Справа № 2-2732/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14 » грудня 2010 р. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді - Тарасенко О.В.

при секретарі - Махоні Н.Ю.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2010 року представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “ПівнГЗК” про стягнення моральної шкоди внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_3 працював машиністом насосів, машиністом кульових млинів, машиністом бульдозеру в кар’єрі Північного ГЗК, де працював до 05.05.2008 року.

Протягом тривалого часу на його організм впливали шкідливі виробничі фактори: вібрація, сірчистий ангідрид, вуглецю оксид, пил, в концентрації, що перевищує допустимі нормативні значення. В умовах впливу шкідливих факторів на організм він пропрацював 31 рік 10 місяців.

05.02.2008 р. рішенням ЛЕК НДІ промислової медицини протокол № 288 йому було встановлене професійні захворювання: вібраційна хвороба 1-2 ст., синдром церебрально-периферичної ангіодистонії та полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на фоні ретроспондилолістетезу з нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу ПФ 2 ст.. Нейросенсорна приглухуватість 2 ст. ( з помірним зниженням слуху).

Спеціальною комісією 28.02.2008 р. було проведено розслідування професійного захворювання. Згідно п. 17 акту, причиною профзахворювання стала робота протягом 31 року 10 місяців в умовах впливу на організм шкідливих факторів: вібрації, шуму, рівні яких перевищували ГДР.

Згідно первинного висновку МСЄК від 26.03.2008 року (довідка ДНА-02 № 023000) позивачу встановлена ступень втрати професійної працездатності – 50%: 35% - по вібраційній хворобі; 15% - по туговухості, з 24.03.2008 року безстроково, визнаний інвалідом 3 групи.

Симптоми розладу здоров’я з’явилися більше 6 років потому, він неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно. Протягом останніх 3 –х років самопочуття значно погіршилося. У зв’язку з професійною хворобою йому спричинена моральна шкода. Негативні зміни його здоров’я мають незворотний характер. Це дає йому право розраховувати на справедливу компенсацію моральної шкоди .

Відповідно до ст. 11 ЦК України „Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України „Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я”.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Всі перелічені обставини цілком мають місце у випадку позивача.

Нормою ст.1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними рішеннями, діями, або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Оскільки позивач отримав профзахворювання під час виконання трудових обов’язків, то заподіяна йому шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодуватися роботодавцем, який не виконував вимог КЗпП та Закону „Про охорону праці” та не створив безпечних умов праці.

Моральну шкоду він оцінює у 176800 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав пояснив, що позивач посилається на ст. 23 ЦК України, як на правову підставу для стягнення моральної шкоді, в той час як між позивачем та відповідачем існували трудові, а не цивільно-правові відносини. Крім того згідно ст. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обов’язків, яке спричинило заподіянню шкоди. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об’єктивним явищем і не може бути усунута, закон не забороняє застосування праці у таких умовах. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах, роботодавець за свій рахунок періодичні медичні огляди, забезпечував засобами індивідуального захисту, надавав пільги, підвищену заробітну плату, додаткову відпустку, профілактичне харчування, сплачував внески на обов’язкове соціальне пенсійне страхування. Тобто відповідач не допускав стосовно позивача порушення норм чинного законодавства. Позивач мав можливість в будь-який час розірвати трудовий договір, але позивач добровільно продовжував працювати в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт спричинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований. Вважає позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з ВАТ «ПівнГЗК» 173800 грн. є незаконними. На підставі викладеного просить в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах на ВАТ «ПівнГЗК» 05.02.2008 р. йому встановлено професійне захворювання, яке було отримано в період роботи машиністом кульових млинів, машиністом бульдозеру в кар’єрі Північного ГЗК, де працював до 05.05.2008 року. (а.с.5-10). Висновком МСЕК від 26.03.2008 р. позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50% (а.с.23-24). Постановою № 0407 від 18.04.2008 року Фонд соціального страхування призначив ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати та нарахована одноразова допомога у сумі 37980,00 грн. (а.с.27-28).

Таким чином, у позивача на підставі висновку МСЕК від 26.03.2008 р. право на відшкодування моральної шкоди виникло з 24.03.2008 року, дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с.23).

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров’я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

3 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «є» ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. 3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин і позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання № 6, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району 28.02.2008 року (а.с.20-22), виписок із історії хвороби № 2723, 350/241, 176/45, 382/88, ОСОБА_3 (а.с.11-17), суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що вперше позивачу встановлено 50% втрати працездатності та третю групу інвалідності, а також характер захворювання, пов'язаних з причиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "ПівнГЗК" на користь ОСОБА_3 60000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 84, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 60000,00 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15,00 грн. на користь ТУ ДСА в Дніпропетровській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: