СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22.06.2009 Справа № 2-а-8274/08/10/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 20.12.08 по справі № 2-а-8274/08/10/0170
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95013)
про зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2008 року у справі № 2-а-8274/08 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов'язання до нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, задоволені частково.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2008 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Заявник апеляційної скарги вказав, що сплата надбавки була здійсненна у відповідності з діючим законодавством України. Управління Пенсійного фонду України посилається на статті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом. Заявник апеляційної скарги також вказує на відсутність фінансування виплати надбавок у розмірі, що передбачений Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У судове засідання 22 червня 2009 року позивач не з'явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.
У судове засідання 22 червня 2009 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та прирівняна до дітей війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №1/154 від 13.06.1990р. (а.с. 8). Цей факт відповідачем не спростовується.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1V із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком так як має відповідний статус.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20 грудня 2008 року у справі № 2-а-8274/08/10 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2009 р.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська