ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна І.Л., Терлецького О.О, Тітова Ю.Г., -
розглянувши за винятковими обставинами в порядку письмового провадження за скаргою Заступника Генерального прокурора України справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації про вжиття заходів щодо організаційного та фінансового забезпечення переоформлення права постійного користування земельними ділянками і права власності на них
та за позовом Відкритого акціонерного товариства “Племінний завод Бортничі” (далі - ВАТ “Племінний завод Бортничі”) до Бориспільської районної державної адміністрації про зобов'язання прийняти розпорядження про зміну цільового призначення земельних ділянок і переоформлення права постійного користування земельними ділянками на право власності на них,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 та ВАТ “Племінний завод Бортничі” звернулися до суду із зазначеними адміністративними позовами до Бориспільської районної державної адміністрації.
Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 1 листопада 2005 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його позову та задовольнив позов ВАТ “Племінний завод Бортничі”.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2007 року заяву першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах Бориспільської районної державної адміністрації про поновлення строку апеляційного оскарження залишив без задоволення, а його апеляційну скаргу - без розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 жовтня 2008 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах Бориспільської районної державної адміністрації залишив без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
У скарзі до Верховного Суду України Заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове та неправильне в цій справі застосування судом (судами) касаційної інстанції статей 102, 186 і 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить скасувати ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України,
а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
На підтвердження неоднакової практики скаржник наводить постанови Верховного Суду України від 13 березня 2007 року та від 24 квітня 2008 року,
в яких, на його думку, за аналогічних обставин норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновки судів апеляційної і касаційної інстанцій не відповідають фактичним обставинами справи та вимогам чинного законодавства, а тому скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню. При цьому колегія суддів виходить із такого.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 185 КАС сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно частини 3 статті 186 КАС заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
У частині 6 цієї статті передбачено, що заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно зі статтею 102 КАС процесуальний строк, пропущений із поважних причин, може бути поновлено.
Частиною 4 статті 61 КАС визначено, що прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами має право знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді.
Перший заступник прокурора Полтавської області оскаржив постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 листопада 2005 року та просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження. Зазначену вимогу скаржник мотивував тим, що про постанову суду першої інстанції стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи за дорученням Генеральної прокуратури України прокуратурою м. Кременчука 19 лютого 2007 року.
Апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що прокурором Полтавської області більш ніж на рік пропущено строк на апеляційне оскарження, через його необізнаність щодо існування оскаржуваної постанови, але і після ознайомлення з її змістом та матеріалами справи апеляційну скаргу було подано з пропуском строку встановленого статтею 186 КАС без зазначення поважності причини такого пропуску.
При цьому суд апеляційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що за дорученням Генеральної прокуратури України перевірку колективного звернення працівників соціальної сфери сіл Щасливе та Проліски Бориспільського району Київської області в частині законності постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 листопада 2005 року у справі № 2а-4/05 проводив прокурор Полтавської області, а тому вирішити питання, зокрема про наявність підстав для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, прокурор міг не з моменту ознайомлення з ним, а за результатами цієї перевірки, на підставі висновків якої приймалися рішення та визначалися відповідні заходи реагування.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали в ній участі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, згідно зі статтею 13 КАС забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 8 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.
Пославшись на неповажність причин пропуску прокурором строку оскарження рішення суду першої інстанції апеляційний суд обґрунтував свій висновок і тим, що скарга в інтересах відповідача, який адміністративно розташований у Київській області, подана заступником прокурора Полтавської області.
При цьому в порушення вимог частин 4, 5 статті 11 КАС, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, суд апеляційної інстанцій не звернув уваги на обставини, з якими прокуратура пов'язала необхідність звернення з апеляційної скаргою. Такими обставинами зазначено: звернення великої кількості громадян до Генеральної прокуратури України зі скаргами на порушення їх прав при ухваленні оскарженого рішення; розгляд судом справи за відсутності представника відповідача; розгляд справи судом з порушенням порядку територіальної підсудності, оскільки позивач ОСОБА_1 є всього лише акціонером ВАТ “Племінний завод Бортничі” і звернувся до суду в інтересах ВАТ, а не за захистом своїх суб'єктивних прав; неправильне застосування норм матеріального права тощо.
З урахуванням викладеного ухвали Вищого адміністративного суду України та Харківського апеляційного адміністративного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2007 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
І.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов