Справа № 2-329/09

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 29 травня 2009 року                                     Рівненський районний суд Рівненської області в особі:  

      судді Красовського О.  

     при секретарі Бартош О.  

з участю представника сторони – ОСОБА_1  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне (заочний розгляд) цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, -  

 в с т а н о в и в :

 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є спадкоємцем майна після смерті свого батька, який помер в травні 2008 року. Крім нього є й інші спадкоємці, в тому числі і відповідачі. Зважаючи на поведінку відповідачів, які ухилялися від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік та тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, позивач просить суд постановити рішення, яким усунути відповідачів від права на спадкування.  

 В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив про обставини, описані вище. Додав, що з метою догляду за батьком позивач переїхав жити до села, а в період знаходження батька в лікарні постійно за ним доглядав.  

 Відповідачі в судове засідання не з’явилися. Про дату та час судового засідання були неодноразово повідомлені.  

 Суд вважає, що справу можливо розглянути за відсутності відповідачів, на підставі наданих позивачем доказів.  

 Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.  

 Як встановлено в судовому засіданні, 03 травня 2008 року помер батько позивача – ОСОБА_6. Спадкове майно, на яке відкрилася спадщина, складається з права приватної власності на земельну ділянку площею 0,21 га, яка знаходиться в с. Городище Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Право власності на дану земельну ділянку підтверджується державним актом від 05 квітня 1999 р. серії РВ № 005087.  

 Спадкоємцями першої черги є: ОСОБА_2 - син померлого, ОСОБА_7 - донька померлого, ОСОБА_8 - донька померлого.

 26 січня 1999 року спадкодавець склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів в рівних частках наступним спадкоємцям: ОСОБА_9 (внучці спадкодавця), ОСОБА_8 (дочці спадкодавця), ОСОБА_10 (внучці спадкодавця), ОСОБА_11 (внучці спадкодавця), ОСОБА_12 (внуку спадкодавця). Даний заповіт посвідчений ОСОБА_13, державним нотаріусом першої Рівненської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-20.

 18 лютого 2002 року спадкодавець склав інший заповіт на ім'я позивача ОСОБА_2, згідно якого заповів йому житловий будинок № 2, який знаходиться в с. Кругле Рівненського району Рівненської області по вул. Городищенській, 2. Даний заповіт посвідчений ОСОБА_14, секретарем Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

 19 червня 2002 року вищевказаний будинок був подарований позивачеві, що підтверджується договором дарування, посвідченого ОСОБА_15, приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі № 2793.

 Останній десять років позивач постійно спілкувався з батьком, надавав йому допомогу по господарству, купував продукти, ліки. Батько позивача останній рік життя хворів, тому позивач вимушений був переїхати до нього та надавати відповідну допомогу, піклуватися про батька, провідувати в лікарні, купувати медикаменти за власні кошти, матеріально допомагати. З квітня місяця 2008 року по травень 2008 року батько позивача перебував на стаціонарному лікування в Рівненській ЦРЛ (смт. Клевань Рівненського району Рівненської області), де й помер. В період знаходження батька в лікарні позивач оплачував його лікування, постійно провідував його. Крім того, поніс всі витрати по похованню батька.  

 Сестра позивача ОСОБА_5 та її доньки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 останні 10 років з батьком позивача не спілкувалися знаючи про те, що ОСОБА_6 хворів і потребував лікування; матеріально не допомагали, в лікарні його не провідували, до дому не приходили, нічим і ніяк не допомагали, виявляли байдужість по відношенню до ОСОБА_6  

 Сестра позивача та її доньки не прийшли на похорони рідної людини, що свідчить про їх черствість та байдуже ставлення до батька та дідуся. Проте заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини подали вчасно.  

 Вищевказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17  

 Друга сестра позивача ОСОБА_8 та її донька ОСОБА_9 до смерті батька та дідуся спілкувалися з ним, провідували його в лікарні, але матеріальних витрат з його утримання та лікування не несли. Зважаючи на це, відповідно до ст. 1273 ЦК України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовилися від прийняття спадщини на користь спадкоємця за заповітом, сина позивача ОСОБА_12.

 Певною особливістю спадкування за заповітом є положення про те, що заповідач сам особисто визначає своїх правонаступників і майбутні їхні права щодо розпорядження визначеною частиною спадщини.

 Законодавець у Цивільному кодексі, розташовуючи норми, що регулюють спадкування за заповітом першими серед видів спадкування, тим самим констатував пріоритет, який надається ним цьому виду спадкування за ст. 1217 ЦК України. Але виходячи із аналізу цих норм вважати волю спадкодавця вищою ніж закон немає підстав, оскільки воля спадкодавця буде дійсною доти, доки вона не суперечитиме закону. Це положення можна визначити як основний принцип спадкування за заповітом.

 Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  

 Згідно ч. 6 ст. 1224 ЦК України, положення цієї статті (щодо усунення від права на спадкування) поширюється на всіх спадкоємців.  

 Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, зважаючи на положення ч.5 та ч.6 ст. 1224 ЦК України суд вважає, що позов є доведеним та обгрунтованим.  

 Відповідно до статті 88 ЦПК України, з відповідачів повинні бути стягнуті судові витрати на користь позивача.  

 Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218, 225, 226 ЦПК України, суд, -

 в и р і ш и в :

 Позов задоволити.  

 ОСОБА_3, (08.10.1978 р.н.), ОСОБА_4 (12.11.1985 р.н.),  ОСОБА_5 (01.04.1957 р.н.) усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер 03 травня 2008 року.  

 Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, солідарно, на користь ОСОБА_2 – 274 грн. – судові витрати.  

 Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.  

 Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

 Повний текст рішення суду виготовлений 04 червня 2009 року.  

  СУДДЯ:                                         О.КРАСОВСЬКИЙ