Судове рішення #5570301

                                            Справа № 2а-6029

2009 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 липня  2009  року   Ялтинський  міський суд Автономної Республіки Крим  у складі : головуючий судді  Чорної О. В., при секретарі  Маланчук А. О. розглянувши  у відкритому судовому  засіданні в залі суду  м. Ялта адміністративну   справу  за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач   звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта  щодо  зобов’язання  останнього нарахувати та  сплатити щомісячну держану соціальну допомогу як дитині війни  протягом 2006 – 2008 року у розмірі 4620 гривень 60 копійок. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому не сплачені  відповідачем  з 2006 по 2008 рік.

Позивач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином . Надала суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та  письмові заперечення, які мотивовані тим, що вказані позивачем виплати не були передбачені Законом України «Про державний бюджет України», тому й не виплачувались, за виключенням 2008 року, за який позивачці було виплачено зазначену надбавку у розмірі 579,30 гривень. Також звертає увагу суду на те, що позивачем пропущений строк на звернення до суду, й просить застосувати ст. 100 КАС України.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 122 КАС України.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач народився 03 вересня 1939  року, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007рр., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджені не були.

Питання про конституційність зазначеної статті Закону України «Про держаний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не розглядалося. Пунктом 12 статті 71   Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст.29, 36, ч.2 ст.56, ч.2, ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.

Згідно зі ст. ст. 99,100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав. Пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Строк звернення до суду про нарахування невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до суду в січні 2009 року, тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.    

Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.

Статтею 152 Конституції України  передбачено, що закони, інші правові  акти або  їх  окремі положення , що визнанні  неконституційними, втрачають чинність з дня  ухвалення  Конституційним Судом України  рішення про їх неконституційність.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни  є обґрунтованими частково, а саме з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року.

Статтею 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі:  з 1 квітня – 481 гривню, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.  

Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно проводити  з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, тобто за травень - грудень 2008 року.

Щомісячна державна соціальна допомога за травень - грудень 2008 року дорівнює - 1170,60 грн ( 481грн. х 30%  х 2 + 482 грн. х 30% х 3 + 498грн.х 30%х 3).

Та з урахуванням виплаченої  позивачу соціальної допомоги дітям війни за той самий період у розмірі  390,20 гривень невиплачена позивачу державна соціальна допомога за травень - грудень 2008 року дорівнює – 780,40 грн ( 481грн. х 30%  х 2 + 482 грн. х 30% х 3 + 498грн.х 30%х 3 – 390, 20грн).

 Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007р. до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.

Тому суд вважає, що саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Особа, яка повинна отримати бюджетні кошти, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.    

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з’ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно  до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни а травень-грудень 2008 року у розмірі, передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9,70-72, 86, 158-163, 167  КАС України, ст. 6  Закону України «Про соціальних захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Ялта нарахувати та виплатити ОСОБА_1  державну соціальну допомогу як дитині війни за період травень-грудень 2008 року у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 40 копійок, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни».

В іншій частині позову  - відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.184, 186 КАС України.

СУДДЯ:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація