Справа № 22-ц-797/2009                 Головуючий у 1-й інстанції: Разумова І.Є.

Категорія - 27                     Суддя-доповідач: Жмака В.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    10 червня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Жмаки В.Г.

Суддів - Дубровної В.В., Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання -    Назарової О.М.

осіб, які приймають участь у справі, - ОСОБА_1, ОСОБА_2.  

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу

  за    апеляційною    скаргою     закритого    акціонерного    товариства    комерційного    банку

«ПриватБанк» в особі Сумської філії ПриватБанку

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства

комерційного банку «ПриватБанк» в особі Сумської філії ПриватБанку про визнання дій по

збільшенню розміру відсотків за кредитним договором незаконними, -

встановила:

В січні 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом до місцевого суду, яким просив визнати дії відповідача по збільшенню розміру відсотків за кредитним договором незаконними, мотивуючи тим, що між ним та відповідачем 19 жовтня 2007 року був укладений кредитний договір № 81SUKWАЕ00000089, відсоткова ставка за яким була встановлена в розмірі 12 % річних. 4 листопада 2008 року він отримав від відповідача копію листа, в якому було зазначено, що з 1 листопада 2008 року відсоткова ставка буде складати 14,04% річних, а  в січні 2009 року він отримав другий лист банку, в якому вказувалося, що розмір    відсоткової ставки становитиме 15,24 % річних. В судовому засіданні уточнив свої вимоги, просив визнати незаконними дії відповідача по збільшенню відсоткової ставки за кредитним договором з 12 % до 14,04 % річних.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від, 10 квітня 2009 року   позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» по збільшенню відсоткової ставки за кредитним договором визнані незаконними.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та не  відповідає вимогам діючого законодавства. Вказує, що між ПриватБанком та ОСОБА_1. дійсно був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір укладений сторонами по справі, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір відсоткової ставки. Щодо зміни розміру відсоткової ставки з 12 % на 14, 04 % позивач був повідомлений листом голови правління ПриватБанку. А також вказує на невірне застосування ст. 1056 -1 ЦК України, оскільки закон не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні за слідуючих обставин.

У відповідності з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне

застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосований закон, який не поширюється на спірні правовідносини.

  Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції, як на один із мотивів правового обгрунтування свого рішення, послався на ст.1056 - 1 ЦК України, яка забороняє банкам збільшувати розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку, та ст.5 зазначеного кодексу. Проте застосування судом зазначених норм закону є помилковим, а доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими.

Кредитний договір між позивачем і банком був укладений 19 жовтня 2007 року на 5 років під 12 % річних. Дії банку щодо підвищення розміру процентів в односторонньому порядку, які є предметом спору по справі, відбувалися в листопаді 2008 року. Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» яким ЦК України доповнений ст. 1056-1, набрав чинності через 10 днів з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» № 246 від 30 грудня 2008 року, тобто з 10 січня 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Таким чином, положення ст.. 1056-1 ЦК України не  поширюється на спірні по справі правовідносини як на такі, що мали місце до набрання нею чинності. Дана норма, відповідно до ч.2 ст. 5 ЦК України не має зворотної дії у часі, оскільки в ній не йдеться про пом'якшення чи скасування цивільної відповідальності.

За наведених обставин, враховуючи те, що помилка місцевого суду стосується правового обґрунтування рішення, дане рішення суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини посилання на ст.ст. 1056-1 та 5 ЦК України.

В іншій частині, задовольнивши позов, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції та апеляційним судом встановлено,   що кредитний договір між позивачем ОСОБА_1. і ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений 19 жовтня 2007 року на 5 років під 12 % річних. Зазначеним договором (п.2.3.) передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової  ставки за користування кредитом у випадках: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

4 листопада 2008 року позивач отримав лист від відповідача про те, що банк в односторонньому порядку вносить зміни до кредитного договору і починаючи з 1 листопада 2008 року відсоткова ставка складатиме 14,04 % на рік. В січні 2009 року позивач отримав другий лист від банку, датований 31 грудня 2008 року про підвищення відсоткової ставки з 2 березня 2009 року до 15,24% на рік.

Змінивши свої позовні вимоги в суді першої інстанції позивач просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки по кредиту з 12 % до 14,04 %, в іншій частині від позову відмовився.

Визнаючи дії банку щодо підвищення відсоткової ставки по кредиту незаконними суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача та діючого законодавства, що врегульовує спірні правовідносини. З цього приводу місцевий суд в своєму рішенні навів мотиви, які не спростовуються апелянтом і з якими погоджується колегія суддів.

Враховуючи, що листа про підвищення процентної ставки без номера і дати позивач отримав 4 листопада 2008 року, є підстави вважати, що банком він був надісланий в жовтні -листопаді. На зазначений час була чинною постанова правління НБУ № 319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» в п.п.2.2. якої було зазначено, що внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки

НБУ кваліфікуватиметься як порушення вимог ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідач порушив дану постанову та вимоги названого закону, діяв всупереч роз'ясненням НБУ в листі від 28 жовтня 2008 року про застосування постанови № 319 в якому зазначено, що дія п.п.2.2. постанови № 319 стосується кредитних договорів як в національній, так і в іноземній валюті і поширюється на правовідносини, що виникають після набуття чинності цією постановою, тобто, з 13 жовтня 2008 року. Зміни облікової ставки, які відбулися до ухвалення постанови № 319, з моменту набуття нею чинності не можуть розглядатися як підстава для зміни вартості кредиту за діючими кредитними договорами. Зазначене стосується також тих випадків, коли ініціювання банками внесення змін до діючих кредитних договорів відбулося до набуття постановою № 319 чинності, але відповідні зміни за станом на 13.10.08 р. не були оформлені.

Порушивши питання про підвищення процентної ставки по кредиту, відповідач посилався на облікову ставку НБУ, встановлену з 30 квітня 2008 року постановою НБУ № 107 від 21.04.08 року, що не тільки не відповідало положенням постанови № 319 правління НБУ, а і вимогам ст. 56 Закону України „Про Національний банк України", оскільки ч. З зазначеної статті вимагає обов'язкової державної реєстрації нормативно-правових актів Національного банку в Міністерстві юстиції України із цим пов'язана їх чинність. І з цього приводу висновки місцевого суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Ні в листі позивачеві, як позичальнику, ні в процесі розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційній скарзі, відповідач не навів конкретних обставин, в тому числі і стосовно змін курсу долара США, які б давали йому підстави для збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

Не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду і інші доводи апелянта, в тому числі і його посилання на положення ст. 651 ЦК України, оскільки зазначена норма передбачає можливість зміни умов договору однією із сторін лише у випадках, встановлених договорами або законом, тобто за певних умов, передбачених договором. Відповідач намагався змінити кредитну ставку, хоч передбачені в кредитному договорі умови для цього не настали, а позичальник добросовісно виконував зобов'язання за кредитним договором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст. 56 Закону України „Про Національний банк України", колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ „ПриватБанк" в особі Сумської філії ПриватБанку задовольнити частково. Змінити рішення Конотопського міськрайонного суду від 10 квітня 2009 року виключивши з його мотивувальної частини посилання на ст. 1056-1 та ст. 5 ЦК України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, яким за позовом ОСОБА_1 визнані незаконними дії ЗАТ КБ „Приват Банк" по збільшенню процентної ставки за кредитним договором, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий Судді

З оригіналом згідно:     В.Г.Жмака