Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1067/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Лещенко О. В.

Доповідач Кіселик С. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2016 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С.А.

суддів : Суржика М.М., Суровицької Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Гусак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Мартоноської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання недійсним правочину про відмову від спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, Мартоноської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання правочину про відмову від спадщини від 06 липня 2004 року, що був оформлений в Мартоноській сільраді Новомиргородського району Кіровоградської області ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, недійсним. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 11 лютого 1950 року зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_5 Пантелеєвичем. В період шлюбу у сім'ї народилося четверо дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік - ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалась із ? частини житлової та господарських будівель з присадибною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, а також земельний пай площею 3.5 га. Спадкоємцями за законом є: 1) ОСОБА_4 - дружина померлого; 2) ОСОБА_6 - донька померлого; 3) ОСОБА_7 - донька померлого;4) ОСОБА_3 - син померлого; 5) ОСОБА_8 - син померлого. На початку липня 2004 року до позивачки прийшла ОСОБА_9, яка є дружиною відповідача, ОСОБА_3, та запропонувала позивачу підписати заяву. Позивач вважаючи, що підписує заяву про надання сільською радою допомоги після смерті чоловіка підписала її. Зазначає, що не знала, що заява яку вона підписала була заявою про відмову від спадщини. Про зміст заяви їй стало відомо влітку 2015 року від відповідача ОСОБА_3 В даний час відповідач змінив відношення до позивачки, відібрав більшу частину присадибної ділянки та розпоряджається нею на свій розсуд, а також відібрав Державний акт на земельний пай, що належить померлому чоловікові. Позивач вважає, що дружина відповідача ввела його в оману та навмисно обманула її. А тому, посилаючись на ст. 230 ЦК України, просить визнати правочин про відмову від спадщини від 06 липня 2004 року, що був оформлений в Мартоніській сільраді Новомиргородського району Кіровоградської області, недійсним.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року у позові відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу повернути на новий розгляд. Зокрема ОСОБА_2 зазначила, що суд не надав належної оцінки поданим позивачем та її представниками доказам.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представники підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_3 заперечив проти них і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалась із ? частини житлової та господарських будівель з присадибною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_2, а також земельний пай площею 3.5 га. Спадкоємцями за законом є: 1) ОСОБА_4 - дружина померлого; 2) ОСОБА_6 - донька померлого; 3) ОСОБА_7 - донька померлого;4) ОСОБА_3 - син померлого; 5) ОСОБА_8 - син померлого. Згідно матеріалів спадкової справи № 264/04 із заявою про прийняття спадщини, за заповітом, після смерті батька, до Новомиргородської державної нотаріальної контори звернувся лише ОСОБА_3. ОСОБА_2 звернулася до Новомиргородської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини. Інші спадкоємці до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Заяву про відмову від спадщини складено секретарем виконкому Мартонівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яким встановлено особу ОСОБА_2, яка підписала складену заяву та посвідчено справжність її підпису. Однак, ОСОБА_2 підписання заяви про відмову від спадщини заперечує посилаючись на обман з боку ОСОБА_9 - дружини відповідача.

Відмовляючи у позові суд послався на те, що відмова від спадщини є одностороннім правочином, а норми ст. 230 ЦК України не можуть бути застосовані відносно одностороннього правочину. Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, що вважає ще однією підставою для відмови у позові.

Колегія суддів із таким висновком не погоджується оскільки він не ґрунтується на доказах та не відповідає обставинам справи, суд дійшов такого висновку із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалась із ? частини житлової та господарських будівель з присадибною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, а також земельний пай площею 3.5 га. Спадкоємцями за законом є: 1) ОСОБА_4 - дружина померлого; 2) ОСОБА_6 - донька померлого; 3) ОСОБА_7 - донька померлого;4) ОСОБА_3 - син померлого; 5) ОСОБА_8 - син померлого. Згідно матеріалів спадкової справи № 264/04 із заявою про прийняття спадщини, за заповітом, після смерті батька, до Новомиргородської державної нотаріальної контори звернувся лише ОСОБА_3. ОСОБА_2 звернулася до Новомиргородської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини. Інші спадкоємці до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Заяву про відмову від спадщини складено секретарем виконкому Мартонівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яким встановлено особу ОСОБА_2, яка підписала складену заяву та посвідчено справжність її підпису. Однак, ОСОБА_2 підписання заяви про відмову від спадщини заперечує посилаючись на обман з боку ОСОБА_9 - дружини відповідача.

Відповідно до 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З'ясовується правильність об'єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов'язаними між собою, для вирішення питання про їх об'єднання або роз'єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з'ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий).

З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК).

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

В своїй позовній заяві позивач, як підставу визнання правочину недійсним зазначила відсутність її волевиявлення на відмову від спадщини, хоча при цьому вказала на положення ст. 230 ЦК України зазначивши, що при підписанні заяви була введена відповідачем в оману щодо змісту заяви.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначену підставу позову і в порушення вимог ст. 214 ЦПК України, не визначившись із правовідносинами які виникли між сторонами та із нормами матеріального права які їх регулюють, зробив аналіз правової норми зазначеної позивачем і дійшов висновку, що дана норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України, це:

1)зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ;

2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ;

3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ;

4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ;

5)правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ;

6)правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст. 204 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснила, що вона не підписувала заяву про відмову від спадщини і оглянувши ксерокопію цієї заяви, пояснила, що підпис вчинений у заяві їй не належить.

У відповідності до положено ч. 4 ст. 10 ЦПК України колегія суддів, з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснила особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки щодо клопотань про призначення судово - почеркознавчої експертизи і попередила про наслідки вчинення або невчинення зазначеної процесуальної дії.

Позивач та її представники від призначення експертизи відмовились.

Натомість відповідач пояснив, що заяву про відмову від спадщини було підписано самою позивачем.

Дана обставина підтверджується показами свідка ОСОБА_10, який пояснив, що він особисто як секретар виконкому Мартонівської сільської ради на прохання ОСОБА_2 склав та віддрукував заяву про її відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5, перевірив особу ОСОБА_2, яка підписала дану заяву і засвідчив її підпис.

Крім того, свідок ОСОБА_9 - дружина відповідача у суді першої інстанції пояснила, що позивач, після смерті ОСОБА_5, особисто передала ОСОБА_3 заяву про відмову від спадщини для подальшої її передачі до нотаріальної контори.

Таким чином, позивач не надала суду доказів щодо відсутності її волевиявлення при підписанні заяви про відмову від спадщини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Згідно вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307, 309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2016 року скасувати.

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 та Мартоноської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області про визнання недійсним правочину про відмову від спадщини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.А.Кіселик

Судді: М.М. Суржик

Л.В. Суровицька