СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
15.06.2009 Справа № 2-а-1770/08/0170
Попередній № справи 2-а-1770/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач, - ОСОБА_1, військовий квиток НО № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,
представник позивача, ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 25.05.08
представник відповідача, Військового комісаріату Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 20.12.08 по справі № 2-а-1770/08/0170
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493)
про визнання неправомірними дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Кушнова А.О.) від 20 грудня 2008 року у справі № 2-а-1770/08 (№ 2-а-1770/08/0170) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання його визнати позивача учасником бойових дій, було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20 грудня 2008 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам діючого законодавства та нез`ясуванням судом першої інстанції обставин справи. Заявник апеляційної скарги посилається на частину 1 статті 2 та статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції не досліджувалися довідка Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 24 серпня 2006 року та військовий квіток позивача та вважає, що довідка від 13 лютого 2008 року № 4/68609 є лише підтвердженням відомостей, викладених у довідці від 24 серпня 2006 року. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив позовні вимоги та не поновив його порушене право.
У судових засіданнях позивач та його представники підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення ухвалено судом першої інстанції на підставі з'ясування усіх обставин справи та є законним.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, його представників та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Військового комісаріату АР Крим щодо відмови йому у наданні статусу учасника бойових дій відповідно до протоколу № 77 від 31 жовтня 2006 року та просив зобов'язати відповідача визнати його учасником бойових дій, що мали місце на території Чехословаччини у 1968 році.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ із змінами та доповненнями учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний так й у мирний час.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженнях в державах, де в цей час велися бойові дії, і брали участь в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до нього включено Чехо-Словаччину з періодом бойових дій з 20 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року.
Порядок розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій і прийняття відповідних рішень визначений постановою Кабінету Міністрів України № 458 від 26 квітня 1996 року та наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року № 208, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за № 484/509.
Вирішення питань про встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України покладено на відповідні комісії.
З матеріалів справи вбачається, що протокольним рішенням Комісії Військового комісаріату АР Крим від 31 жовтня 2006 року № 77 позивачу було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій, оскільки надані позивачем документи не підтверджували факт особистої участі позивача в бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на території Чехословаччини.
При цьому, Комісія розглядала у сукупності документи, серед яких і довідку Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 24 серпня 2006 року та військовий квіток позивача серії НО № НОМЕР_1.
Однак, військовий квіток не містіть відомостей щодо участі позивача у бойових діях у Чехословаччині. Довідка від 24 серпня 2006 року також не містіть вказаних відомостей. У Довідці від 24 серпня 2006 року вказано лише те, що військова частина 47210 була дислокована у період служби позивача у с. Курживоди - ЧРСР. Також в довідці зазначено, що пільги згідно до постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 08 лютого 1994 року розповсюджуються на особистий склад частин, які знаходилися на території Чехословаччини та приймали участь у подіях 1968 року з 20 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року.
Тобто, а ні відомості військового квитка а ні відомості Довідки від 24 серпня 2006 року не містять відомостей щодо прийняття участі військової частини 47210 у подіях 1968 року з 20 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року.
Такі відомості були зазначені у Довідці Центрального архіву Міністерства оборони Росії від 13 лютого 2008 року за № 4/68609. Однак, ця Довідка не була предметом дослідження Комісії Військового комісаріату АР Крим по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що відмовляючи у наданні позивачу статусу учасника бойових дій протокольним рішенням № 77 від 31 жовтня 2006 року, відповідач діяв у межах повноважень, у спосіб та на підставі законів України.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що Довідка Міністерства оборони Росії від 13 лютого 2008 року № 4/68609 була доведена до відома відповідача у процесі розгляду справи у суді, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був прийняти рішення у поновлення прав позивача, судовою колегією визнаються помилковими. При цьому судова колегія виходить з того, що питання щодо надання особі статусу учасника бойових дій вирішується колегіальним органом - відповідною комісією за власним розсудом і у суду немає повноважень вирішувати такі питання поза розглядом уповноваженого органу.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, адміністративний суд перевіряє на відповідність вказаним критеріям (принципам) саме рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо суб'єкт владних повноважень не розглянув це або інше питання, яке віднесено до його компетенції, та не прийняв відповідне рішення з причини ненадання йому особою відповідних документів та не звернення до нього особи у встановленому порядку, то адміністративний суд не має повноважень приймати рішення замість суб'єкта владних повноважень.
Позивач має право звернутися до Військового комісаріату АР Крим у відповідному порядку та надати на розгляд Комісії документи у повному обсязі, які б свідчили про наявність у нього права на отримання статусу учасника бойових дій. У разі відмови відповідача у наданні статусу учасника бойових дій або не розгляду цього питання у встановлений законом строк, позивач має право звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20 грудня 2008 року у справі № 2-а-1770/08 (№ 2-а-1770/08/0170) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська