ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "02" липня 2009 р. по справі № 07/39-92
від 02.07.2009р. справа № 07/39-92
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дубнонафтопродукт”, м.Дубно
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Континіум-Укрнафто-Ресурс”, м.Луцьк
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Континіум-Галичина”, м.Луцьк
3) Відкритого акціонерного товариства “Тернопільнафтопродукт”, м.Тернопіль
про визнання недійсним договору поруки
Суддя Сур’як О.Г.
Представники:
від позивача: Котик С.Ю., довіреність № 7 від 12.01.2009р.
від відповідачів: 1) Прокопчук С.В., довіреність № 44 від 15.06.2009р.
2) н/з
3) н/з
Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.
Суть спору: Позивач – ВАТ “Дубнонафтопродукт” звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки №544 від 31.12.2008р., укладеного між ВАТ “Дубнонафтопродукт”, ТзОВ “Континіум-Укрнафто-Ресурс”, ТзОВ “Торговий Дім “Континіум-Галичина” та ВАТ “Тернопільнафтопродукт”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що правочин підписаний особою, неуповноваженою на це її установчими документами та не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки договором поруки не встановлено розміру виплати зобов’язання.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача – ТзОВ “Континіум-Укрнафто-Ресурс”, в поясненні та в судовому зазначив, що укладення договору поруки, як способу забезпечення виконання зобов’язань, стало передумовою підписання договору купівлі-продажу нафтопродуктів №543 від 31.12.2008р., укладеного між ТзОВ “Континіум-Укрнафто-Ресурс” та ТзОВ “Торговий Дім “Континіум-Галичина”. Про необхідність отримання будь-яких погоджень для підписання договору поруки керівник ВАТ “Дубнонафтопродукт” сторони не повідомляв, так само як і не зазначав про будь-які обмеження щодо такого підписання з його боку. На підтвердження своїх повноважень керівник ВАТ “Дубнонафтопродукт” надав довідку управління статистики та витяг з єдиного державного реєстру.
Відповідач вважає позов безпідставним, так як ВАТ “Дубнонафтопродукт” за договором поруки, навіть при умові виконання зобов’язання за боржника у повному обсязі, отримає право регресної вимоги до ТзОВ “Торговий Дім “Континіум-Галичина”, відповідно, буде мати можливість відшкодувати свої витрати. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі – ТзОВ ТД “Континіум-Галичина” та ВАТ “Тернопільнафтопродукт” в судове засідання не з’явилися, відзиву на позовну заяву згідно ст.59 ГПК України не подали, хоча належним чином були повідомленні про розгляд справи в суді, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, водночас, не скористалися своїм правом надати суду свої доводи та заперечення з приводу заявленого позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
31 грудня 2008 року між ТзОВ “Континіум-Укрнафто-Ресурс” та ТзОВ “Торговий Дім “Континіум-Галичина” укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 543 (надалі Договір купівлі-продажу).
Відповідно до п.4.2 Договору купівлі-продажу загальна сума даного Договору становить суму вартості усього товару, поставленого покупцю протягом терміну дії даного Договору.
Поручителями ТзОВ “Торговий Дім “Континіум-Галичина” щодо виконання взятих зобов’язань по проведенню розрахунків за придбані нафтопродукти стали ВАТ “Дубнонафтопродукт” та ВАТ “Тернопільнафтопродукт”, про що було укладено відповідний договір поруки №544 від 31.12.2008р. (надалі Договір поруки).
За умовами договору поруки Поручителі поручаються перед Кредитором за виконання Боржником в повному обсязі зобов’язань по проведенню розрахунків згідно договору купівлі-продажу №543 від 31.12.2008р.
У випадку порушення Боржником зобов’язання за договором купівлі-продажу №543 від 31.12.2008р. Поручителі та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов’язання згідно договору купівлі-продажу №543 від 31.12.2008р., як від Боржника, так і від Поручителів, як в повному обсязі, так і в частині боргу (п.п.1.1, 1.2 Договору поруки).
Відповідно до п.2.3 Договору поруки Поручителі виконують перед Кредитором зобов’язання за Боржника в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Кредитора.
Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
З аналізу ст.553 ЦК України вбачається, що порука - це договір, за яким до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається.
Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).
Порука віднесена до зобов'язально - правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов'язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов'язальної вимоги. Порука є додатковим зобов'язанням, що виникає на підставі договору. Вона покликана забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання. Як така порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
Водночас, ні договором купівлі-продажу нафтопродуктів №543 від 31.12.2008р., ні договором поруки №544 від 31.12.2008р. не встановлено граничного розміру виплати зобов’язання, а тому даний договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частина 2 ст.203 ЦК України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до ст.154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.
Статутом ВАТ “Дубнонафтопродукт” визначено, що представляти інтереси товариства без довіреності має право директор товариства (п.7.4.2 Статуту).
Договір поруки №544 від 31.12.2008р. підписаний саме директором ВАТ “Дубнонафтопродукт”.
Водночас, пунктом 7.2.2 Статуту встановлено, що до компетенції Загальних зборів акціонерів товариства відноситься погодження договорів (умов), укладених на суму, що перевищує 100000 (один мільйон) доларів США або еквівалентну суму гривень, що встановлюється шляхом перерахунку доларів США до гривні за курсом НБУ.
Крім того, пункт 7.4.2 Статуту передбачає, що директор без довіреності (доручення) діє від імені Товариства, представляє його у відносинах з іншими особами, веде переговори та укладає правочини (угоди, договори, контракти) від імені Товариства на суму, що не перевищує 6000 (шість тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, оспорюваним Договором поруки розмір виплати зобов’язання не встановлено та укладення даного договору не було винесено на розгляд Загальних зборів акціонерів товариства.
В силу ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідачами не доведено факту наступного схвалення угоди.
Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, в справі про визнання угоди недійсною суд повинен оцінити законність укладеного договору на момент його укладення, встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
В даному випадку має місце недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину.
Враховуючи вищезазначене, договір поруки №544 від 31.12.2008р., укладений між ВАТ “Дубнонафтопродукт”, ТзОВ “Континіум-Укрнафто-Ресурс”, ТзОВ “Торговий Дім “Континіум-Галичина” та ВАТ “Тернопільнафтопродукт”, слід визнати недійсним, як такий, що суперечить вимогам ст.ст.92, 203, 207 ЦК України.
Вимога щодо відшкодування судових витрат позивачем не пред’являлася.
Керуючись ст.ст. 92, 154, 203, 207, 215, 241, Цивільного кодексу України, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір поруки №544 від 31.12.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Континіум-Укрнафто-Ресурс”, м.Луцьк, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Континіум-Галичина”, м.Луцьк , Відкритим акціонерним товариством “Дубнонафтопродукт”, м. Дубно та Відкритим акціонерним товариством “Тернопільнафтопродукт”, м.Тернопіль
Суддя О.Г. Сур’як
Суддя Сур'як О. Г.