Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

24 травня 2016 року                      Справа № 927/248/16

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

пр-кт Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49602

Відповідач: Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство",

вул. Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013

Про стягнення 49980,00грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 10 грудня 2015 року),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №1333 від 23 листопада 2015 року).

Рішення приймається після оголошеної в судових засіданнях 14 квітня 2016 року, 26 квітня 2016 року перерви на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24 травня 2016 року на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" подано позов до Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" про стягнення 49980,00грн. штрафу за невірно вказану у накладній масу вантажу.

Ухвалою суду від 31 березня 2016 року розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 14 квітня 2016 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях позовні вимоги не визнав. Свої заперечення обґрунтовував тим, що відповідачем не вчинено порушень, передбачених ст.122, 118 Статуту залізниць України; позивач не поніс будь-яких збитків; відповідачем за перевезення вантажу сплачена провізна плата за 56000 кг; перевірка маси вантажу позивачем здійснювалась не таким же способом, як цю масу було визначено на станції відправлення; копія технічного паспорту вагів, на яких було здійснено контрольне зважування, не дає змоги визначити, що ваги знаходились у справному стані, були належним чином та у визначені строки повірені і придатні до експлуатації. Відповідач також зауважив на тому, що позивачем під час контролю зважування, або безпосередньо після виявлення завищення ваги (маси) не було викликано представника відповідача для фіксації цього факту, не було повідомлено відповідача про цей факт ніяким чином з моменту виявлення порушення до отримання позовної заяви. Крім того, відповідач зауважив, що розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні із вартістю послуг перевезення, а тому суд, враховуючи співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і відсутність наслідків допущеного відповідачем порушення, має врахувати вимоги ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір штрафу.

Ухвалою суду від 26 квітня 2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

У судовому засіданні 24 травня 2016 року представник позивача подав суду заперечення на відзив, які долучено судом до матеріалів справи. В даних запереченнях позивач, зокрема, зауважив, що відповідно до Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладній і за що передбачено штраф у розмірі п'ятикратної проїзної плати за всю відстань перевезення. Штраф стягується за сам факт допущення порушення незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитків. Існують декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, один з них – шляхом зважування на вагах, як і проводилось зважування вантажовідправником та залізницею. Копія сторінки з технічного паспорту ЗВВТ №14 свідчить про вчасне проходження вагами огляду – перевірки. Отже, результати зважування на таких вагах є достовірними.

Представник відповідача подав письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи. В даних поясненнях відповідач, зокрема, зазначив, що Укрзалізниця порушує Статут Залізниць України, штучно створила ситуацію, коли лісогосподарським підприємствам заборонили здавати до перевезення вантажі з умовним визначенням ваги; невідповідність маси визначеної при відправленні масі вантажу в кінцевому або на проміжних пунктах пов'язана з тим, що маса деревини не може бути сталою і напряму залежить від щільності, вологості, погодних, природних і атмосферних впливів, і тому може змінюватись як у бік зменшення так і у бік збільшення; телеграма самої Укрзалізниці, адресована всім начальникам станцій, підтверджує, що навантаження нижче вантажопідйомності не є порушенням.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Відповідно до накладної №33393505, 16 вересня 2015 року зі станції відправлення Голубичі Південно-Західної залізниці Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" здійснило відправлення вагону №68213966 на станцію Легендарна Донецької залізниці, одержувач: ТОВ "Добре Тепло" 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130Таганрозької дивізії, 110, к.409 (а.с. 7).

В накладній вказана маса вантажу, визначена відправником, 56000,00 кг.

Як свідчать матеріали справи, при завантаженні вагона, вага вантажу визначалася крановими електронними вагами ВК ЗЕВС III 5000 заводський №3206, які занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за номером У3493-14, введені в експлуатацію16 лютого 2015 року, повірка перед завантаженням проведена 07 вересня 2015, остання – 05 лютого 2016 року (а.с. 34-38).

Залізницею при проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу та складено акт загальної форми ГУ-23 і комерційний акт РА №011397/745 від 19 вересня 2015 року, в якому, зокрема, зазначено, що 19 вересня 2015 року проводилась контрольна перевірка вагону №68213966, при переважуванні вагону у статичному режимі на справних 150 – тонних вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли держповірку 15 жовтня 2014 року виявилось, що вага брутто – 69100 кг, тара по документу – 22000 кг, нетто – 47100 кг, що менше ваги вказаній в документі на 8900 кг. Також вказано, що навантаження вантажу вище бортів в три штабелі. Дротяні ув’язки не порушені, вільні місця відсутні. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. У технічному стані вагон справний. При повторному перевантаженні вагона вага підтвердилась (а.с. 8-9, 59).

