У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                12 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Собослоя Г.Г., Кеміня М.П.,  

при секретарі  - Медяник Л.В.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою Майданської сільської ради Міжгірського району на рішення Міжгірського районного суду від 30 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Майданської сільської ради про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

У листопаді 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Майданської сільської ради /надалі -сільрада/ про визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 5 скликання від 3.08.2008 р. щодо зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та відповідачем 2.03.2007 року /надалі-договір оренди/ стосовно орендної плати; про скасування рішення сільради від 5.11.2008 року та розірвання зазначеного договору оренди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що по вказаному договору оренди орендна плата за орендовану ним земельну ділянку становила 5% від грошової оцінки цієї земельної ділянки. Однак 3.08.2008 року сесією сільради ця ставка підвищена до 10%. З такою  орендною платою він не згідний і тому заявив зазначений позов.

У процесі розгляду справи ухвалою суду від 16 грудня 2008 року, яка є чинною, провадження по справі у частині оскарженні вказаних рішень сесії сільради закрито і тому остаточно на вирішення суду залишилось лише питання стосовно дострокового розірвання договору оренди.

Рішенням суду ці вимоги позивача задоволено повністю.

Відповідачем порушено питання про скасування цього рішення та направлення справи для нового розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

Позивач вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засідання та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дійсно рішенням сесії сільради збільшено орендну плату за землю і це є порушенням умов договору оренди в частині орендної плати; заява позивача про відмову від договору оренди є відмовою від користування земельною ділянкою, що є обов'язковим для відповідача в силу п. «а» ч.1 ст.141 та ст.142 ЗК України; відповідач не є належним орендодавцем.

З такими висновками в повній мірі погодитись не можна.

Так, дійсно рішенням сесії сільради від 3 серпня 2008 року внесено зміни до розміру орендної плати за надані в оренду земельні ділянки, в тому числі і стосовно земельної ділянки позивача /а.с.18/. У це рішення рішенням сесії цієї ж сільради від 28 грудня 2008 року внесено зміни, однак розмір орендної плати знову ж таки змінено в сторону її збільшення відносно ставки, встановленої договором оренди /а.с.45/. Однак ці рішення не можуть бути підставою розірвання договору оренди саме у зв'язку зі збільшенням орендної ставки, оскільки відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а згідно ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються … шляхом укладення договору оренди земельних ділянок. Тобто відносини стосовно оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем базуються саме на умовах договору, який був укладений 2 березня 2007 року і в якому визначена сума орендної плати за це, яка не суперечить вимогам ЗУ «Про оренду землі» по даному питанню: розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Тому зазначені рішення сесії не є обов'язковими для виконання позивачем. Застосування їх можливе при його згоді  шляхом внесення змін до договору оренди з дотримання порядку внесення цих змін відповідно до п.32 договору: зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у випадку  відсутності такої згоди спір вирішується судом.  

 Таким чином наявність зазначених рішень сесії сільради не може бути підставою для розірвання договору оренди.

Що ж до заяви позивача про відмову від договору оренди та застосування до цієї його дії положень  ст.142 ЗК України, то застосування цієї норми права судом першої інстанції для вирішення даного спору є неправильним.

Так,  ст.142 ЗК України регулює питання добровільної відмови від права власності та права постійного користування земельною ділянкою, а в даному випадку правовідносини між сторонами засновані не на цих правах: вони засновані на праві оренди, зміст якого наведено вище.

Разом з цим, є правильним посилання в рішенні суду першої інстанції на п.«а» ч.1 ст.141 ЗК України, згідно якого підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Так, статтею 32 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваним за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Тому добровільна відмова позивача від користування земельною ділянкою, що в даному випадку має місце, є підставою для припинення договору оренди саме на підставі п. «а» ч.1 ст.141 ЗК України.

    А тому, керуючись ст.ст.307,308,314 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Майданської сільської ради відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду від 30 грудня 2008 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .

 Головуючий:                 Судді :