СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13.07.2009 Справа № 2-а-19/09/0121
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради на постанову Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим (суддя Самойлова О.В. ) від 16.02.09 у справі № 2-а-19/09
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради (вул. Земська 4, Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим (суддя Самойлова О.В.) від 16 лютого 2009 року у справі № 2-а-19/09 (№ 2-а-19/09/0121) позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди було задоволено частково. Виконавчий комітет Феодосійської міської Ради був зобов'язаний надати повні та об'єктивні відповіді на звернення ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради від 12 грудня 2005 року та 13 квітня 2006 року у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян». З Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 16 лютого 2009 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що суд не зазначив, що у особовій справі № 126-0 Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради знаходиться копія заяви позивача від 22 грудня 2005 року. Цей факт, на думку заявника апеляційної скарги, має велике значення справи і свідчить про те, що відповідач не хотів надавати відповідь позивачу та хотів використати оригінали документів у своїх цілях. Заявник апеляційної скарги вважає, що в діях відповідача є ознаки злочину. Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги глибину страждань позивача та стягнув моральну шкоду лише у сумі 100 грн. а також не стягнув з відповідача витрати на лікування та судові витрати. Заявник апеляційної скарги просить стягнути на її користь завдану моральну шкоду у сумі 8000 грн., стягнути з відповідача витрати на лікування у розмірі 2035,25 грн. та судові витрати у розмірі 3890,54 грн.
Заявник апеляційної скарги у судове засідання не з'явився та у апеляційної скарги просив розглянути справу без його участі.
Не погодившись з постановою суду, Виконавчий комітет Феодосійської міської Ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 16 лютого 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального та процесуального права. Виконавчий комітет Феодосійської міської Ради АР Крим посилається на те, що Міжвідомча комісія Виконкому виїжджала на адресу, вказану у заяві ОСОБА_1, але мешканці квартири були відсутні, тому обстежити квартиру було неможливо. Заявник апеляційної скарги вважає, що моральну шкоду позивач обґрунтовує із судовими тягонинами та погрозами з боку сусідки, але ніяк ні з діями відповідача. Заявник апеляційної скарги вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення моральної шкоди. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що прибудова узаконена рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим за № 1044 від 18 серпня 2006 року, тому зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на звернення є неправильним.
У судовому засіданні представник Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради підтримав апеляційну скаргу Виконавчого комітету, просив її задовольнити та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
У судовому засіданні 06 липня 2009 року була оголошена перерва до 13 липня 2009 року о 17-00 годин.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Феодосійським міським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Виконавчого комітету Феодосійського міського суду АР Крим підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2005 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради заяву про узаконення прибудови під літ. «З-з»до будинку АДРЕСА_1 Факт звернення з вказаною заявою підтверджується належним чином і не спростовується відповідачем.
13 квітня 2006 року позивач повторно звернувся з вказаною заявою до Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради. Факт звернення з вказаною повторною заявою підтверджується належним чином і не спростовується відповідачем.
Відповідно до статей 5, 7 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР із змінами та доповненнями звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Судом першої інстанції було безперечно встановлено, що заяви позивача від 21 грудня 2005 року та 13 квітня 2006 року відповідали вимогам до звернення, передбаченим статтею 5 вказаного Закону та підлягали обов'язковому розгляду. У судової колегії відсутні підстави вважати, що вказані звернення не були оформлені належним чином та не підлягали обов'язковому прийняттю та розгляду. Не спростовує цей факт і відповідач.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статей 19, 20 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги. Звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більш одного місяця від дня їх надходження. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З матеріалів справи вбачається, що заява позивача від 21 грудня 2005 року була отримана відповідачем 22 грудня (а.с.27), а заява від 13 квітня 2006 року -17 квітня 2006 року (а.с. 7).
Однак, у встановлений Законом термін відповіді на вказані звернення позивача начальником Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради надані не були.
Посилання відповідача на те, що не було можливості обстежити приміщення за вказаним у заяві адресом у зв'язку з відсутністю мешканців квартири, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки повноважена особа, до якої звернулася ОСОБА_1, не повідомила про це заявника та не прийняла заходи для встановлення необхідного терміну для розгляду заяв та не повідомила про це заявника.
При таких обставинах справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради надати повні та об'єктивні відповіді на звернення ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 21 грудня 2005 року та від 13 квітня 2006 року у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян». При цьому, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради від 18 серпня 2006 року № 1044 був затверджений акт Міжвідомчої комісії Виконкому від 11 серпня 2006 року про обслідування квартириАДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 та про внесення змін у інвентарну справу вказаної квартири, що свідчить про задоволення вищевказаних заяв позивача, оскільки судова колегія виходить з положень Закону України «Про звернення громадян», яким гарантовано право практичної реалізації наданого громадянам Конституцією України права для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Що стосується стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, то судова колегія зазначає наступне.
Відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян»при розгляді його скарги регулюється статтею 25 вказаного Закону.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодуванні моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішенням органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Таким чином, спеціальною нормою права передбачено відшкодування матеріальних та моральних збитків у зв'язку з вчиненням особою неправомірних дій або прийняття неправомірного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що з боку відповідача мала місце бездіяльність по не розгляду заяв позивача у порядку, передбаченому Законом. Будь яки неправомірні дії відносно позивача відповідач не вчиняв а також не було прийнято відповідачем будь яке неправомірне рішення. Доказів неправомірності дій суду не надано. Бездіяльність та дії не є тотожними поняттями, оскільки дії -це активна поведінка особи.
При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат з відповідача у сумі 3890,54 грн. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місце та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судовий збір позивач не сплачував.
Судові витрати, понесені позивачем на правову допомогу, документально підтверджуються лише у сумі 20 грн. (квитанція Ф № К-3 Кримської колегії адвокатів -а.с. 34), тому вказані витрати підлягають відшкодуванню саме у сумі 20 грн.
Відповідно до статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Судова колегія вважає, що витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні та (або) представнику необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Однак, з матеріалів справи вбачається, що місце проживання позивача зареєстровано за адресою АДРЕСА_1. (а.с. 237). Позивач звернувся з адміністративним позовом до адміністративного суду за територіальною підсудністю справи -до Феодосійського міського суду АР Крим за місцем його проживання , тому судова колегія вважає, що витрати на переїзд з м. Києва у Крим та з Криму у м. Київ не підлягають відшкодуванню. Якщо позивач перебуває або знаходиться у м. Київ, а ні у м. Феодосія, то він мав право звернутися до відповідного адміністративного суду у м. Києві за місцем свого перебування чи знаходження, що встановлено правилами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Всі інші витрати, які позивач просить відшкодувати з відповідача не відносяться до судових витрат, визначених статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України.
При таких обставинах справи, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню -у частині стягнення на її користь судових витрат на правову допомогу у сумі 20 грн., апеляційна скарга Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим підлягає задоволенню -у частині скасування постанови Феодосійського міського суду АР Крим від 16 лютого 2009 року про стягнення з Виконавчого комітету Феодосійської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 100 грн.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим задовольнити частково.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 16 лютого 2009 року у справі № 2-а-19/2009 ( № 2-а-19/09/0121) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Виконавчий комітет Феодосійської міської Ради АР Крим надати повні та об'єктивні відповіді на звернення ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради АР Крим від 21 грудня 2005 року та 13 квітня 2006 року у відповідності з вимогами статті 15 Закону України «Про звернення громадян».
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з місцевого бюджету м. Феодосії на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 20 грн.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 липня 2009 р.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська