встановлена на підставі п.1.1. договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та нормами чинного законодавства.

У зв'язку з недійсністю відступлення права грошової вимоги (стягнення заборгованості) за основним кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року, недійсним вважається і відступлення прав за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року, що був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, об'єктом захисту є порушене право чи інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного захисту. Однак, судом не встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим та доведеним, враховуючи вище викладене.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 519, 1081 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214,215 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір факторингу № 15 від 28.11.2012 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги з кредитним договором № 0101/1207/71-093 від 24.12.2007 року.

Визнати недійсним договір № 6970 від 28.11.2012 року про відступлення прав за іпотечним договором №0101/1207/71-093-Z-01 від 24.12.2007 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» на користь ОСОБА_1 в рівних частках з кожного судові витрати в розмірі 487, 20 грн. по 243,60 грн. з кожного.

Рішення суду може буди оскаржено сторонами протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: