Справа №22-1376/2008 рік                         Головуючий у 1 інстанції Чернецький В.А.

Категорія    52                                              Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н.С.

суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є.

при секретарі Бєжині В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 20 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю   „Виробниче   об"єднання „Шахтобуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка згідно з наказом № 2-к від 17 січня 2006 року працювала у товаристві юрисконсультом з окладом за штатним розкладом у 1 000 грн.

З 3 січня по 2 квітня 2007 року вона також виконувала роботу інспектора відділу кадрів з оплатою 50% окладу на цій посаді, який також становив 1 000 грн. за штатним розкладом.

З 30 травня по 31 липня 2007 року позивачка хворіла, до роботи стала 1 серпня 2007 року, однак у той же день подала заяву про звільнення з роботи за погодженням сторін.

Оскільки адміністрація своєї згоди на таке звільнення не надала, ОСОБА_1 без посилання на конкретну причину написала заяву про звільнення з роботи з 2 серпня 2007 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, тобто у зв"язку з порушенням адміністрацією законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору та перестала виходити на роботу.

Проведеною перевіркою ніяких порушень відносно ОСОБА_1 трудового законодавства з боку адміністрації виявлено не було, тому з 3 серпня 2007 року позивачка була звільнена за прогули.

Заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 товариство не мало, трудова книжка зберігалась у позивачки, тому підприємство було позбавлене можливості внести туди відповідний запис.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 1 436 грн. 78 коп., визнати незаконним наказ про її звільнення за прогули та змінити підстави звільнення, звільнивши її за ч.3 ст.38 КЗпП України, а також стягнути з відповідача моральну шкоду.

ОСОБА_1 вважає, що суд порушив вимоги матеріального права, зокрема, не врахував, що обов"язки інспектора відділу кадрів вона фактично виконувала з 3 січня по 30 травня 2007 року, однак доплата у розмірі 5р% окладу на цій посаді за квітень та травень їй зроблена не була. Загалом ця сума становить 620 грн. 93 коп.

Крім того, при оплаті лікарняного у середній заробіток не була зарахована доплата за виконання нею роботи інспектора відділу кадрів, у зв"язку з чим їй було недонараховано 815 грн. 85 коп.

Суд також не врахував, що зарплату за травень-серпень 2007 року вона отримала через банкомат тільки 7 вересня 2007 року, тому висновок суду про своєчасність розрахунку з нею не відповідає дійсності.

Вважає також незаконним звільнення за прогули, оскільки підставою для написання нею заяви про звільнення з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України стала несвоєчасна виплата заробітної плати, неповідомлення її при прийнятті на роботу про розмір її заробітку, що є порушенням відносно неї трудового законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.

У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Усі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 були предметом дослідження у суді першої інстанції, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 20 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.