УХВАЛА

іменем України

30 липня 2009 року                                                                  м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Мацунича М.В., при секретарі Рогач І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 16 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тересвянської селищної ради, Тячівської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання незаконними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку, -

в с т а н о в и л а :

    У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тересвянської селищної ради та Тячівської державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2, про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними.

    Вимоги мотивувала тим, що свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 видане сільською радою 28 грудня 1999 року на ім'я її покійних батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є незаконним, оскільки рішення сільської ради про оформлення права власності скасовано.

    Видане на підставі цього правовстановлюючого документа нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я її брата ОСОБА_2 є також незаконне.

    Посилаючись на дані обставини просила постановити рішення, яким визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане на ім'я батьків та свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім'я брата недійсними.

В процесі розгляду справи позивачка розширила позовні вимоги і крім визнання недійсними правовстановлюючих документів на будинок просила ще визнати недійсним договір купівлі продажу будинку укладений 21 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Тячівського районного суду від 16 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

    Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

    Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено належними доказами, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований батьками позивачки та відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама ОСОБА_6. Після смерті батьків в управління спадковим майном вступив відповідач ОСОБА_2, який капітально відремонтував будинок, газифікував його, зробив прибудови, а в 2000-ному році, зі згоди сестри ОСОБА_7, яка померла у 2005 році, юридично оформив спадщину та отримав в нотаріальні конторі свідоцтво про право на спадщину за законом. 21 травня 2007 року ОСОБА_2. розпорядився будинком і продав його ОСОБА_3

    Позивачка по справі ОСОБА_1 будучи спадкоємцем першої черги спадщину за батьками не прийняла і лише в 2007 році звернулася до суду за захистом свого, як на її думку, порушеного права.

    Рішенням Тячівського районного суду від 11 квітня 2007 року їй було відмовлено в продовженні строку на прийняття спадщини за померлою у 1995 році мамою, відмовлено у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого на ім'я ОСОБА_2 в ? частинах та відмовлено у визнанні права власності на ? частину житлового будинку.

    Дане рішення набрало законної сили і відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має силу преюдиції.

    Встановлено, що позивачка після смерті мами ніяких дій спрямованих на прийняття спадщини не вчинила і відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України 1963 року вважається такою, що відмовилася від спадщини.

    Тому слід визнати, що підстав виникнення у позивачки цивільних прав на спадкове майно немає і ці права захисту не підлягають.

    За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позову є правильним.

Суд вірно  встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

     Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 16 березня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак  може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Судді: