ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Львів, вул. Чоловського, 2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-1624/09/1370
25 лютого 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.
при секретарі судового засідання Лоза Ю.Я.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 та відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина АДРЕСА_2 ОСОБА_2 про примусове видворення за межі території України та продовження терміну тримання, -
ВСТАНОВИВ:
Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина АДРЕСА_2 ОСОБА_2 про примусове видворення за межі території України та продовження терміну тримання.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що громадянин АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, Пенджаб, місце реєстрації та проживання : АДРЕСА_1, документ що посвідчує особу - відсутній, 24 січня 2009 року здійснив незаконний перетин державного кордону із України в Румунію, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Яблунівка» Мукачівського прикордонного загону, Західного регіонального управління, на напрямку 251 прикордонного знаку, в складі групи осід, та того ж дня о 14 год. 45 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Солотвино», Мукачівського прикордонного загону, на підставі міждержавної угоди між урядами України та Республіки Румунія «Про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон» був переданий Українській стороні.
Відповідач був затриманий в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину та переміщений у ПТТ Львівського прикордонного загону згідно акту прийому передачі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач позов про примусове видворення за межі території України визнав, висловив бажання повернутися додому в АДРЕСА_2.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Судом встановлено, що громадянин АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження 24 січня 2009 року здійснив незаконний перетин державного кордону із України в Румунію, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Яблунівка» Мукачівського прикордонного загону, Західного регіонального управління, на напрямку 251 прикордонного знаку, в складі групи осіб, та того ж дня о 14 год. 45 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Солотвино», Мукачівського прикордонного загону, на підставі міждержавної угоди між урядами України та Республіки Румунія «Про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон» був переданий Українській стороні.
Вивчаючи матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що реалізовуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України, але знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, використовуючи при цьому міжнародні злочинні угруповання.
З практики Європейського суду з прав людини випливають три умови, що є обов'язковими для визначення посягання на особисту свободу. Правомірними є законність, мета, підстава позбавлення свободи.
В першу чергу є законність, вищевказані нормативні акти підтверджують законність утримання іноземної особи.
Друге: мета здійснення затримання особи - це запобігання вчинення правопорушень (можливо в деяких випадках і злочинів) затриманою особою.
Трете: підставою є законне тримання особи для здійснення з метою запобігання її спроби незаконного перетинання державного кордону та вжиття заходів з метою видворення (депортації) або екстрадиції. Даний пункт прочитаний з п. 1, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 1950 року.
На даний час у відповідача відсутні кошти для виїзду з території України, родичів на території Україні не має, до міграційної служби з заявою про набуття статусу біженця не звертався.
Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яке затверджено наказом МВС України 16.10.2007 року № 390, іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більше ніж на 6 місяців. Поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця, постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Беручи до уваги те, що відповідач не має близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, а також те, що він вчинив спробу незаконного перетину державного кордону, тим самим своїми діями грубо порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без і громадянства», та згідно вимог ч. 2, ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає примусовому видворенню за межі території України.
Крім, того як свідчать надані суду письмові докази відповідач визнає факт незаконного перетинання кордону держави України без відповідного дозволу та порушення норм чинного законодавства України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Примусово видворити громадянина АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за межі території України.
3. Продовжити термін утримання громадянина АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на період необхідний для видворення за межі території України в примусовому порядку до 24.07.2009 року з утриманням в пункті тимчасового тримання Львівського прикордонного загону.
4. Копії Постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) В.М. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Сакалош