ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.06.09р. | Справа № 33/257-09 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна", м. Київ
до Приватного підприємства "Реарді", м. Дніпропетровськ
про стягнення 15 493 грн. 17 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Ситник М.С., довіреність б/н від 26.05.2009 року
Від відповідача: Бондар К.П., довіреність № 34 від 01.01.2008 року
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Реарді" про стягнення 14 432 грн. 10 коп. –основного боргу з урахуванням індексу інфляції по договору поставки № 042/х від 17.06.2008 року, 943 грн. 18 коп. –пені, 117 грн. 89 коп. –3% річних та витрати по справі.
24.06.2009 року представником позивача надана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 12 837 грн. 42 коп. –основного боргу, 896 грн. 04 коп. –пені, 112 грн. 00 коп. –3% річних, 735 грн. 69 коп. –інфляційних втрат та витрати по справі.
24.06.2009 року представник відповідача надав заяву, в якій визнає позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог повністю та просить розстрочити виконання рішення по справі на 2 календарних місяці рівними частинами.
В судове засідання 24.06.2009 року з’явилися представники сторін. Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував та просив суд розстрочити виконання рішення строком на 2 календарних місяці рівними частинами. Позивач проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення на 2 місяці не заперечує.
У судовому засіданні 24.06.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ :
17.06.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 042/х (далі –Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору кількість, ціна та асортимент товару вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця, яка є невід’ємною частиною даного Договору.
Відповідно до пункту 2.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDU Інкотермс-2000 (доставка без сплати мита) в місце, вказане покупцем.
Відповідно до протоколу розбіжностей № 1 до Договору пункт 2.8. Договору викладено в наступній редакції: „право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що посвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та печаткою покупця”.
Пункт 2.9. Договору відповідно до вищезазначеного протоколу викладено в наступній редакції: „поставка товару вважається завершеною з моменту передачі товару покупцю, що посвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та печаткою покупця та при наявності необхідних, товаросупроводжувальних документів, вказаних в даному Договорі”.
Згідно з пунктами 3.1., 3.5. Договору покупець зобов’язаний провести оплату за отриманий товар на протязі 40 календарних днів з моменту отримання товару покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Позивач, на виконання своїх зобов’язань за Договором, поставив відповідачу товар на загальну суму 17 583 грн. 63 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 21-29).
Відповідач, свої договірні зобов’язання в частині оплати товару, виконав частково, сплативши позивачу 1 885 грн. 20 коп. та повернувши товару на суму 2 861 грн. 01 коп., а всього –4 746 грн. 21 коп.
Тобто, основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 12 837 грн. 42 коп.
28.02.2009 року між позивачем та відповідачем проведено звірку розрахунків, якою відповідачем фактично підтверджено існуючу заборгованість (а.с. 30).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 12 837 грн. 42 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та повністю визнаються відповідачем у своїй заяві від 24.06.2009 року та в судовому засіданні і підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, пеня складає 896 грн. 04 коп. та підлягає до стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати складають 735 грн. 69 коп. та 3% річні –112 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, повністю визнаються відповідачем та підлягають задоволенню в сумі 12 837 грн. 42 коп. –основного боргу по договору поставки № 042/х від 17.06.2008 року, 896 грн. 04 коп. –пені, 112 грн. 00 коп. –3% річних, 735 грн. 69 коп. –інфляційних втрат.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Суд, приймаючи до уваги клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення керуючись ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає право суду у виняткових випадках розстрочити виконання рішення (п.6 ст.83 ГПК), вважає за доцільне задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості в сумі 12 837 грн. 42 коп. –основного боргу, 896 грн. 04 коп. –пені, 112 грн. 00 коп. –3% річних, 735 грн. 69 коп. –інфляційних втрат на два місяці рівними долями по 7 290 грн. 58 коп. щомісячно починаючи з липня 2009 року.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРШИВ:
Позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Реарді" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, 19, код ЄДРПОУ 32702478, МФО 313753, р/р 26000320051101 в ФАБ „Південний” в м. Запоріжжя) на користь структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" –філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" в м. Одеса (65005, м. Одеса, пл. Михайлівська, 1, оф. 5, код ЄДРПОУ 33492263, МФО 328986, р/р 26005001306140 в ЗАТ „ОТП Банк” в м. Одеса) 12 837 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 42 коп. –основного боргу, 896 (вісімсот дев’яносто шість) грн. 04 коп. –пені, 112 (сто дванадцять) грн. 00 коп. –3% річних, 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 69 коп. –інфляційних втрат.
Розстрочити виконання рішення на два календарних місяці рівними частинами:
- липень 2009 року - 7 290 грн. 58 коп.;
- серпень 2009 року - 7 290 грн. 57 коп.
Стягнути з Приватного підприємства „Реарді” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, 19, код ЄДРПОУ 32702478, МФО 313753, р/р 26000320051101 в ФАБ „Південний” в м. Запоріжжя) на користь структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вічунай-Україна” –філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Вічунай-Україна” в м. Одеса (65005, м. Одеса, пл. Михайлівська, 1, оф. 5, код ЄДРПОУ 33492263, МФО 328986, р/р 26005001306140 в ЗАТ „ОТП Банк” в м. Одеса) 145 (сто сорок п’ять) грн. 81 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя І.А.Рудовська
Рішення підписано 31.07.2009 року