ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 травня 2016 року Справа № 921/1068/15-г/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Грека Б.М.

Палія В.В.,

розглянувши касаційну скаргу Підволочиської селищної ради на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016

у справі № 921/1068/15-г/4 господарського суду Тернопільської області

за позовом Підволочиського районного споживчого товариства

до Підволочиської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14

ОСОБА_15

про визнання недійсними рішень Підволочиської селищної ради від 17.09.2015 № 1694 та від 17.04.2015 № 1576

ВСТАНОВИВ:

Підволочиська селищна рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 921/1068/15-г/4.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 1 листопада 2011 набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, статтею 4 якого визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду на судові рішення.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за касаційні скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В даному випадку позов містить вимоги немайнового характеру, за таких обставин, скаржнику потрібно було сплатити суму судового збору у відповідності до вказаних норм Закон України "Про судовий збір", а саме 2 923,20 грн.

Разом з тим, до касаційної скарги заявником додано квитанцію від 18.04.2016 № 1_12 про сплату судового збору в розмірі 1 653,60 грн., тобто, сума є меншою, ніж визначено вказаними нормами Закону України "Про судовий збір".

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини першої статті 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

До касаційної скарги додано фіскальний чек від 18.04.2016 № 0013632 0011472, який свідчить про надіслання копії касаційної скарги третій особі - ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_1, водночас відповідно до ухвали про залучення до участі у справі третьої особи від 23.11.2015 зазначено прізвище третьої особи - ОСОБА_6; відтак, зазначений фіскальний чек позбавляє касаційну інстанцію можливості оцінити даний документ як належний доказ направлення копії касаційної скарги третій особі, що є підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 1 статті 1113 ГПК України.

До касаційної скарги додано фіскальний чек від 18.04.2016 № 0013626 0011466, який свідчить про надіслання копії касаційної скарги - ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_2, водночас вказана особа не є стороною у даній справі.

Крім того, Підволочиською селищною радою не додано доказів надсилання копії касаційної скарги третій особі - ОСОБА_8.

Таким чином, заявником касаційної скарги не надано належних доказів направлення її іншим сторонам у справі, тому неможливо дійти висновку, що скаржником належно виконані вимоги ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копій іншім сторонам у справі.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Після усунення обставин, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 24.05.2016 касаційна скарга може бути подана повторно у порядку, встановленому розділом ХІІ1 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 3, 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Повернути касаційну скаргу Підволочиської селищної ради на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 921/1068/15-г/4 (з доданими до неї документами).

2. Справу № 921/1068/15-г/4 повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій