УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаГлоса Л.Ф.,
суддів Кузьменко О.Т. і Вус С.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2016 року заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судових рішень, постановлених щодо нього,
в с т а н о в и л а:
Личаківський районний суд м. Львова вироком від 27 квітня 2015 року засудив ОСОБА_4 за:
- частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна;
- частиною третьою статті 358 КК (в редакції закону від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі пункту 3 частини першої статті 80 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченому частиною першою статті 366 і частиною четвертою статті 358 КК, і виправдано через відсутність події злочинів.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 3 липня 2015 року вказаний вирок залишив без зміни.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 лютого 2016 року вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 залишив без зміни.
У своїй заяві, поданій в порядку глави 32-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), ОСОБА_4 порушує питання про перегляд Верховним Судом України постановлених щодо нього судових рішень з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми кримінального закону у подібних правовідносинах, неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, та порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_4 вказує на порушення апеляційним судом вимог статті 377 КПК 1960 року тим, що суд належним чином не перевірив доводів, викладених у апеляційній скарзі, не проаналізував їх та не дав докладної відповіді на них, а також достатнім чином не вмотивував прийнятого рішення. Також вказує на порушення районним судом вимог статті 132 КПК 1960 року, про що зазначав його захисник у доповненні до скарги під час судового засідання в суді касаційної інстанції.
На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційного суду засуджений надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2011 року, 20 грудня 2011 року, 4 червня 2013 року, 1 жовтня 2014 року, 29 травня 2014 року, 21 січня 2014 року і 14 липня 2015 року. Також засуджений долучив до своєї заяви копію рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жуковський проти України» від 15 вересня 2011 року, в якому визнано порушення державою пункту 1 і підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши доповідача, вивчивши заяву та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що передбачені законом підстави для відкриття провадження відсутні.
Згідно зі статтею 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
У статті 445 КПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, який розширеному тлумаченню не підлягає.
1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
З набранням чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі -Закон № 192-VIII) зазнали змін підстави для перегляду Верховним Судом України рішень касаційної інстанції.
Верховний Суд України зауважує, що внесення процесуальних змін до положень статті 445 КПК були покликані удосконалити процедуру перегляду рішень касаційної інстанції, насамперед для цілей пункту 1 частини першої статті 445 цього Кодексу. Отже, повноваження Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень з підстав, передбачених вказаним положенням кримінального процесуального закону, реально не зазнали змін після набрання чинності Законом № 192-VIII.
Разом із тим, виходячи з тексту заяви ОСОБА_4, він не наводить жодних обґрунтувань, які б свідчили про неоднаковість застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, а мотивує свої вимоги недотриманням судом апеляційної інстанцій вимог кримінально-процесуального закону. З огляду на зазначене заява засудженого ОСОБА_4 в цій частині є необґрунтованою.
2. Пункт 2 частини першої статті 445 КПК передбачає підставу для перегляду Верховним Судом України - неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Цим положенням КПК доповнено Законом України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності з 28 березня 2015 року.
Відповідно до статті 5 КПК кримінальні процесуальні норми цього Кодексу не мають зворотної дії в часі.
З доданих до заяви копій оскаржуваних рішень убачається, що провадження у справі відбувалося за нормами і в порядку, регламентованому КПК 1960 року.
Верховний Суд України свою правову позицію щодо можливості перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК, провадження по яких відбувалося за процедурою, передбаченою нормами КПК 1960 року, висловив у постанові від 17 грудня 2015 року № 5-55 кс 15. Згідно із цим висновком правовідносини, які виникають, розвиваються і припиняються у зв'язку з реалізацією права осіб на подання заяв про перегляд Верховним Судом України рішень суду касаційної інстанції, ухвалених за процедурою КПК 1960 року, мають визначатися цим КПК. Це убачається з положень пункту 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року, згідно з яким заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності КПК 2012 року, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються й розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності КПК 2012 року.
Отже, перегляд судових рішень, постановлених згідно із положеннями КПК 1960 року, із підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК 2012 року (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року), не можливий, у зв'язку із чим заява ОСОБА_4 в цій частині не може бути предметом перегляду Верховним Судом України.
3. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 445 КПК (пункт 2 частини першої статті 400-12 КПК 1960 року) підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. У заяві засуджений ОСОБА_4 послався на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Жуковський проти України» від 3 березня 2011 року, проте цим рішенням не встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом щодо ОСОБА_4, а тому зазначене рішення Європейського суду з прав людини також не може бути підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України за заявою засудженого.
З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що подана засудженим ОСОБА_4 заява про перегляд судових рішень щодо нього є необґрунтованою, і не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 445, 451 КПК, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити засудженому ОСОБА_4 у допуску справи до провадження Верховного Суду України за його заявою про перегляд судових рішень щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Кузьменко О.Т. Глос Л.Ф. Вус С.М.