ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.05.09р. | Справа № 33/170-09 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об’єднання "Індустріал-Сервіс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 58 098 грн. 46 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Тесленко І.І., довіреність б/н від 05.05.2009 року
Від відповідача: Винокуров В.Ю., довіреність №101 від 07.05.2009 року
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпровід" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об’єднання "Індустріал-Сервіс" про стягнення 41 959 грн. 87 коп. основного боргу по договору поставки № 51 від 17.12.2007 року, 5594 грн. 37 коп. - пені, 1631 грн. 71 коп. –7% річних, 4716 грн. 61 коп. - інфляційних втрат, відсотків за користування чужими грошовими коштами –4195 грн. 90 коп. і витрат по справі.
В судове засідання 13.05.2009 року з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача у відзиві на позов визнав суму основної заборгованості, в іншій частині суму заборгованості просить зменшити посилаючись на економічну кризу 2008 року, в результаті якої відповідач не має фінансової можливості погасити суму заборгованості перед позивачем.
В судовому засіданні 13.05.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ :
17.12.2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 51 (далі –Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується у визначені строки передати у власність покупця продукцію у кількості, комплектності, асортименті по цінах згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору покупець здійснює передоплату на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті Україні на підставі рахунку про передоплату.
Відповідно до пункту 5.2. Договору товар, який постачається передається постачальнику згідно видаткових накладних, в яких вказується найменування поставленої продукції, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена ціна продукції та загальна вартість поставленої продукції. Дата вказана покупцем у видатковій накладній про прийняття продукції, є датою поставки продукції постачальником.
Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань, поставив відповідачу товар на загальну суму 58 816 грн. 23 коп., що підтверджується видатковою накладною № 1087 від 17.09.2008 року, рахунком-фактурою №1087 від 17.09.2008р. та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯОЯ № 122496 від 17.09.2008р. року (а.с. 47-49).
Відповідач, свої зобов’язання в частині оплати товару виконав частково перерахувавши грошові кошти в сумі 7000 грн.00 коп., з яких частково –143 грн. 64 коп. за попередню поставку, здійснену 03.09.2008р. за рахунком №1021 та 19.01.2009р. в сумі 10000 грн. 00 коп.
Таким чином, за видатковою накладною №1087 від 17.09.2008р. не сплачено товар в сумі 41 959 грн. 87 коп.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 41 959 грн. 87 коп. повністю підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем повністю, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості поставленої, але не оплаченої продукції за кожний день прострочення оплати. На підставі даного пункту відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня складає 5 594 грн. 37 коп. та підлягає стягненню.
Пунктом 8.3. договору сторони перебачили, що покупець у разі прострочення виконання грошового зобов’язання виплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 7% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні витрати складають 4716 грн. 61 коп. та 7 % річних - 1631 грн. 71 коп., які підлягають задоволенню.
Відповідно до п.8.4. договору покупець у разі прострочення виконання грошових зобов’язань сплачує постачальнику суму боргу партії продукції, а також 10% від суми вартості товару за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, 10% від суми вартості товару за користування чужими грошовими коштами складає 4195 грн. 90 коп.
З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі –41 959 грн. 87 коп. основного боргу, 5594 грн. 37 коп. - пені, 1631 грн. 71 коп. –7% річних, 4716 грн. 61 коп. - інфляційних втрат, відсотки за користування чужими грошовими коштами –4195 грн. 90 коп.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 258, 267 Цивільного кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого об’єднання "Індустріал-Сервіс" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Мичурина, 9, код ЄДРПОУ 30619540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32, код ЄДРПОУ 31806384) 41 959 грн. (сорок одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 87 коп. - основного боргу, 5 594 грн. (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) 37 коп. –пені, 1631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) грн. 71 коп. –7% річних, 4 716 (чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн. 61 коп., інфляційних втрат, 4 195 грн. (чотири тисячі сто дев’яносто п’ять) 90 коп. - 581 (п’ятсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. – державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя І.А. Рудовська
Рішення підписано 31.07.2009 року