________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/12856/15-ц

Провадження № 2/520/1120/16

УХВАЛА

27.05.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Камінській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивачки про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Третьої одеської державної нотаріальної контори про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Третьої одеської державної нотаріальної контори про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною.

26 травня 2016 року ОСОБА_1 надала до суду заяву про забезпечення позову та просить накласти арешт на 13/25 частин будинку, який знаходиться на земельній ділянці 319,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Обільна, 72, в тому числі з обмеженням користування ним, передавати іншим особам, все що залишилось описати. При цьому позивачка посилається на те що, невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2015 року позиваці вже було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв’язку з ненаданням доказів на підтвердження обставин на які вона посилалась в обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, вивчивши заяву та, враховуючи положення ч. 3 ст.152 ЦПК України, суд вважає, що заява позивачки не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не надала жодних відомостей в підтвердження того, хто є власником частки домоволодіння на яку вона просить накласти арешт, з відповідними заявами про витребування будь-якої інформації щодо належності спірного майна до суду не зверталась, а суд, відповідно до діючого законодавства, позбавлений можливості за своєю ініціативою порушувати питання про забезпечення доказів по справі.

Ствердження позивачки, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження цих обставин, у зв’язку з чим у суду не має можливості пересвідчитись, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 152, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня постановлення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.