У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Вус С.М.,
суддів за участю прокурора	Кліменко М.Р. і  Прокопенка О.Б.,  Сухарєва О.М.

 

розглянувши в судовому  засіданні 07 липня  2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 26 листопада 2008 року, якою скасовано постанову прокурора Залізничного району м. Львова від 26 червня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом учинення службовими особами ДКППОН "Дельфін-1" та службовими особами представництва ФДМУ у Львівській області незаконної приватизації за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.233, ч.2 ст. 364 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи, а також на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2009 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни,

 

встановила:

 

постановою прокурора Залізничного району м. Львова Панчишина А.Б. від 26 червня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом учинення службовими особами ДКППОН "Дельфін-1" та службовими особами представництва ФДМУ у Львівській області незаконної приватизації за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 233, ч.2 ст. 364 КК України.

Як указано в цій  постанові, прокурор Залізничного району м.Львова, розглянувши матеріали перевірки додержання вимог законодавства України щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави в сфері приватизації державного та комунального майна, встановив наступне.

На підставі рішення постійної депутатської комісії комунального майна Львівської міської ради народних депутатів 2-го скликання та наказу представництва ФДМУ у Львівській області № 1083 від 19.12.1996 року було надано дозвіл на приватизацію цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства побутового обслуговування "Дельфін-1" за винятком майна, визначеного для потреб цивільної оборони, яке не підлягало приватизації. Згідно з актом оцінки вартості комплексу, затвердженого наказом представництва ФДМУ у Львівській області № 202 від 27.06.1997 року, вартість об'єктів, які не підлягали приватизації, становила 71711 грн., а вартість майна, що підлягало приватизації, становила 12401 грн.

Однак, усупереч застереженню, 22.08.1997 року між представництвом ФДМУ у Львівській області та трудовим колективом ДКППОН "Дельфін-1" було укладено договір купівлі-продажу всього цілісного майнового комплексу № 2/107 за ціною 12401 грн., а  27.09.1999 року Львівським ОДК БТІ було зареєстровано право колективної власності на всі будівлі підприємства в цілому, в тому числі й ті, що не підлягали приватизації.

 

Зазначена постанова прокурора Залізничного району м. Львова була оскаржена директором ДКППО "Дельфін-1"ОСОБА_1 до суду.

 

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26 листопада 2008 року скаргаОСОБА_1 задоволена, а постанова прокурора Залізничного району м. Львова від 26 червня 2008 року про порушення кримінальної справи скасована та судом відмовлено в порушенні кримінальної справи.

 

Як визнав суд, постанова про порушення кримінальної справи не відповідала вимогам ст.ст. 94, 98 КПК України, оскільки не містила достатніх даних для порушення кримінальної справи, в ній  була відсутня інформація про докази, здобуті при проведенні дослідчої перевірки, та не вказано, в чому саме полягали протиправні дії службових осіб, і не зазначено їх прізвища.

Також суд послався на відсутність у справі будь-яких документів, які б вказували на проведення прокуратурою перевірки доводів про протиправну приватизацію майнового комплексу ДКППОН "Дельфін-1", викладених у заяві ОСОБА_2, а також на відсутність даних, які б підтверджували, що правочини, на підставі яких проведена приватизація майна, визнавались недійсними у судовому порядку. Судом також визнано, що при винесенні постанови про порушення кримінальної справи були допущені порушення кримінального закону (ст. 5 КК України)  щодо  зворотної дії в часі закону, що встановлює злочинність діяння, а саме ст. 233 КК України, та не з'ясовано наявність обставин, передбачених ст.6 КПК України, які виключали можливість провадження у справі.

Окрім того, суд дійшов висновку, що наявні у справі дані свідчили про відсутність у діях службових осіб складу злочинів, за ознаками яких було порушено кримінальну справу. 

 

Постанова місцевого суду була оскаржена прокурором Залізничного району м. Львова Панчишиним А.Б., який виніс постанову про порушення кримінальної справи від 26.06.2008 року, до Апеляційного суду Львівської області, який ухвалою від 16 січня 2009 року апеляцію залишив без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 26 листопада 2008 року без зміни.

 

У касаційному поданні прокурор Голубко А.О., який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, доводить, що суд першої інстанції безпідставно скасував постанову прокурора Залізничного районного суду м. Львова про порушення кримінальної справи, оскільки існували приводи й підстави для її порушення за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.233, ч.2 ст.364 КК України. Зазначає про те, що суд неповно та не об'єктивно дослідив матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, що призвело до постановлення незаконних рішень по справі. Просить скасувати судові рішення, винесені за скаргоюОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

На касаційне подання надійшли заперечення відОСОБА_1

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання з проханням скасувати оскаржувані судові рішення з направленням матеріалів по скарзіОСОБА_1 на новий судовий розгляд до місцевого суду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження за скаргою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і заперечення на нього, колегія суддів вважає, що касаційне подання  підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до ст. 236-7 КПК України скарга на постанову прокурора про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

 

Згідно зі ст.236-8 КПК України суддя протягом доби з дня надходження скарги на постанову про порушення кримінальної справи виносить постанову про відкриття провадження за скаргою; прокурор, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, зобов'язаний у встановлений суддею строк надати до суду матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, які мають бути описані, прошиті та пронумеровані із зазначенням посади та прізвища особи, яка склала опис. Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови та законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

 

Суд при прийнятті до розгляду та при розгляді скаргиОСОБА_1 цих вимог закону не дотримався.

 

Так, отримавши скаргу директора ДКППО "Дельфін-1"ОСОБА_1, суд не виніс постанови про відкриття провадження за цією скаргою, натомість в матеріалах розгляду скаргиОСОБА_1 наявна постанова від 20.11.2008 року про відкриття провадження за скаргою представника за довіреністю ОСОБА_3 в інтересахОСОБА_1, хоча така скарга представника в матеріалах справи відсутня. Окрім того, у постанові про відкриття провадження зазначено, що прийнято до провадження суду скаргу на постанову слідчого прокуратури Залізничного району м. Львова Деньковича М.В. від 26.06.2008 року про порушення кримінальної справи за ч.2 ст. 233, ч. 2 ст. 364 КК України, а не на постанову прокурора цього району Панчишина А.Б. від 26.06.2008 року про порушення кримінальної справи, яка в подальшому й розглядалася судом по суті.   

 

Також, прийнявши та розглянувши скаргу директора ДКППО "Дельфін-1"ОСОБА_1, місцевий суд не перевірив, чи мала відповідно до вимог ч. 3 ст. 236-7 КПК України ця особа право на оскарження постанови про порушення кримінальної справи за фактом учинення службовими особами ДКППО "Дельфін-1" та службовими особами представництва ФДМУ у Львівській області незаконної приватизації майна в 1997 році, оскільки, як зазначала в скарзі самаОСОБА_1,  на той час вона не була службовою особою цього підприємства (обрана директором 27.10.2007 року) та не виконувала дій по  приватизації майнового комплексу ДКППО „Дельфін-1".

 

Як видно зі скаргиОСОБА_1, у ній відсутнє обґрунтування того, яким чином постанова про порушення кримінальної справи за вказаним вище фактом незаконної приватизації майна порушує її права та законні інтереси.    

 

Окрім того, допускаючи до участі у справі в інтересахОСОБА_1 як її представника ОСОБА_3 (той згідно з протоколом судового засідання, зауваження на який учасниками процесу не подавались, був приватним підприємцем - а.с. 68), суд не витребував і не перевірив  документів, які б підтверджували право і повноваження цієї особи відповідно до вимог ст.ст. 44, 236-7 КПК України  на захист інтересівОСОБА_1 і на участь при провадженні у кримінальній справі.

 

З матеріалів справи видно, що, отримавши з прокуратури копії  документів, з яких не можна встановити номер кримінальної справи та з'ясувати обсяг проведеної прокуратурою перевірки викладених у постанові про порушення кримінальної справи фактів, суд дійшов передчасного висновку про відсутність приводів і підстав для порушення кримінальної справи по факту вчинення службовими особами ДКППОН "Дельфін-1" та представництва ФДМУ у Львівській області незаконної приватизації за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 233 ч.2, ч.2 ст. 364 КК України, та про відсутність даних, які б вказували на проведення прокуратурою перевірки викладених у заяві ОСОБА_2 доводів про протиправну приватизацію  майнового комплексу ДКППО "Дельфін-1".

 

Також необґрунтованою є вказівка суду про відсутність у постанові про порушення кримінальної справи  посилання на докази, здобуті при проведенні дослідчої перевірки, оскільки збирання доказів можливе лише після порушення кримінальної справи, а за змістом ст.236-8 КПК України суд на даній стадії перевіряє не докази, а наявність даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і законність джерел їх отримання. 

 

Окрім того, розглянувши скаргуОСОБА_1 по суті, суд замість перевірки наявності приводів і підстав до порушення кримінальної справи вдався у своїй  постанові до оцінки доказів по справі і дійшов висновку про відсутність в діях службових осіб складу злочинів, за якими справу порушено, хоча це не є  предметом дослідження при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи.

 

     Отже, місцевий суд, на думку колегії суддів, істотно порушив вимоги кримінально-процесуального законодавства та вийшов за межі своїх повноважень, наданих законом при прийнятті рішення в даній справі.

 

На ці порушення  не звернув уваги й апеляційний суд, який також усупереч вимогам п. 8 ст. 348 КПК України прийняв до розгляду і перевіряв в апеляційному порядку постанову Залізничного районного суду м. Львова від 26.11.2008 року за апеляцією прокурора Залізничного району м. Львова, який  не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції і не мав повноважень на апеляційне оскарження цього судового рішення.      

 

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що не можуть бути визнані законними та обґрунтованими як постанова судді місцевого суду про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи та постанова місцевого суду, прийнята по суті за результатами розгляду скаргиОСОБА_1 на  цю постанову прокурора, так і ухвала апеляційного суду.

 

Тому зазначені судові рішення, в тому числі й постанова судді місцевого суду від 20 листопада 2008 року про відкриття провадження по скарзі на постанову про порушення кримінальної справи за фактом незаконної приватизації майна, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд із моменту відкриття провадження за скаргою.  

 

При новому розгляді  місцевому суду необхідно неухильно дотримати вимоги ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України та прийняти по скарзі законне та обґрунтоване рішення.

 

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, задовольнити.   

 

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від  26 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2009 року по скарзіОСОБА_1 на постанову прокурора Залізничного району м. Львова від 26 червня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом учинення службовими особами ДКППОН „Дельфін-1" та службовими особами представництва ФДМУ у Львівській області незаконної приватизації майна за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 233 ч.2, ч.2 ст. 364 КК України,  а також постанову  судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 листопада 2008 року про відкриття провадження за скаргою представника ОСОБА_3 в інтересахОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий  розгляд у той же місцевий суд  із моменту відкриття провадження за скаргою.

 

С У Д Д І :

 

Вус С.М.                             Кліменко М.Р.                     Прокопенко О.Б.