19 вересня 2015 року залізниця повідомила телеграмою станцію відправлення, що при контрольному переважуванні вагону 68213966 відправки 33393505 на документу значиться нетто 56000кг, тара 22000, фактично виявилась вага брутто 69100кг, тара по документу 22000кг, нетто 47100кг, що менше ваги, вказаній в документі на 8900 кг (а.с.60).

Крім того, в комерційному акті є відмітка станції призначення, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04 липня 1996 року №273/96-ВР (далі – Закон №273) законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст.306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №273 нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457 (далі – Статут), передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній – основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.23 Статуту).

Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Частиною першою статті 26 Закону №273 передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, зареєстрований Міністерством юстиції України 08 липня 2002 року №567/6855 затвердженні Правила складання актів (надалі – Правила).

Згідно з п.2 вищевказаних Правил, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Як встановлено судом вище, був складений комерційний акт РА №011397/745 від 19 вересня 2015 року, підставою його складання стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні №68213966, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній №33393505.

Крім того, з вказаного у комерційному акті вбачається, що при перевірці маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, маса тари приймалась за масу, вказану у накладній №33393505 – 22000 кг. Окремо від вантажу вагон №68213966 при складанні станцією комерційного акта не зважувався. Не проводилось його зважування і вантажовідправником і вантажоотримувачем.

Як свідчать матеріали справи, при контрольному зважуванні цього вагону з вантажем станцією використовувалися тензометричні 150-тонні ваги, ВВЕТ-150-ТД.2-ЄП.1-ДП-С, заводський №032, які занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за номером У2270-06, дата прийняття в експлуатацію 26 грудня 2012 року (а.с.10-11).

Згідно з п. 12 технічного паспорту засобу вагоновимірювальної техніки (ЗВВТ) №14 вагонні ваги інтервал між оглядами – перевірками ЗВВТ 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст.13 Статуту, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.

Наказом Міністерства інфраструктури України 31 липня 2012 року №442, зареєстрованому в Мін'юсті України 11 жовтня 2012 року за №30/143-08(39366-07(10/348-06), затверджено Інструкцію про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України (далі – Інструкція), розроблена відповідно до положень Законів України "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про залізничний транспорт".

Вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов’язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи (п.13. Інструкції).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, огляд-перевірка придатності ЗВВТ для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.

Відповідно до п.5.6, 5.7 Інструкції, під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг. Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі.

Згідно з п.3.46, 3.47 Інструкції не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних; не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу II цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.

Позивачем надано копію технічного паспорта, який свідчить про своєчасність проходження огляду-перевірки вагонних ваг, на яких проводилося зважування вагону №68213966 з вантажем (а.с. 10-11, 53-58).

У п.3.2 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею" в редакції роз’яснення президії ВГСУ від 29 вересня 2008 року №04-5/225, роз’яснено, що статтею 34 ГПК передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт.

У п.8 листа ВГСУ від 29 листопада 2007 року №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", зокрема, вказано, що господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, акту загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, іншим нормативно-правовим актам.

Суд дійшов висновку, що складений залізницею комерційний акт РА №011397/745 від 19 вересня 2015 року відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність ДП "Чернігівське лісове господарство".

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем нараховано штраф в сумі 49980,00грн. (9996,00грн.х5).

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, посилаючись на непомірно великий його розмір у порівнянні із вартістю послуг перевезення та ч.1 ст.233 ГК України (а.с. 61-62).

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.233 Господарського кодексу України.

Приписами статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено право суду при прийнятті рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В абзаці 3 п.п.3.17.4 п.п.3.17 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" роз’яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними.

Об’єктивно оцінюючи допущене відповідачем порушення, суд вважає, що заслуговує на увагу те, що відповідачем у накладній було вказано масу вантажу більшу, ніж маса фактично перевозимого вантажу. Тобто, залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу. При цьому, наслідки допущеного відповідачем порушення не завдали залізниці матеріальних збитків.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із фактичних обставин справи, суд вважає правомірним застосування у даному випадку, з ініціативи суду, як виняток, п.3 ст.83 ГПК України, та зменшує розмір штрафу до 10%, тобто до 4998,00грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 4998,00грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п.п.4.3 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року №7 витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" (вул. Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 00993490) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (пр-кт Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49602, код ЄДРПОУ 40081237) 4998,00грн. штрафу 1378,00грн. судового збору.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 27 травня 2016 року.

Суддя В.В. Моцьор