Справа № 2-2448/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«05 » листопада 2010 р. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі:
головуючого, судді - Тарасенко О.В.
при секретарі - Махоні Н.Ю.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
16.03.2010 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “ПівнГЗК” про стягнення моральної шкоди внаслідок професійного захворювання.
У своєму позові позивач зазначив, що з 1983 року по 12.07.2004 року ОСОБА_3 працював помічником машиніста екскаватора, а з 05.01.2009р. машиністом екскаватора в кар’єрі ВАТ «ПівнГЗК».
Працюючи в шкідливих умовах йому була заподіяна шкода здоров’ю і згідно висновку МСЕК від 03.12.2008 року йому вперше встановлена ступень втрати професійної працездатності – 45% , встановлена третя група інвалідності. Після повторного огляду, згідно висновку МСЕК від 12.11.2009р. йому встановлено 45% втрати професійної працездатності: 40% - по радикулопатії; 5% - по туговухості з 01.12.2009р. по 01.12.2011р. Він неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно. У зв’язку з професійною хворобою йому спричинена моральна шкода. Негативні зміни його здоров’я мають незворотний характер. Це дає йому право розраховувати на справедливу компенсацію моральної шкоди.
Нормою ст.1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана особі неправомірними рішеннями, діями, або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Оскільки позивач отримав профзахворювання під час виконання трудових обов’язків, то заподіяна йому шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодуватися роботодавцем, який не виконував вимог КЗпП та Закону „Про охорону праці” та не створив безпечних умов праці.
Моральну шкоду він оцінює у 173800 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала пояснила, що відносини, які виникають з такого виду загальнообов’язкового державного страхування, як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності регулюються окремим законом, а саме Законом Украйни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». В рішенні Конституційного Суду України (справа №1-9/2004), зазначається, що ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується особою яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому ВАТ «КЗРК» не може бути відповідачем по справі. Крім того згідно ст. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обов’язків, яке спричинило заподіянню шкоди. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт причинення їй моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований. На підставі викладеного просять в позові відмовити в повному обсязі.
Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах на ВАТ «ПівнГЗК». (а.с.5-7). 02.10.2008 р. йому встановлені професійні захворювання, які були отримані в період роботи з 1983 року по 12.07.2004 року помічником машиніста екскаватора, а з 05.01.2009р. машиністом екскаватора в кар’єрі ВАТ «ПівнГЗК».(а.с.23-25).
Таким чином, у позивача на підставі висновку МСЕК від 03.12.2008 р. право на відшкодування моральної шкоди виникло з 03.12.2008 року, дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с.29 ).
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров’я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
3 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.
Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту «є» ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. 3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин і позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання № 36, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району 23.1.2008 року (а.с. 23), виписок із історії хвороби № 3690/915, 3511/867, 3357/771, 584/188, 826/398, 1197/579, 483 ОСОБА_3 (а.с. 8-22), суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Отже, враховуючи те, що вперше позивачу встановлено 45% втрати працездатності та третю групу інвалідності, а також характер захворювання, пов'язаних з спричиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "ПівнГЗК" на користь ОСОБА_3 65000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 84, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, 65000,00грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30,0грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: