Справа №22-1491/2008 рік Головуючий у 1 інстанції Дзюба Н.О.
Категорія 23 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н.С.
суддів Маширо О.П., Ігнатової Л.Є.
при секретарі Бєжині В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції відкритого акціонерного товариства „Облдоррембуд" на рішення Ктстянтинівського міськрайонного суду від 21 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ „Облдоррембуд", ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернулось акціонерне товариство з апеляційною скаргою на рішення суду, яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та з ВАТ „Облдоррембуд" на його користь було стягнуто 51 475 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, моральну шкоду у сумі 5 000 грн., а усього: 56 475 грн.
ОСОБА_2. у задоволенні позовних вимог судом відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що 7 листопада 2004 року з вини відповідача ОСОБА_3 у Костянтинівському районі сталась дорожньо-транспортна подія, внаслідок чого був пошкоджений мікроавтобус „Газель", який належить позивачеві ОСОБА_1. Керував автомобілем водій ОСОБА_4.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду від 19 березня 2007 року кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за цим фактом ДТП була закрита, ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.
Оскільки власником джерела підвищеної безпеки є ВАТ „Облдоррембуд", суд стягнув з товариства на користь ОСОБА_1 завдану йому матеріальну шкоду, встановлену висновком спеціаліста-автотоварознавця у сумі 51 475 грн., та моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
Суд відмовив позивачеві ОСОБА_2, який, будучи приватним підприємцем, за дорученням експлуатував мікроавтобус „Газель", у стягненні упущеної вигоди, оскільки той не надав до суду відповідних доказів на обгрунтування своїх вимог.
В апеляційній скарзі товариство просить змінити рішення суду в частині розміру матеріального і морального відшкодування та врахувати, що висновком експерта Донецького НДІ судових експертиз розмір спричиненої матеріальної шкоди був встановлений у розмірі 22 493 грн., що значно нижче, ніж розмір шкоди, встановлений спеціалістом-автотоварознавцем та стягнутий судом. Заявлене представником товариства клопотання про проведення повторної експертизи з метою усунення цього протиріччя було безпідставно відхилене судом.
Крім того, є завеликим розмір стягнутої моральної шкоди, яка була встановлена без урахування принципів розумності та справедливості.
Суд першої інстанції також не врахував, що ОСОБА_3 заволодів транспортним засобом, на якому потім скоїв наїзд, неправомірно, оскільки він без дозволу взяв автомобіль у вихідний день в автогаражі підприємства та використовував його на власний розсуд.
Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання підприємства про передачу їм пошкоджених автозапчастин, мотивуючи тим, що вони не мають ніякої цінності. Проте автомобіль позивачем був нібито зданий на металобрухт, за що той отримав певні кошти, тому пошкоджені запчастини також мали якусь цінність.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, рішення суду в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що 7 листопада 2004 року з вини відповідача ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої був пошкоджений мікроавтобус позивача ОСОБА_1 „Газель-Рута" державний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4.
ОСОБА_3 керував автомобілем ІЖ 21251 державний номер НОМЕР_2, який належить ВАТ „Облдоррембуд". Цей автомобіль наказом по підприємству від 1 липня 2004 року був закріплений за ОСОБА_3, який на той час працював заступником начальника Дружківського управління по ремонту, будівництву доріг та виробництву залізобетону, яке є структурним підрозділом ВАТ „Облдоррембуд". Місцем стоянки цього автомобіля був визначений автогараж цього управління (т. 2 а.с.63).
Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників ВАТ „Облдоррембуд" вихідними днями були встановлені субота та неділя.
ДТП сталась у суботу, 7 листопада 2004 року, коли ОСОБА_3 самовільно взяв закріплений за ним автомобіль для приватної поїздки.
Наказом по підприємству від 18 листопада 2004 року № 14 ОСОБА_3. за самовільне використання службового автотранспорту у вихідний день та вчинення ДТП була оголошена догана (т.2 а.с.62).
На думку апеляційного суду самовільне, без дозволу використання ОСОБА_3 службового автотранспорту у вихідний день у власних цілях є неправомірним заволодінням транспортним засобом. Разом з тим, такому заволодінню автомобілем сприяла недбалість власника автотранспорту, який не забезпечив надійне зберігання автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_3 мав змогу взяти його без дозволу для здійснення приватної поїздки.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом ... сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання ... відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Апеляційний суд вважає, що вину ОСОБА_3, який неправомірно заволодів автомобілем та вчинив на ньому ДТП, та вину підприємства, яке своєю недбалістю у зберіганні автотранспортного засобу сприяло такому заволодінню, слід визначити у рівних частках - по 50%.
Не погодившись з розміром відшкодованої матеріальної шкоди, підприємство посилалось на висновок експертизи, проведеної експертом Донецького НДІ судових експертиз 3 листопада 2005 року, з якої вбачається, що вартість нормо часу ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля „Рута" слід визначати як для легкових автомобілів та мікроавтобусів, оскільки хоча цей мікроавтобус і перевищує на 31 кг дозвільну масу для такого виду автомобілів, однак автомобіль „Рута-16 СПГ" відноситься до сімейства автомобілів „Газель" і зібраний з комплектуючих ГАЗ 3221, тому логічно було б застосовувати вартість нормочасу ремонтних робіт для мікроавтобусів „Рута", як і для мікроавтобусів „Газель" у розмірі 40,7 грн., а не як для вантажних автомобілів та автобусів у розмірі 133,9 грн.
Цей довід експерт ОСОБА_5. підтвердив і у засіданні апеляційного суду та пояснив, що чіткого розмежування вартості нормочасу при проведенні ремонтних робіт у тій ситуації, що склалась, не існує, однак експерти виходять з того, що мікроавтобус „Газель" і мікроавтобус „Газель - Рута" є різновидами легкових автомобілів, зібраних з комплектуючих ГАЗ 3221, хоча вага „Рути" і перевищує „Газель" на 31 кг. Оскільки ці мікроавтобуси є однорідними легковими автомобілями, при розрахунках відновлювального ремонту слід виходити з нормочасу у 40,7 грн. - як для легкових автомобілів.
На думку апеляційного суду такий довід є переконливим, відповідає фактичним обставинам справи, тому вартість спричиненої позивачеві матеріальної шкоди слід стягнути у розмірі 22 493 грн. 09 коп. згідно з висновком автотоварознавчої експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз З листопада 2005 року (а.с.67-71).
Відмовляючи відповідачеві у поверненні пошкоджених запасних частин, суд посилався на те, що ті запчастини не можуть бути використані за призначенням, підлягають заміні, тому не мають певної цінності. Крім того, пошкоджений автомобіль був зданий на металобрухт.
У зв"язку з цим заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що, оскільки автомобіль був зданий на металобрухт, позивач одержав за нього певні кошти, тому навіть пошкоджені запчастини мали певну цінність.
Крім того, суд першої інстанції не врахував роз"яснення, дані Пленумом Верховного Суду України у п.9 Постанови „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 зі змінами та доповненнями, згідно з якими, постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Позивач ОСОБА_1 не надав до суду ніяких доказів на підтвердження того, що він дійсно здав пошкоджений автомобіль на металобрухт, а з листа Краматорського відділення PEP при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області позивач 12 листопада 2005 року зняв свій пошкоджений автомобіль для реалізації.
В апеляційному суді ОСОБА_1 відмовився надати будь-які докази на підтвердження того, за яку ціну був реалізований його автомобіль або зданий на металобрухт, пояснивши, що це його автомобіль і він сам вирішує ці питання.
Згідно з висновками експертиз пошкоджений автомобіль підлягав ремонту, тому, стягуючи на користь позивача матеріальну шкоду, апеляційний суд вважає необхідним зобов"язати його передати власнику джерела підвищеної небезпеки ті запчастини пошкодженого автомобіля, які експерти призначили до заміни, а саме: раму, капот, панель рамки радіатора, решітку облицювання, радіатор мідний, бампер передній у зборі, фару передню у зборі, бризговик переднього крила правий, крило переднє праве, двері передні праві, двері передні ліві, двері бокові пасажирські, радіатор, вентилятор, кожух вентилятора (дифузор), АКБ, ресору передню ліву, кронштейн ресори передньої правої, амортизатор у зборі, облицювання стелі переднє, дзеркало заднього виду зовнішнє праве, вал карданний рульового управління (а.с.71).
Стосовно відшкодованої моральної шкоди апеляційний суд вважає, що розмір цього відшкодування, встановлений судом першої інстанції, відповідає ступеню моральних страждань позивача у зв"язку з пошкодженням його автомобіля та враховує принципи розумності і справедливості, тому цей розмір моральної шкоди слід залишити, однак стягнути його з відповідачів з урахуванням розміру їх вини.
Оскільки позивач наполягає на відшкодуванні спричиненої йому шкоди тільки з ВАТ „Облдоррембуд", а не з обох відповідачів, апеляційний суд вважає, що з урахуванням вини товариства у розмірі 50% з цього відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1/2 частину спричиненої матеріальної шкоди у сумі 11 246 грн. 55 коп. (22 493, 09 грн. : 2 = 11 246,55 грн.) та 1/2 частину моральної шкоди у сумі 2 500 грн. ( 5 000 грн. : 2 = 2 500 грн.), а усього: 13 746 грн. 55 коп.
Крім того, згідно з вимогами ч.3 ст. 88 ЦПК України з ВАТ „Облдоррембуд" в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 112 грн. 46 коп. та 8 грн. 50 коп., а усього: 120 грн. 96 коп.
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Облдоррембуд" задовольнити частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 21 грудня 2007 року скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ВАТ „Облдоррембуд" на користь ОСОБА_1. 51 475 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з ВАТ „Облдоррембуд" на користь ОСОБА_1 11 246 грн. 55 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у сумі 2 500 грн., а усього: 13 746 грн. 55 коп.
Стягнути з ВАТ „Облдоррембуд" на користь ОСОБА_1 120 грн. 96 коп. у відшкодування судових витрат.
ОСОБА_1- після відшкодування йому шкоди - передати ВАТ „Облдоррембуд" такі пошкоджені запасні частині та деталі автомобіля „Газель-Рута": раму, капот, панель рамки радіатора, решітку облицювання, радіатор мідний, бампер передній у зборі, фару передню у зборі, бризговик переднього крила правий, крило переднє праве, двері передні праві, двері передні ліві, двері бокові пасажирські, вентилятор, кожух вентилятора (дифузор), АКБ, ресору передню ліву, кронштейн ресори передньої правої, амортизатор у зборі, облицювання стелі переднє, дзеркало заднього виду зовнішнє праве, вал карданний рульового управління.
В іншій частині рішення Костянтинівського районного суду від 21 грудня 2007 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.