Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
30.06.2009 Справа № 2-а-1265/09/2702
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м.Севастополі 19.03.1997р.,
представники відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі та Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя у судове засідання не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Євдокимова І.А.) від 19.01.09 у справі № 2-а-1265/09
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя (пр. Гер. Сталінграду, 56, м.Севастополь, 99059)
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (вул. М. Музики, 54, м.Севастополь, 99007)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду, просить зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування 30% підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни за період з 2006р. по 2007р. у сумі 2733грн.30коп.
Постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 19.01.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя покладений обов'язок нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни, за період з жовтня по грудень 2007 року у сумі 369,90грн. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя подало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 19.01.2009 року та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, у неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя.
Ухвалою судової колегії від 20.03.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 30.06.2009р., о 09.45 годин.
Позивач у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про місце та час судового розгляду сповіщені належним чином, причин нез'явлення суду не повідомили.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся представників відповідачів, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 народився 23 вересня 1935 року, є дитиною війни у розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ст.ст. 99, 100 КАС України, у зв'язку з чим спір має бути вирішений в межах позовної давності, тобто за період з жовтня по грудень 2007 року.
Правильність проведеного судом першої інстанції розрахунку позивачеві підвищення пенсії не викликає сумнівів суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; п.1ч.1ст.198; ст.200; п.1ч.1ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя -залишити без задоволення.
2. Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Євдокимова І.А.) від 19.01.09 у справі № 2-а-1265/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 06 липня 2009 р.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова