ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна І.Л., Терлецького О.О, Тітова Ю.Г., -
розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою ОСОБА_1 справу за позовом ОСОБА_2 про визнання неправомірною відмови Судацької міської ради АР Крим (далі - Судацька міськрада) щодо безоплатної передачі земельної ділянки,
в с т а н о в и л а:
У травні 2004 року ОСОБА_2 в порядку Глави 31-А Цивільного процесу-ального кодексу України (далі - ЦПК) 1963 року звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірною відмову Судацької міськради безоплатно передати їй у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
Судацький міський суд АР Крим рішенням від 26 травня 2004 року вимоги ОСОБА_2 задовольнив.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 13 червня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском без поважної причини строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми процесуального права - статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), - порушує питання про скасування рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.
На підтвердження неоднакової практики скаржник наводить ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого та 27 червня 2006 року.
Скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Одним із принципів судочинства, закріплених у частині 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Суди встановили, що 25 квітня 2006 року ОСОБА_1 подав до Апеляційного суду АР Крим апеляційну скаргу на рішення Судацького міського суду АР Крим від 26 травня 2004 року, посилаючись на те, що зазначеним рішенням порушено його права та інтереси, однак він до участі у справі залучений не був і дізнався про наявність оскаржуваного рішення лише у квітні 2006 року після ознайомлення з іншим судовим рішенням. Одночасно просив визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження і поновити його.
Відповідно до частин 3, 5 та 6 статті 186 КАС заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, - з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, передбачених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу заявника, суд виходив з того, що ОСОБА_1 дізнався про наявність оскаржуваного ним рішення 30 березня 2006 року, а скаргу на нього подав лише 25 квітня 2006 року, пропустивши без поважних причин встановлений статтею 186 КАС строк. При цьому не перевірив належним чином доводів заявника про те, що він довідався про наявність оскаржуваного рішення не 30 березня 2006 року, а лише 4 квітня 2006 року після ознайомлення з повним його текстом. Суд не перевірив і не надав належної оцінки доводам заявника стосовно неможливості своєчасного ознайомлення та отримання ним копії оскаржуваного рішення, що потягло за собою пропущення строків оскарження.
Суд не надав оцінку тій обставині, що судом першої інстанції справа розглядалася за нормами ЦПК 1963 року. Заявник, який не був залучений до участі у справі і не був ознайомлений з судовим рішенням, не знав в якому порядку розглядалася справа, а тому після 1 вересня 2005 року міг не знати за правилами якого судочинства та до якого суду слід подавати апеляційну скаргу.
Про вказану обставину може свідчити те, що апеляційна скарга подана заявником за правилами ЦПК 2004 року, в той час як, відповідно до пункту 9 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення КАС, оскарження повинно проводитися за нормами останнього. Однак суди апеляційної і касаційної інстанцій не звернули уваги на зміст скарги та на відповідність її вимогам закону.
Враховуючи ту обставину, що, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів заявника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає за необхідне скасувати оскаржені ухвали судів апеляційної і касаційної інстанцій та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13 червня 2006 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
І.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов