Справа № 219/8567/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Брежнева О.А.,

при секретарі - Ранкової О.О.,

за участю прокурора - Аллахвердієва А.О., Сергієнко Д.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бахмут кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050150001473 від 02.05.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городнє Краснокутського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, холостого, не працюючого, раніше судимого: 1\. 28.09.1983 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 140 ч. 2, 145 ч.2, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 2\. 23.11.1987 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 140 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі; 3\. 21.05.1990 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 81 ч.3, 215-3 ч. 1, 42, 26-2 КК України ( в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі; 4/. 26.12.1994 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 81 ч.3 (в редакції 1960 року) КК України до 4 років позбавлення волі; 5\. 12.10.1998 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 196-1 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 6\. 18.09.2001 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 395, 140 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 7/. 18.05.2004 року Богодухівським районним судом Харківської області за ст. 185 ч.3, 69 КК України до 2 років позбавлення волі; 8/. 2004 року ст. 185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 03 років 06 місяців позбавлення волі; 9/. 18.03.2008 року Краснокутським районним судом Харківської області за ст. 186 ч.2, 185 ч.3, 289 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

про вчинення кримінальні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Будучи неодноразово судимим у тому числі за скоєння злочинів проти власності, тривалий час знаходившийся у місцях позбавлення волі ОСОБА_1 на шлях виправлення не став і знову скоїв крадіжки чужого майна, при наступних обставинах.

Так, в період з 25 по 30 березня 2015 року, більш точної дати не встановлено ОСОБА_1 прибув за адресою: АДРЕСА_2. Де діючи навмисно із користі, повторно, проник у вказане житло, з якого таємно викрав алюмінієвий бідон ємністю 40 л 1984 року випуску, вартістю 412,20 грн., яким розпорядився на власний розсуд, спричинивши злочином потерпілій ОСОБА_3 шкоду на вказану суму.

Продовжуючи злочину діяльність ОСОБА_1 з 25 по 30 березня 2015 року у нічний час прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3. Де діючи навмисно, із користі, повторно, у стані алкогольного сп"яніння, таємно зі двору вказаної адреси таємно викрав приставну односекційну драбину, вартістю 254,40 грн., яка належить ОСОБА_4, розпорядившись якою переніс до місця свого проживання.

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел направлений на таємне викрадення майна ОСОБА_4 ОСОБА_1 у той же день у нічний час доби, знову повернувся у двір вказаного домоволодіння, де діючи навмисно, із користі, повторно, з території двору таємно викрав металеві арматури в кількості 20 шт., діаметром 1 см, довжиною 150 см, кожна, вартістю 05,44 грн. за 1 шт. на загальну вартість 108,80 грн. та металевий бак об'ємом 50 літрів вартістю 785 грн.. Спричинивши вказаним злочином ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 1148,20 грн., а викраденими металевими виробами розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи злочину діяльність ОСОБА_1 06 липня 2015 року знаходячись у стані алкогольного сп"яніння о 22-15 годині прибув у двір домоволодіння АДРЕСА_4 де діючи навмисно, із користі, повторно, таємно викрав знаходячийся у дворі велосипед марки "Аіст", вартістю 825 грн., після чого розпорядився викраденим на свій розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 шкоду на вказану суму.

Продовжуючи злочину діяльність ОСОБА_1 06 серпня 2015 року о 15-00 годині прибув на територію домоволодіння ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_5. Якому раніше передав на зберігання власні речі. Виявив, що ОСОБА_6 за місцем свого мешкання відсутній, не маючи від останнього дозволу на відвідування та користування житлом, діючи навмисно, із користі, повторно, через відкриті двері проник у житло останнього, з якого таємно викрав DVD програвач марки Samsung E 360, вартістю 361 грн., з яким зник, та розпорядився на власний розсуд, спричинив потерпілому шкоду на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєні інкримінованих йому крадіжок визнав повністю, пояснив, що у обвинувальному акті всі його дії описані вірно. Просив суд врахувати, що він визнає свою вину у скоєні крадіжок, допомагав слідству і потерпілі не мають до нього претензій, бо шкода їм відшкодована.

Вислухавши думку сторін, про визначення обсягу доказів по справі і встановивши що усі правильно розуміють зміст усіх обставин обвинувачення і немає сумніву у добровільності їх позицій, і їм зрозумілі правила статті 349 КПК України, щодо правил оскарження вироку у апеляційному порядку, суд визнав можливим по обвинуваченню за вказані злочині обмежитися лише допитом обвинуваченого та з'ясуванням даних про особу обвинуваченого.

Аналіз наведених фактичних даних дозволяє суду зробити висновок, що діючи навмисно, з користі, повторно, обвинувачений проник до житла потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6, де таємно викрав їх майно і він винен у скоєні злочину, передбаченому статтею 185 ч. 3 КК України.

Також діючи навмисно, із користі, обвинувачений таємно викрав зі двору домоволодіння майно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і його дії належить кваліфікувати за статтею 185 ч. 2 КК України і визнати його винним у скоєні саме цього злочину, а кваліфікація його дій стороною обвинувачення за ст. 185 ч. 3 КК України є помилковою, оскільки відповідальність за такий злочин настає лише тоді, коли винна особа проникла до житла, іншого приміщення, чи сховища, а як встановлено у суді і згідно описової частини обвинувального акту крадіжка відбулася у дворі житла потерпілих, а таке місце до вищеперелікованих не відноситься, про що для однакового застосування правосуддя вказує і Пленум Верховного суду України №10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності", та вказують правила статті 337 частини 3 КПК України, бо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Крім того, ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що 10 червня 2015 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_1, знаходячись на літній площадці біля магазину №5, який розташований за адресою: вул. Алебастрова, м. Артемівськ, Донецької області, діючи умисно, не маючи передбаченого законом дозволу, з метою незаконного придбання, носіння, зберігання вибухових речовин, всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме: Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року «Положення про дозвільну систему України»; наказу МВС України №622 від 21 серпня 1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, бойових припасів до них і вибухових речовин», прийняв у якості подарунка від невідомого військовослужбовця, з якими розпивав спиртні напої, для подальшого зберігання гранату, тим самим придбавши її, після чого усвідомлюючи її приналежність до вибухових речовин, поклав до кишені своїх спортивних штанів. Після цього, ОСОБА_1 пішов до свого знайомого ОСОБА_6, який мешкає за адресою: АДРЕСА_5, де без відому останнього сховав зазначену гранату в стіні підвального приміщення вказаного домоволодіння, де незаконно зберігав до 28 серпня 2015 року.

28 серпня 2015 року о 18-05 годині при проведенні огляду місця події за участю ОСОБА_6, за місцем його мешкання: по АДРЕСА_5, виявлено та вилучено в присутності двох понятих корпус гранати РГД-5 без запалу, яку ОСОБА_1 сховав у останнього в підвальному приміщенні та переховував там без відома ОСОБА_6

Вилучений 28 серпня 2015 року у підвальному приміщенні домоволодіння АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_1, предмет є корпусом наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5, (1 од.) виготовлений промисловим, заводським способом. Даний корпус споряджений вибуховою речовиною. Конструктивно передбачено спорядження корпусів гранат донного типу вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності - тротилом масою 100-115 г. Даний корпус гранати до категорії бойових припасів не відноситься, а є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду ( розташованого в металевій оболонці). Вилучений корпус гранати РГД-5 без зопалу у ОСОБА_6, яка належить ОСОБА_1, для здійснення вибуху придатна.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч. 1 КК України - незаконне придбання, носіння, зберігання вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений винним себе не визнав та пояснив, що вказаного злочину він не скоював, а оговорив себе у його скоєнні за те, що робітник поліції надасть йому у слідчий ізолятор зимній одяг. Робітник міліції його обманув і він бажає справедливості вирішення цього питання про його не винуватість. Так, на його думку та сторони захисту про це свідчить пояснення допитаних у суді понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтверджують, що після слідчого експерименту, де він показав як проник до домоволодіння ОСОБА_6, його увели, а потім без нього робітники міліції знайшли фрагмент гранати, його привели і договорившись з робітником міліції, він себе оговорив, поясненнями ОСОБА_6, який також підтверджує, що фрагмент гранати знайшли у його (ОСОБА_1.) відсутності. А також тим, що показання ОСОБА_9 і ОСОБА_10 по факту виявлення фрагменту гранати не співпадають.

Сторона обвинувачення наполягала на тому, що вина ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, протоколом проведення слідчого експерименту від 28 серпня 2015 року та протоколом огляду місця події від 28 серпня 2015 року, згідно з якими встановлений факт виявлення гранати. Допитом свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтверджують, що при проведенні слідчого експерименту по крадіжкам у сараї домоволодіння ОСОБА_6 було виявлено корпус гранати і ОСОБА_1 пояснював, що вона належить йому.

Показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив, що він як оперативний робітник розшуку при проведенні слідчого експерименту по крадіжці майна з домоволодіння ОСОБА_6, яке відбувалося за участю ОСОБА_1, виявив у сараї фрагмент гранати.

Показаннями свідка ОСОБА_9 пояснивши, що вона як слідчий при розслідуванні кримінального провадження за підозрою ОСОБА_1 при проведенні слідчого експерименту про обставини крадіжки з будинку ОСОБА_6 у сараї виявила фрагмент гранати. Показаннями свідка ОСОБА_11, який пояснив, що він як слідчий прибув на виклик робітників міліції на адресу, де проживає потерпілий ОСОБА_6, де робітники міліції у ході яких-то слідчих дій виявили фрагмент гранати. Далі він розслідував дану справу. винним у вказаному злочині є ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, яке він розслідував.

Висновком судово-балістичної експертизи, згідно з яким, що представлений на експертизу фрагмент гранати вилучений у сараї домоволодіння ОСОБА_6 є корпусом наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 (1од.), виготовлений промисловим (заводським) способом. Даний корпус споряджено вибуховою речовиною. Конструктивно передбачено спорядження корпусів гранат даного типу вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності - тротилом масою 100-115 г. Даний корпус гранати до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Вибухова речовина групи бризантних, що знаходиться в наданому на експертизу корпусі гранати РГД-5 (1од.), до вибуху придатна.

При проведенні судового слідства допитаний свідок сторони обвинувачення ОСОБА_6 пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_1 таємно викрав із його житла DVD програвач марки Samsung E 360. З цього приводу слідчим проводився слідчий експеримент у його житлі, в ході якого ОСОБА_1 визнав себе винним і показав як він вкрав його DVD програвач марки Samsung E 360. Потім ОСОБА_1 увели до автомобілю, а хтось з робітників міліції виявив у його сараї, яким він не користується фрагмент гранати, і потім ОСОБА_1 визнавав себе винним у тому, що це він придбав цей фрагмент гранати та зберігав його у сараї.

Дозвіл на проведення слідчих дій у його житлі робітникам міліції він надав особисто. Про обшук сараю його ніхто не питав і він дозволу не надавав.

Допитана у якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_7 пояснила, що вона була присутня у якості понятої при слідчому експерименті, де ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_6 та понятої ОСОБА_8 пояснював як він вкрав DVD програвач марки Samsung E 360 із житла ОСОБА_6. Після чого, ОСОБА_1 кудись вивели і одразу виявили робітники міліції фрагмент гранати у сараї, через деякий час ОСОБА_1 повернули і він зізнався, що цей фрагмент гранати він придбав і зберігав біля півтора місяця у сараї ОСОБА_6

Допитана у якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_8 пояснила, що її запросили у якості понятої і вона була присутня при проведені якоїсь слідчої дії, разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ОСОБА_1. показував як він скоював крадіжку із жила ОСОБА_6, особо уважно вона за слідчою дією не слідкувала, Після того як скінчився слідчий експеримент вона пішла, а потім їх усіх попросили повернутися так як робітники міліції знайшли фрагмент гранати у сараї ОСОБА_6 Цей фрагмент гранати упакували. Вона не чула щоб ОСОБА_1 визнавав факт що ця граната належить йому.

Допитаний у якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_10 пояснив, що він за наказом начальника Артемівського МВ прибув зі слідчою групою для проведення слідчого експерименту за фактом крадіжки ОСОБА_1 майна з житла ОСОБА_6 У склад слідчої групи він не входив, а за наказом начальника міліції був повинен надавати допомогу слідчому в частині забезпечення понятих та транспортування. При проведенні слідчого експерименту коли підозрюваний ОСОБА_1 вказував як він скоював крадіжку з житла ОСОБА_6, він у сараї домоволодіння ОСОБА_6 знайшов фрагмент гранати і ОСОБА_1 зізнався, що цей фрагмент гранати він придбав і зберігав у сараї ОСОБА_6 Чому він не будучи у складі слідчої групи та не маючи доручень слідчого і постанови слідчого судді став проводити огляд сараю виразно пояснити суду не зміг. Також свідок пояснив, що ніяких незаконних угод про визнання ОСОБА_1 вини у придбанні та зберіганні фрагменту гранати він не укладав.

Допитана у якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_9 суду пояснила, що вона проводила слідство по кримінальному провадженню за підозрою ОСОБА_1 у скоєні крадіжок і проводила слідчий експеримент, у ході якого вона за письмовим дозволом ОСОБА_6 на огляд житла встановлювала обставини скоєння крадіжки з проникненням до житла ОСОБА_1 Потім вона у підвальному приміщенні розташованому біля житла окремою постройкою від житла ОСОБА_6 знайшла фрагмент гранати. З цього приводу нею була викликана інша слідча група. До слідчого судді з питань виявлення гранати вона за правилами статті 233 КПК України не зверталась. Після виявлення фрагменту гранати ОСОБА_1 пояснював, що воно належить йому, після чого вона поклала цей фрагмент гранати назад до сараю і його описала інша слідча група. На запитання суду чому вона без дозволу власника домоволодіння опинилася у вказаному сараї, коли слідчий експеримент був направлений лише на відображення події проникнення у житло. Остання пояснити не змогла. Також свідок не змогла пояснити чому обшукавши сарай і виявивши фрагмент гранати не були виконанні вимоги статті 233 КПК України і вона як слідчий і прокурор не звернулися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, щоб останній перевірив наявність підстав і такі докази можливо було використовувати при кримінальному судочинстві.

Допитаний у якості свідка сторони обвинувачення ОСОБА_11 суду пояснив, що він на підставі повідомлення робітників міліції про виявлення фрагменту гранати у чергову частину міліції прибув на адресу АДРЕСА_5. Де за згодою власника домоволодіння ОСОБА_6 протоколом огляду описав і виявив фрагмент гранати, який знаходився у підвалі. Громадянин ОСОБА_1 пояснював, що цей фрагмент гранати він незаконно придбав та зберігав у сараї ОСОБА_6 і це у подальшому підтвердило проведене ним слідство. Про обставини виявлення фрагменту гранати він не допитував ні слідчого Куюжуклу О.П., ні ОСОБА_10 Сам ОСОБА_1 у ході усього слідства визнавав себе винним у незаконному придбанні та зберіганні фрагменту гранати, який містить вибухову речовину.

Вивченням письмового доказу сторони обвинувачення - протоколу проведення слідчого експерименту від 28 серпня 2015 року складеного слідчим Куюжуклу О.П. та додатками до нього встановлено, що вказана слідча дія проводилася у житлі ОСОБА_6 за участю останнього та двох понятих. Робітник міліції ОСОБА_10 до протоколу як учасник слідчої дії не внесений. Метою вказаної слідчої дії була перевірка і уточнення показань ОСОБА_1 відносно скоєння крадіжки. На проникнення у житло для проведення вказаної слідчої дії була отримана письмова згода ОСОБА_6, в якій останній конкретно виражає своє волевиявлення на проникнення тільки до житла, а фрагмент гранати виявлений у підвалі розташованому у дворі і згоди на це згідно показань як свідка ОСОБА_6 робітникам міліції не надавав.

Вивченням письмового доказу сторони обвинувачення - протоколу огляду місця події від 28 серпня 2015 року, складений слідчим Порошистим О.Ю. встановлено, що він проводився з метою виявлення фрагменту гранати, яку добровільно видав ОСОБА_6 - власник домоволодіння. Пояснюючи, що цей фрагмент гранати належить ОСОБА_1, про що останній зізнався при проведенні у цей день слідчого експерименту. Робітник міліції ОСОБА_10 у протокол як учасник слідчих дій не внесений і дії по виявленню фрагменту гранати про які він пояснював суду у протоколі не зафіксовані.

Аналізуючи дослідженні судом вищенаведені фактичні дані, суд з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_1, про непричетність до скоєння цього злочину приходить до висновку, що сторона обвинувачення не виконала свій обов"язок і в порушення вимог статей 91-94 КПК України не довела факт винуватості обвинуваченого, форму вини, мотиви і мету вчинення кримінального правопорушення, а вищевикладені дані судового слідства відповідно до вимог статей 86 ч. 2, 87, 89, 17, 240, 94, 233 КПК України та застосування аналогії зі статтею 235 КПК України зобов'язує суд зробити висновок про те, що надані стороною обвинувачення докази не узгоджуються між собою в частині показань робітників міліції ОСОБА_9 і ОСОБА_10, та протоколів слідчих дій з питань виявлення фрагменту гранати, а надані письмові докази (протоколи огляду місця події (за ст. 263 ч.1 КК України) та слідчого експерименту по крадіжці) є недопустимими, оскільки отриманні внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України і іншими законодавчими актами України, бо проводячи слідчий експеримент, ціллю якого мала бути перевірка тільки показань ОСОБА_1 стосовно скоєння крадіжки, робітники міліції не маючи дозволу власника домоволодіння і ухвали слідчого судді з цього приводу безпідставно провели обшук підвалу не повідомляючи після цього за правилами статті 233 КПК України слідчого суддю, знайшли фрагмент гранати у відсутності ОСОБА_1, тобто здійснили їх без попереднього дозволу суду і з порушенням їх суттєвих умов, і вони за правилами статті 87 КПК України у своїй сукупності не можуть бути покладені у обвинувальний вирок,повинні бути визнанні судом недопустимими і повинні трактуватися на підставі ст. 17 КПК України та 62 Конституції України як презумпція невинуватості на користь позиції обвинуваченого.

При вказаних обставинах, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України належить оправдати, бо стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено саме ОСОБА_1

Вирішуючи питання про призначення покарання за ст. 185 ч. 2 та ст. 185 ч.3 КК України щодо обвинуваченого суд приймає до уваги цілі покарання, тяжкість, спосіб та наслідки скоєння злочинів. В якості обставин, що пом"якшують відповідальність суд враховує щире каяття обвинуваченого, його допомогу досудовому слідству.

В якості обставин, що обтяжують відповідальність суд враховує рецидив скоєння злочину, скоєння крадіжок майна у потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння.

Також вивчивши особу винного, суд враховує, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, тривалий час знаходився в місцях позбавлення волі, але на шлях виправлення не встав, і знову скоїв крадіжки чужого майна, після останнього звільнення більше двох років обвинувачений вів нормальний образ життя, працював, враховує думку потерпілого ОСОБА_6 про не призначення обвинуваченому суворого покарання, враховує, що більшості потерпілим відшкодована завдана злочинами шкода, і вважає можливим призначити йому не сурове, але пов"язане з позбавленням волі покарання, відповідно до санкцій статей 185 ч.2, 185 ч.3 КК України, за сукупністю злочинів, бо покарання не пов"язане з позбавленням волі не буде відповідати тяжкості скоєних злочинів та особі обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, за скоєння якого призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) роки 06 (шести) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченому ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, за скоєння якого призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 01 (одного) місяця позбавлення волі.

У відповідності до вимог частини 1 статті 70 КПК за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років 01 (одного) місяця позбавлення волі.

ОСОБА_1 за ст. 263 ч.1 КК України виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.

Обраний у відношенні ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Артемівському УВП Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області (№6) залишити до вступу вироку у законну силу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 10 серпня 2015 року, і відповідно до правил статті 72 ч. 5 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_1 у строк покарання, строк його попереднього ув'язнення з 10 серпня 2015 року по 26 травня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув"язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинувачену та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: