У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

             5 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюк Б.Ю.

суддів - Животова Г.О., Павліченка С.В.  

при секретарі - Медяник Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою міського відділу державної виконавчої служби  Ужгородського міськрайонного управління юстиції на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 грудня 2008 року по справі за скаргою  ОСОБА_1 до МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції на неправомірні дії та рішення державного виконавця ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Оскаржуваним рішенням за ОСОБА_1 визнано право на майно, яке знаходиться у кв.АДРЕСА_1 та виключено це майно з опису.

З цим рішенням МВ ДВС Ужгородського міськрайонного правління юстиції /надалі - ДВС/ не погодився, порушив питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідності висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

ОСОБА_1 та її представник вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засідання та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з скаргою на неправомірні дії та рішення посадової особи МВ ДВС, у якій просила визнати не чинним акт опису і арешту майна від 23 червня 2008 року, який був складений державним виконавцем ОСОБА_2. Тобто, вона звернулась із зазначеною скаргою, яка повинна була розглядатись в порядку розділу 7 ЦПК України, статті якого і зазначено безпосередньо у скарзі /а.с.5/. Саме такі вимоги були озвучені представником скаржниці в стадії судових дебатів при розгляді справи в суді першої інстанції, що зафіксовано на диску, приєднаному до справи. Тому по результату розгляду вимог скаржниці у зазначеному порядку судом слід були прийняти процесуальний документ, який встановлено вказаним розділом ЦПК, тобто ухвалу.

Однак судом першої інстанції самостійно змінено предмет вимог скаржниці, що є недопустимим відповідно до ст.11 ЦПК України: зазначено, що вона пред'явила позов про визнання права на описане майно та виключення його з опису, хоча таких вимог вона не заявляла і не змінювала свою скаргу на протязі всього судового процесу.

При таких обставинах, колегія суддів констатує, що вимоги ОСОБА_1 не розглянуті судом, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд відповідно до п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України.  

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

 Керуючись ст.ст.307, 311, 314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до вказаного суду першої інстанції.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її ухвалення.

Головуючий:        

    Судді :