Справа № 369/4049/14-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.

Провадження № 22-ц/780/1117/16 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.

Категорія 26 25.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого: Голуб С.А.

суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.

при секретарі: Дрозд Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором № 381/П/РП/2007-840 від 19.10.2007 року станом на 28.03.2014 року у сумі 201 219,94 доларів США та 253 977,85 гривень та судові витрати у сумі 3 654,0 гривень.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області 03 грудня 2015 року позов задоволено .

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що розрахунок заборгованості наданий позивачем є неправильним, наводить свої розрахунки заборгованості і ставить в апеляційній скарзі ряд питань, які, має з»ясувати суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 60,61 ЦПК України, а саме чи відповідає вимогам чинних нормативних актів документальне оформлення операції ПАТ КБ «Надра» з надання кредиту щодо повноти та нарахування, сплати відсотків за користування кредитом, чи відповідає визначений банком ануїтентний платіж в сумі 1423 долари США базовим умовам кредитування при відсотковій ставці визначеній в розмірі 13,29%, чи мало відділення ПАТ КБ «Надра» достатньо коштів 19.10.2007 р. для видачі кредиту відповідачу готівкою та інші питання.

Також наголошує на тому, що суд не дав оцінки тим обставинам, що порука ОСОБА_4 припинена в силу вимог ст. 559 ЦК України.

Вважає неправильним рішення суду в частині стягнення заборгованості у грошовій одиниці доларах США.

Також наголошує на тому, що копії документів, які містяться в матеріалах справи, належним чином не посвідчені суддею.

Крім того, оскаржує рішення суду в частині солідарного стягнення судових витрат, наголошуючи на тому? що солідарне стягнення судових витрат не ґрунтується на вимогах закону.

Просить рішення суду скасувати в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 201 219,94 грн. змінити, стягнувши з останнього заборгованість у розмірі 200 013 доларів США, що за курсом НБУ на 28.03.2014 року (день звернення з позовом) становило 2 170 141 грн., 253 977,85 грн. та судові витрати у розмірі 3654 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.10.2007 року між ВАТ Комерційний Банк «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 381/П/РП/2007-840 на суму 118 248,29 доларів США строком на 240 місяців із сплатою 13,29 % на місяць. Відповідач зобов'язався здійснювати погашення отриманого кредиту та сплачувати проценти за їх користування відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п. п. 1.1 договору банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 118 248,29 доларів США, тим самим банк виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором повністю.

Відповідач ОСОБА_2 не виконує умови договору і своєчасно не повертає банку кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами. Станом на 28.03.2014 року за ОСОБА_2 наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 224 627,60 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 28.03.2014 року 10,8502 за 1 долар США становить 2 437 254,44 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 116 277,49 доларів США (еквівалент 1 261 634,02 грн.); заборгованість по сплаті відсотків - 84 942,45 доларів СГА (еквівалент 921 642,57 грн.); пеня за прострочення сплати кредиту - 11 582,84 доларів США (еквівалент 125 676,09 грн.); штраф за порушення умов кредитного договору - 11 824,83 доларів США (еквівалент 128 301,76 грн.); загальна сума заборгованості за кредитним договором № 381/П/РП/2007-840 від 19.10.2007 року станом на 28.03.2014 року складає 201 219,94 доларів США та 253 977,85 гривень.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладений договір поруки від 19 жовтня 2007 року, однак відповідач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 19 жовтня 2007 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання відповідати за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору № 381/П/РП/2007-840 від 19.10.2007 року у повному обсязі, а саме повернути до 18 жовтня 2027 року кредит у сумі 118 248,29 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 13,29 % річних; сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі; згідно п. 1.2 договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Наведені обставини підтверджуються копіями кредитного договору № 381/П/РП/2007-840 від 19.10.2007 року; договору поруки, копіями паспортів відповідачів, розрахунком заборгованості, іншими матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору, а тому відповідно до п. 4 договору, банк має право вимагати дострокового повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору.

Щодо поручителя ОСОБА_4 суд, стягуючи з нього солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, виходив з того, що він поручився за виконання боржником договору. Відхиляючи доводи ОСОБА_4 щодо того, що він не підписував договір поруки, суд наголосив на тому, що договір є дійсним, позов про визнання його недійсним ОСОБА_4 до суду не подавав, отже має виконувати умови цього договору.

Судова колегія не у повному обсязі погоджується із таким висновком суду виходячи із наступного.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі ж порушення зобов'язання, відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно послався на умови кредитного договору, укладеного між сторонами і на норми Цивільного кодексу України.

Судова колегія не може погодитись із доводами апеляційної скарги у тій частині, що суд безпідставно прийняв до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні брали участь ОСОБА_4 та два представники відповідача ОСОБА_2 Жодних зауважень щодо розміру заборгованості вони суду не надавали, не наводили свої розрахунки і не просили призначити експертизу.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунків заборгованості, а також обов»язку суду апеляційної інстанції з»ясовувати низку питань, які не ставились відповідачами в суді першої інстанції, не ґрунтуються на вимогах ст..303 ЦПК України.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про відсутність засвідчувальних підписів судді на копіях документів, які містяться в матеріалах справи. Відповідність копій документів оригіналам сторонами не ставилась під сумнів.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом в доларах США, судова колегія з ними не може погодитись з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частина 2 статті 192 ЦК України передбачає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зважаючи на положення статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Відповідно до правил частин 1, 2 статті 5, частини 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно з пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи викладене, у випадку, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит в іноземній валюті, він зобов'язаний на вимогу кредитодавця повернути його в одержаній позичальником сумі та валюті.

Встановивши, що кредит відповідачем ОСОБА_2 був отриманий в іноземній валюті , суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей 213, 214 ЦПК України, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення кредитної заборгованості в валюті кредитування, а саме доларах США, належним чином з'ясувавши питання про наявність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому законом порядку, а також звернув увагу на те, що валютою зобов'язання сторонами визначено долари США та розрахунки за цим договором здійснювалися в іноземній валюті.

Щодо задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з боржника разом із поручителем ОСОБА_4, судова колегія не погоджується із судом першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до п. 5.3 Договору поруки від 19.10.2007 р., дія цього Договору закінчується належним виконанням Позичальником взятих на себе зобов»язань за кредитним договором чи виконанням Поручителем своїх зобовязань, згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови п. 5.3 договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості порушення умов виконання основного зобов'язання за кредитним договором,зокрема п.3.3.1.. в частині сплати щомісячного основного платежу в сумі 1423 долари США відбулось 03.10.2008 року.(а.с.9)

Проте позивачем протягом шести місяців з дня порушеного основного зобов'язання, тобто до 30.05.2009 року, не пред'явлено вимогу до суду за захистом порушеного права, в тому числі докази поштового відправлення вимоги на адресу поручителя, що перечить п.2.4. Договору поруки від 19 жовтня 2007 року.

Звернення до суду після спливу передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку, є підставою для відмови в позові у зв»язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя. Така правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду України: №6-53цс-14 від 17 вересня 2014 року , № 6-170цс 13 від 17 вересня 2014 року, які відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 303.307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, рахунок 29094292108077, МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитним договором № 381/П/РП/2007-840 від 19.10.2007 року станом на 28.03.2014 року у розмірі 201 219,94 доларів США та 253 977,85 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, рахунок 29094292108077, МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456) судові витрати у сумі 3 654,0 гривень.

В задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 кредитної заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: