Справа № 2а-422/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 липня 2009року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Нечволода В.В.
при секретарі - Боруті І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області, яким просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2733 грн. 30 коп. за 2006-2007 роки.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак, відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.
В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, до суду надала заяву, в якій свої позовні вимоги підтримувала та просила слухати справу у її відсутність.
В судове засідання представники Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви, в яких просили слухати справу без їх участі.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням серії АА № 258282(а.с.4).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, що набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 ЗУ «Про соціальних захист дітей війни» запроваджені не були.
Таким чином, відповідно за вищезазначених законів, у УПФУ Полтавського району не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ «Про соціальних захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006р. дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 за 2007 рік, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотньої дії в часі не має, таким чином задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Враховуючи той факт, що порушення прав позивача тривало окрім 2007 року, і в 2008 році, що стало наслідком прийняття двох законодавчих актів з дублюючими положеннями про зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а також враховуючи те, що позивач фактично оскаржує бездіяльність УПФУ Полтавського району, яка розповсюджувалася і на частину 2008 року, суд на підставі ч.3 ст. 11 КАС України та з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за 2008 рік за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати, визнати бездіяльність відповідача протиправною, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни(крім тих, на яких поширюється дія закону «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З 01 січня 2008 року позивачу нараховувалося та виплачувалося зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою УПФУ Полтавського району.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за № 10-рп/2008, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зворотньої дії в часі не має, таким чином УПФУ Полтавського район, до зазначеного рішення діяло в межах наданих йому повноважень і не мало право проводити перерахунки.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.
Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі протиправною.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя -