АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14093/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.

Провадження № 22-ц/789/493/16 Доповідач - Бершадська Г.В.

Категорія - 48

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом. Позивач вказала, що неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на її утриманні, а відповідач не надає їй матеріальної допомоги у добровільному порядку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що в силу іспанського законодавства він утримує дитину. Апелянт вказав, що він є офіційним опікуном дитини в Іспанії, з його заробітної плати щомісячно проводиться оподаткування на соціальні блага дитини, що дозволяє сину безоплатно навчатись, отримувати безоплатну медичну допомогу тощо. Син почергово два тижні проживає з позивачем та два тижні з відповідачем і його щомісячні витрати становлять майже всю його місячну зарплатню. Він отримує зарплату в сумі 1377,27 євро, з яких 1146 євро становлять обов'язкові витрати (550 євро оренда квартири, оплата кредиту - 108 євро та оплата комунальних платежів), йому залишається лише 731 євро, а тому сплата аліментів в сумі 344,32 євро (1377,27 євро:4) зробить неможливим його існування.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що син почергово по два тижні проживає із сторонами і відповідач в цей період надає сину у тримання та купляє необхідні речі. Вони всі більше 8 років проживають в Іспанії і після розлучення позивач з таким позовом не зверталась до уповноважених органів Іспанії, оскільки за таких обставин їй відмовили б у задоволенні таких вимог. Оформивши кредит на придбання житла із щомісячним платежем 350 євро, позивач хоче їх компенсувати собі за рахунок аліментів. Відповідач під час проживання сина з ним навчає його англійської мови, якою вільно володіє.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила та пояснила, що заробітна плата відповідача є значно більшою від заробітної плати позивача і тому останній повинен надавати утримання сину. Мати оплачує кредит за придбане житло щомісячно в сумі 350 євро, несе щомісячні витрати по оплаті послуг і в неї мало коштів залишається на проживання сім'ї. Під час перебування сина в батька останній належно не забезпечує його харчуванням, мотивуючи тим, що син має надмірну вагу та купляє речі, які є непотрібними, віддав свій комп'ютер. Сторони до розлучення вели облік витрат на утримання сина і один одному повертали різницю у понесених витратах.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує покладеного на нього обов'язку з утримання неповнолітнього сина.

Проте з таким висновком суду колегія не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась в суд з позовом про стягнення аліментів, посилаючись на те, що вона та відповідач проживають в Україні і їх неповнолітній син проживає з нею та перебуває на її утриманні. На підтвердження своїх вимог надала довідку ТзОВ "Коменерго-Тернопіль", згідно якої вона з сином зареєстровані в АДРЕСА_2.

В процесі розгляду справи з'ясувалось, що сторони з сином тривалий час (з 2008 року) проживають в Іспанії, та всі, крім цього, мають місце реєстрації в Україні.

Відповідно до ст. 66 ЗУ "Про міжнародне приватне право" права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини. Згідно ч. 1 ст. 16 Закону особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Позивач звернулась із зазначеним позовом, посилаючись на норми Сімейного кодексу України та те, що відповідач жодної участі у вихованні та утриманні сина не приймає. Будь-яких законів Королівства Іспанії, які були б більш сприятливими для дитини не навела.

Відповідно до ст. 180, ч. 1 ст. 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

На підставі пояснень представників сторін в суді апеляційної інстанції встановлено, що сторони та їх неповнолітній син ОСОБА_4 з 2008 року проживають в Іспанії, мають місце реєстрації, що підтверджується довідкою про реєстрацію жителів міста Мадрид округ Карабанчель (ас. 118-119, 182-183, 199).

Сторони певний період вели облік витрат на утримання сина, сплачуючи один одному різницю в понесених ними витратах, що підтверджується виписками-розрахунками, наданими представником позивачки в суді апеляційної інстанції (ас.137-152).

Після розлучення сторони проживають окремо, а їхній син почергово (по два тижні) проживає з кожним з батьків. Вказане підтверджується поясненнями ОСОБА_8 (оформленого у вигляді нотаріального акту, на якому поставлено апостиль), в якому вона, усвідомлюючи власну відповідальність та можливість покарання за неправдиві свідчення в офіційному документі заявила, що після розлучення ОСОБА_2 та ОСОБА_1, їх син ОСОБА_4 живе два тижні з матір'ю і два тижні з батьком. Останній вказані обставини відомі у зв'язку з тим, що вона має сина ОСОБА_7, який товаришує з ОСОБА_3, хлопці є прихильними один до одного, коли син проживає з матір'ю, хлопці спілкуються по скайпу і ОСОБА_3 розповідає, що такий порядок проживання є найкращим для нього, щоб бути з ними обома (ас. 122-123).

Наведене свідчить про те, що сторони за домовленістю між собою, виконують свій батьківський обов'язок з утримання сина ОСОБА_4.

Крім цього, з дозволу на проживання Королівства Іспанія НОМЕР_1, дійсного до 1 липня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_4 є громадянином України і перебуває на утриманні відповідача ОСОБА_1 (ас. 202-203). З документу, що засвідчує право на медичне обслуговування вбачається, що ОСОБА_4 має право за рахунок ОСОБА_1 на отримання державного медичного обслуговування (ас. 185).

Враховуючи наведене, висновок суду про те, що відповідач не виконує покладеного на нього обов'язку по утриманню сина не відповідає дійсності.

Та обставина, що неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований по місцю проживання матері, не спростовує встановленого факту участі батька в утриманні сина і його офіційної відповідальності за перебування сина в Іспанії на підставі вищезазначеного дозволу.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання суду першої інстанції на заробітну плату відповідача в січні 2015 року в розмірі 3 921 євро як систематичний щомісячний дохід, оскільки з довідки за лютий 2015 року вбачається, що місячний дохід відповідача становить 1 377,27 євро, а в січні 2015 року мала місце компенсація невикористаних відпусток, згідно умов трудового договору (ас. 46-48,114-115).

Враховуючи вимоги чинного законодавства та встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 309 ЦПК україни, рішення суду підлягає до скасування і по справі слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім цього, суд першої інстанції упустив вимоги ст. 111 ЦПК України, згідно якої підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України, однак позивач з таким клопотанням не зверталась.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 лютого 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у стягненні аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська