У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 07 липня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_2

         Вироком суду

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя  м. Лубни

Полтавської області,

такого, що не має судимості

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до позбавлення волі на три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи і періодично з`являтися  для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілої  ОСОБА_1 21 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Як визнав суд, 11 серпня 2007 року, приблизно о 00 годин 50 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-2101 державний номерний знак            НОМЕР_1, рухаючись вулицею Радянською в напрямку площі Жовтневої у м. Лубни Полтавської області, порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України та біля будинку №35 вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_3, який переходив дорогу поза межами пішохідного переходу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 помер.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_2 не переглядався.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Вважає, що суд безпідставно не вказав у вироку про порушення ОСОБА_2 п. 18.1 Правил дорожнього руху України, оскільки останньому пред'явлено обвинувачення у порушенні й цього пункту Правил дорожнього руху.

  Потерпіла зазначає, що суд призначив винному м`яке покарання, безпідставно не призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнив від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, потерпіла вказує, що рішення суду про часткове задоволення її позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди, не можна визнати обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора Саленка І.В. про задоволення касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи потерпілої, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, потерпілою не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, потерпілою у касаційній скарзі під сумнів не ставиться.

Як убачається зі справи, органами досудового слідства  ОСОБА_2 обвинувачувався у порушенні п.п.12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до загибелі потерпілого ОСОБА_3

Разом із тим, суд вказав, що ОСОБА_2 порушив лише п.12.3 Правил дорожнього руху України та на порушення вимог ст.334 КПК України, у вироку не зазначив про мотиви не визнання частини обвинувачення, а саме обвинувачення засудженого у порушенні п.18.1 Правил дорожнього руху України.

Таке порушення закону, на думку колегії суддів Верховного Суду України, суттєво зменшило ступінь відповідальності ОСОБА_2 за вчинений злочин.

Крім того на порушення вимог п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судом не обговорено доцільність застосування додаткового покарання  у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що також свідчить про м'якість призначеного покарання.

При вирішенні судом цивільного позову у вироку повинні бути наведені відповідні мотиви. Зокрема необхідно враховувати стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Разом з тим суд при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 відповідних мотивів щодо часткового задоволення її позовних вимог не навів, що також свідчить про незаконність судового рішення.

На порушення вимог ст.ст.93, 331 КПК України, у справі не вирішено питання про судові витрати (а/с119, 188, 300).

За таких обставин, судове рішення щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду необхідно розглянути справу із дотриманням чинного законодавства, перевірити доводи потерпілої та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

         Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

                касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від                             09 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суду.

С у д д і:

   С.М. Вус                                 О.Б. Прокопенко                          Т.С. Таран