КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 686/18481/14-ц

Провадження № 22-ц/792/968/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Фанди В.П.,

з участю: секретаря Лапка Ю.В.;

сторін: представників апелянта - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників відповідача - ОСОБА_3Й, ОСОБА_4, представника ХМР ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 25 червня 2015 року, по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Хмельницької міської ради, Хмельницького міськрайонного управління юстиції в особі реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про визнання недійсними рішення Хмельницької міської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року, ОСОБА_6 звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що вона є власником гаражу у дворі будинку № 41/4 по вул. Івана Франка у м. Хмельницькому. Нещодавно їй стало відомо, що рішенням Хмельницької міської ради земельна ділянка загального користування, яка використовується нею як єдиний заїзд/прохід до належного їй гаража виділена ОСОБА_3 у власність. Через неприязні відносини з нею відповідач забороняє проїзд/прохід через зазначену земельну ділянку, що порушує її право власності на майно. Крім того, вказала, що земельна ділянка на якій знаходиться її гараж та земельна ділянка виділена ОСОБА_3 є суміжними, однак меж земельних ділянок, з нею ніхто не погоджував. Приймаючи рішення Хмельницька міська рада не врахувала той факт, що земельна ділянка, отримана ОСОБА_3 у власність, відноситься до земель загального користування і використовується позивачем як єдиний заїзд/прохід до належного їй гаража.

У зв’язку з цим, позивач просила суд визнати недійсним рішення тридцять сьомої сесії Хмельницької міської ради № 38 від 30 квітня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання її у власність ОСОБА_3; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.05.2014 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.

Посилається на те, що суд не прийняв до уваги її пояснення стосовно перешкоджання користування її гаражем.

Крім того, апелянт вказує, що суд не врахував, що відповідач отримав у власність земельну ділянку пізніше, ніж у позивача виникло право власності на сусідню земельну ділянку та розташований на ній гараж.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд виходив з того, що виділення міською радою земельної ділянки відповідачеві було вчинено з дотриманням норм діючого законодавства, а не можливість заїзду позивача у гараж автомобілем внаслідок такого виділення земельної ділянки - не порушують прав позивача. Іншою підставою для відмови у позові суд вказав обрання позивачем не належного способу захисту порушеного права.

Колегія суддів із вказаним висновком погодитись не може, виходячи з наступного, оскільки він вчинений без всебічного, повного, об’єктивного дослідження всіх обставин справи, не відповідає матеріалам справи.

Судом встановлено, що в дворі будинку по вул. І.Франка, 41/4 в м. Хмельницькому позивач реконструював існуюче до 90 –х років капітальне не житлове приміщення. Вказана обставина не заперечувалася відповідачами як у суді першої так і апеляційної інстанції, доводиться наданою позивачем фотографією (а.с.34). Внаслідок реконструкції цього капітального не житлового приміщення позивачем не змінювалася кількість дверей та місце заїзду у це приміщення через спірну земельну ділянку, яка на той час була землею загального користування. Такі обставини підтверджуються ситуаційною схемою земельної ділянки ОСОБА_6 (т.1 а.с. 11, 150), фото таблицею (т.1 а. с. 34), схемою розташування земельних ділянок сторін (т. 1 а. с. 77 зв. та 78, 130), збірним кадастровим планом земельної ділянки (т.1 а. с. 132, 133, 149).

27 квітня 2011 року рішенням Хмельницької міської ради №19 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу (Т.1 а. с. 120). 26 грудня 2011 року ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 716701, згідно з яким вона є власником земельної ділянки площею 0,0044 га, цільове призначення якої – для індивідуального гаражного будівництва (а.с.10). 25 січня 2014 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 16750197 - гараж, загальною площею 35,7 кв.м. в дворі будинку по вул. І.Франка, 41/4 в м. Хмельницькому, який складається з двох приміщень площею 17,7 кв.м. та 18,0 кв.м., що підтверджується технічним паспортом (Т. 1 а.с. 5 - 9).

На час прийняття цих рішень міською радою відстань між воротами гаража позивача та існуючою стіною суміжного гаража ОСОБА_3 становила 5,57 м. (висновок експертизи від 26.05.15 року а.с.185).

16 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до ліцензійної компанії з приводу проведення кадастрової зйомки земельної ділянки для будівництва гаражу у дворі будинку по вул. І.Франка, 41/3 в м. Хмельницькому (Т1. а.с. 83 зв.).

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України, Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677), районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України "Про основи містобудування" від 16.11.1992року, ст.5, встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, в тому числі: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Відповідно до п. а, ст. 6, ст. 59 Закону України ”Про землеустрій”, землеустрій базується на принципах законності.

Відповідно до п.6.26 ДБН В.2.3.-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» в’їздна та виїзна смуги повинні мати ширину не менше ніж 3 м..

Висновком про відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральному плану м. Хмельницького, іншій містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель від 12 листопада 2013 року управлінням архітектури та містобудування, управлінням земельних ресурсів Хмельницької міської ради, управлінням Держземагенства надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.82). При цьому у пояснювальній записці до проекту землеустрою зазначено, що відведення земельної ділянки не вплине на використання суміжних земельних ділянок (т.1 а.с.75), а в акті встановлення меж земельної ділянки в натурі не зазначено земельної ділянки позивача, як суміжного землекористувача (т.1 а.с.85). Разом з цим при розробленні аналогічної документації для позивача у кадастровому плані зазначалося, що по точках від А до Б знаходяться, на той час, землі загального користування (т.1 а.с. 133,134)

У порушення вимог Закону України "Про основи містобудування", ДБН В.2.3.-15:2007, без врахування наявних: рішення Хмельницької міської ради №19 від 27 квітня 2011 року, державного акту на право власності позивача на земельну ділянку від 26 грудня 2011 року, порушуючи права позивача як власника гаража - Хмельницькою міською радою рішенням від 25 грудня 2013 року надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 59 м.кв. для будівництва індивідуального гаража у дворі будинку по вул. І.Франка, 41/3 в м. Хмельницькому. При цьому даним рішенням площа земельної ділянки визначна таким чином, що між суміжними земельними ділянками ОСОБА_3 та земельною ділянкою ОСОБА_7 залишено смугу земельної ділянки шириною близько 0,75 м. з боку воріт гаража позивача (висновок експертизи від 26.05.15 року а.с.185). Наявність такої смугу земельної ділянки між земельними ділянками сторін унеможливила погодження з боку позивача межі земельної ділянки, оскільки формально вони не є суміжними (т.1. а. с. 76 ).

27 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ліцензійної компанії про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки (т.1 а.с. 76).

Не усунувши вищезазначені порушення вимог ст.119 ЗК України, державних будівельних норм і правил, порушення прав позивача 30 квітня 2014 року рішенням 37 сесії 6 скликання Хмельницької міської ради № 38 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 59 кв.м., кадастровий номер 6810100000:07:001:0278, для будівництва індивідуального гаража у дворі будинку по вул. І.Франка, 41/3 в м. Хмельницькому (Т1. а.с.12-19). Як слідує із листа начальника управління архітектури та містобудування, затвердження проекту землеустрою було за умови не порушувати права власників суміжних земельних ділянок (т.1 а.с.254).

8 травня 2014 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 21416176 земельну ділянку в дворі будинку по вул. І.Франка, 41/3 в м. Хмельницькому, площею 0,0059 га, для будівництва індивідуальних гаражів, (Т. 1 а.с.53 - 54).

Виділенням відповідачеві даної земельної ділянки Хмельницька міська рада позбавила позивача користуватися своєю власністю (гаражем), оскільки смуга земельної ділянки шириною близько 0,75 м. з боку воріт його гаража не достатня для заїзду автомобіля.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 05/15 від 26 травня 2015 року (Т. 1 а.с.184-196), заїзд автомобіля повною масою до 3,5 тон до гаражу належного ОСОБА_6 (в дворі житлового будинку за адресою: вул. І.Франка, 41/4) без проїзду через земельну ділянку, що належить ОСОБА_3 і знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. І.Франка, 41/3, площею 59 кв.м., кадастровий номер 6810100000:07:001:0278, неможливий. Відстань між межею земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 до межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6 становить – 0,67 м. та 0,75 м..

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності, а власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував вказані вимоги закону, дійшов помилкового висновку про недоведеність факту порушення права власності позивача.

Колегією суддів не береться до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_3 щодо наявність порушень при реконструкції гаража. При цьому колегія суддів враховує, що згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2015 року (а.с.169-171), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 4 квітня 2015 року (а.с.172,173), в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про зобов’язання здійснити конструктивні зміни приміщення гаража по вул. І.Франка, 41/4 шляхом влаштування одного машино – місця та перенесення в’їзду та виїзду з гаража на проїзну частину – вул. ОСОБА_8 – відмовлено.

На виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року апеляційним судом досліджено кадастровий план земельної ділянки позивача (т.1 а.с. 133) та відповідача (а.с.84), висновок на відведення земельної ділянки позивачеві (а.с.141), схеми розташування земельної ділянки (т.1 а.с.150), висновок експертизи від 26 травня 2015 року відповідно до яких вздовж гаражів як позивача так і відповідача наявний проїзд з вулиці ОСОБА_8 до провул. Ватутіна. Спірна земельна ділянка використовувалася позивачем як єдиний заїзд у його гараж, оскільки будь-якої іншої дороги, проїзду не існує.

Посилання відповідача в запереченнях на апеляційну скаргу та в касаційній скарзі на листи Інспекції ДАБК у Хмельницькій області є необґрунтованими. Зазначені посилання спростовані позивачем у судовому засіданні при розгляді позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про зобов’язання здійснити конструктивні зміни приміщення гаража по вул. І.Франка, 41/4 шляхом влаштування одного машино – місця та перенесення в’їзду та виїзду з гаража на проїзну частину – вул. ОСОБА_8. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2015 року по даній справі набрало чинності.

Посилання відповідача на те, що позивач побудував гараж на території, що є меншою ніж вимагають ДБН не зачіпає прав відповідача, не призвело до порушення його прав.

Відповідно до п. 10, ч. 2, ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Не заслуговує на увагу посилання відповідача щодо обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права. Визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку (правова позиція ВС України у справі № 6-319цс15 від 1 липня 2015 року).

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №24 від 16 травня 2012 року на які посилається відповідач, як на доказ порушення відповідачем ДБН свідчать про те, що під’їзд до гаражу ОСОБА_6 буде здійснюватись з вулиці ОСОБА_8 (т.1. а. с.70). Між тим, з долученої до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача фотографії вбачається, що проїзд до гаражу ОСОБА_6 та земельної ділянки ОСОБА_3 здійснюється з вул. ОСОБА_8 по проїзду Франка.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що надавши у власність відповідача спірну земельну ділянку для будівництва гаражу, Хмельницька міська рада не виконала передбачені чинним законодавством вимоги, оскільки не переконалася у відсутності порушень прав та законних інтересів позивача, які мали місце при прийнятті оскаржуваного рішення Хмельницької міської ради.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення її позову, оскільки оскаржуваним рішенням Хмельницької міської ради про надання права власності на земельну ділянку для будівництва гаража ОСОБА_3 порушується право власності ОСОБА_6 на користування належним їй нерухомим майном - гаражем.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а тому із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати недійсним рішення Хмельницької міської ради № 38 від 30 квітня 2014 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3, площею 59 кв.м., кадастровий номер 6810100000:07:001:0278, для будівництва індивідуального гаражу у дворі будинку № 41/3 по вул. І. Франка в м. Хмельницькому.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 8 травня 2014 року, індексний номер 21416176, видане реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області на ім’я ОСОБА_3.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : підпис ОСОБА_9

Суддя : підпис ОСОБА_10

Суддя : підпис ОСОБА_11

З оригіналом згідно :

суддя Апеляційного суду А.В. Купельський