Справа №22-2518/2008 рік Головуючий у 1 інстанції Бухтіярова І.О.
Категорія 37 Доповідач Маширо О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н.С.
суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є.
при секретарі Бєжині В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 31 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, законні інтереси якої представляє ОСОБА_3, про встановлення факту прийняття спадщини, розподіл спадкового майна,
установив:
До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3, який померІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємицею першої черги за правом представлення є його неповнолітня онука ОСОБА_2, батько якої ОСОБА_4. померІНФОРМАЦІЯ_1 - до відкриття спадщини.
Мати неповнолітньоїОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини дитиною.
Суд не знайшов підстав для задоволення вимог позивачки ОСОБА_1, оскільки на думку суду вона не надала ніяких доказів про те, що спадкодавець тривалий час знаходився у безпорадному стані та що саме позивачка у цей час одноособово опікувалась ним та матеріально його забезпечувала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог процесуального права, що призвело до неповного з"ясування обставин справи та ухвалення необгрунтованого рішення.
Зокрема, суд проігнорував її клопотання про виклик двох свідків, які з поважних причин не змогли з'явитись до суду та надати важливі свідчення у справі.
Суд не надав належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які добре знали спадкодавця і свідчення яких також були важливими у цій справі.
Крім того, суд не задовольнив її клопотання про вилучення доказів із Першої нотаріальної контори, а також не врахував, що останні шість місяців спадкодавець не витрачав свою пенсію, яку він отримував за банківською карткою.
На думку ОСОБА_1 суд бездоказово зробив висновок про те, що останнім часом за хворим спадкодавцем, окрім неї, також доглядали інші родичі.
Суд прийняв як докази пояснення свідків з боку відповідачки, хоча їхні свідчення є необ'єктивними та неправдивими.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не грунтуються на законі.
Судом першої інстанції було встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкодавець ОСОБА_3. (а.с.5).
Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 у м. Донецьку, автомобіль ВАЗ 21072, гараж у автогаражному кооперативі „Авто-Люкс", приватизовану дачну ділянку з будівлею у садовому товаристві „Газоапарат" та квартира у м.Ялті Кримської АР, на яку він за життя склав заповіт на ім"я своєї племінниці ОСОБА_8. (а.с. 19 - 21).
Дружина спадкодавця ОСОБА_9. та його синОСОБА_4. померли раніше: дружина - ІНФОРМАЦІЯ_3, а син -ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54, 55). Інших дітей у померлого не було, другий шлюб він не брав.
Однак у померлого спадкодавця ОСОБА_3 лишилась онука -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька його померлого сина ОСОБА_4. (а.с.53).
У відповідності до вимог ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Оскільки син спадкодавцяОСОБА_4. - спадкоємець першої черги - помер до відкриття спадщини, до спадкування закликається його неповнолітня донька - онука спадкодавця - за правом представлення.
Мати дитини ОСОБА_3 як її законний представник своєчасно, у встановлений законом строк звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і 26 січня 2007 року була відкрита спадкова справа за фактом смерті спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.37).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про право неповнолітньої онуки спадкодавця на спадкування за правом представлення як спадкоємиці першої черги є законним та обгрунтованим.
Звертаючись до суду з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини та розподіл спадкового майна, ОСОБА_1 не врахувала, що правова норма про факт прийняття спадщини діяла до 1 січня 2004 року (ст.549 ЦК України в редакції 1963 року). Оскільки спадкодавець помер в період дії нового ЦК України, вказана правова норма на ці правовідносини не розповсюджується.
Позивачка також посилається на зміну черговості одержання права на спадкування, мотивуючи тим, що вона довгий час опікувалась тяжкохворим братом, який був у безпорадному стані, доглядала його, матеріально йому допомагала.
Дійсно, згідно з ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Така правова норма обумовлена тим, що найближчі родичі спадкодавця, наприклад, діти, ухиляються від виконання своїх юридичних і моральних обов'язків по догляду за батьками, тому цей догляд здійснюють інші - далекі родичі, а спадкодавець в силу своєї недієздатності, похилого віку, психічного розладу не має можливості адекватно сприймати оточуюче, тому не може висловити свою волю у заповіті.
Зміна черговості одержання права на спадщину можлива за умови, коли ця особа протягом тривалого часу: опікувалась, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані внаслідок похилого віку або тяжкої хвороби.
Відмовляючи позивачці у цій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що вона не надала до суду достатньо доказів на підтвердження таких своїх вимог.
Судом було встановлено, що померлий дійсно знаходився у безпорадному стані, однак не весь час, а приблизно 2,5 місяці - після повторної операції 6 жовтня 2006 року і до дня смертіІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка дійсно доглядала в цей час за хворим братом, однак, окрім неї, в цей же період за братом доглядала і друга сестра Валентина та племінниця ОСОБА_8, якій померлий заповідав квартиру у м.Ялта Кримської АР.
Крім того, суд встановив, що дружина померлого сина спадкодавця, матір онуки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, також опікувалась хворим, привозила до нього лікаря-онколога тощо.
На думку суду не знайшов свого підтвердження і довід позивачки в частині матеріального забезпечування померлого спадкодавця її силами, оскільки померлий мав достатньо велику пенсію - 2 697 грн., тому матеріально сам себе забезпечував.
Апеляційний суд вважає, що встановлене судом і в цій частині позову не спростовується доводами апеляційної скарги, тому апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 31 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.